Вишивка Східного Поділля

Унікальну колекцію зразків вишивки Східного Поділля зібрав Юхим Сіцінський (1859—1937) — історик, археолог, православний священник. Він заснував музей старожитностей у Кам’янці-Подільському, редагував журнал "Подільські єпархіальні відомості", очолював Подільське церковне історико-археологічне товариство, належав до Наукового товариства імені Т.Шевченказ 1899 року і Українського наукового товариства у Києвіз 1906 року.

В альбомі Сіцінського простежуємо ту ж тенденцію у називанні орнаментів, що й на Гуцульщині (матеріал про гуцульську вишивку читайте тут) та Полтавщині (колекцію зразків плахт там зібрав Микола Могилянський).

Використовували звичні для місцевих мешканців назви рослин ("полуниці", "ягоди", "виноград", "чорнобривці", "сливки", "грушки", "хмелик", "соняшник", "гречка", "кавунці", "дубове листя", "вишневий цвіт", "барвінок", "реп’яхи") та тварин ("коники", "собачки", "зайці", "ластівки", "метелики", "коропова луска", "волове очко", "павучки"). Традиційно орнаменти називали як геометричні фігури ("хрест", "ламаний хрест", "безконечник"). Трапляються також назви як у неживих та антропоморфних об’єктів: "криві штани", "кручений рукав", "гребінці", "віконця", "проскурки", "коцюбки", "зірочки", "вітряки", "підкова", "ланцюг", "козаки".

За найменуванням орнаментів можна уявити навколишній світ подільської вишивальниці. Можливо, вигляд та оздоба проскурки, літургійного хлібу, який використовують під час богослужіння, надихнув жінку з Тростянця або з іншого населеного пункту Брацлавщини так назвати свою вишиту роботу.

Колекція подільських орнаментів Сіцінського досі є маловідомою навіть серед науковців. Про неї у своїх працях згадували Олександр КлимчикКлимчик О. Подільські вишивки кінця ХІХ – початку ХХ століття, зібрані протоієреєм Юхимом Сіцинським: З фондів Кам’янець-Подільського історичного музею-заповідника // Україна, 1993, № 1. – С. 16–20 та Лілія ІваневичІваневич Л. Традиційний одяг українців Поділля (друга половина ХІХ – початок ХХІ ст.: історія, класифікація, конструктивно-художні та регіонально-локальні особливості. Хмельницький, 2022.

Продовженням альбому Сіцінського стало видання живописця, графіка та мистецтвознавця Володимира Гагенмейстера (1887—1938)Гаґенмейстер В. Тульчинщина, село Орлівка: Вишивки низзю / Текст В.Гаґенмейстера, малюнки К.Ременюка. – Кам’янець-Подільський, 1929. Він працював у музеях Києва та Полтави. З 1916 до 1933 року з перервами завідував Кам’янець-Подільською художньо-ремісничою школою. Також викладав історію всесвітнього ужиткового мистецтва, композицію та графіку. Після закриття більшовиками його школи Гагенмейстер переїхав до Києва, де завідував експериментальними художніми майстернями при Музеї українського мистецтва. А через два роки його розстріляли у підвалах Жовтневого палацу "за участь в українській націоналістичній організації". 

Гагенмейстер видав дві книжки, присвячені вишивці на ПоділліВишивки низзю на Поділлі: Збірничок зразків. - Кам’янець-Подільський, 1927. Як і в альбомі Сіцінського, у виданні Гагенмейстера трапляються назви народних подільських орнаментів. У вступі він звернув увагу на подільську вишивку низинкою та її різні назви — "паршива низь", "сліпа", "цвіткована", "низь з лиця шита", "дрібненька". Обвід червоною ниткою в чорній низі або чорною в червоній називається "поквітнення". Чорні та червоні нитки для вишивки називали "заполоч". Назви орнаментів, які перераховує Гагенмейстер, практично співпадають із тими, які ми бачимо в альбомі Сіцінського.

Часто трапляються назви, обумовлені самою технікою, наприклад, "безконечник", "кривулька". Багато рослинних назв: "сосонка", "вівсик", "реп’яхи", "горицвіт", "хмелики", "петрушка", "фасульки", "рута", "косиця", "яблучки", "сливки". Зустрічаються також найменування з тваринного світу Поділля: "вуж", "в’юни", "коропова луска", "раки", "жабки", "сарана", "ластівки", "ластов’ячі хвостики", "голуби", "сови", "качурики", "цуцики", "павучки", "коники". Орнаменти також називали як предмети хатнього вжитку: "гребінці", "лемеші", "човни", "бесаги", "ланцюг". 

На думку Гагенмейстера, до найпоширеніших об’єктів, які використовували у назвах вишивки, можна зарахувати: рожу — "проста", "повна", "вікласта", "стовпчата", "зірката", "купчаста", "собача"шипшина; баранячі роги — "баранчики", "барани"; полуницю, полуничник — "головатий", "хвостатий", "стовпчастий", "круглий".

Малюнки зразків вишивки в натуральну величину, які вміщені у виданні Гагенмейстера, були зроблені з вишитих зразків майстрині Юстини Ременюк із села Орлівка, що на Вінничині.

Ці два альбоми (рукописний та друкований) зі зразками вишивки Східного Поділля доповнюють один одного. І якщо в когось могли виникнути сумніви щодо назв в альбомі Гагенмейстера, то матеріали із зібрання Сіцінського остаточно їх розвінчують.