Плахта замість спідниці. Модні візерунки з Полтавщини XIX століття

плахта
Go to next

19:29, 25 серпня 2022

Go to next

Плахта — це поясний незшитий жіночий стегновий одяг, виготовлений із тканого (вовняного аба шовкового) кольорового полотна. Своєрідність плахти полягала в тому, що шматком (або двома зшитими до половини і перегнутими шматками) спеціально витканої тканини огортали стан поверх довгої сорочки таким чином, що краї плахти сходилися попереду, трохи перекриваючи один одного і залишаючи вертикальну щілину, через яку було видно сорочку. Поверх плахти одягали запаску, яка прикривала цю щілину. Був варіант і неповної плахти, коли зшивали два шматки, довжина яких була лише від поясу до низу; таким плахтовим полотном просто огорталися навколо стану. Якщо об’єм дозволяв, то краї плахти находили один на одний, і тоді можна було носити таку плахту без запаски. Досить часто саме в такий спосіб одягали напівплахти маленьким дівчаткам.

11415523_923806337690718_450329053197492323_o

Оксана Косміна

кандидатка історичних наук, дослідниця етнології та матеріальної культури

Ареал побутування плахти наприкінці ХІХ — початоку ХХ століття охоплював Середнє Подніпров’я, Київське та Чернігівське Полісся, Полтавщину і Слобожанщину.

Термін "плахта" походить від праслов’янського рlахъtа — полотно, простирадло, покривало, навіс.

Дехто з дослідників вважає, що плахти були відомі ще за часів Київської Русі, але найраніші письмові згадки зустрічаються у джерелах другої половини XVI століття. У той час уже розрізняли плахти за кольором і матеріалом. "Добрими" вважали плахти червоного кольору, а простішими — синього кольору ("синятки"). Також з джерел XVI століття нам відомий термін "двопольна", тобто двоколірна плахта. Окрім червоного і синього кольорів, в описах XVI — XVII століття є згадки про плахти жовтого кольору, двоколірні (сірого і чорного кольорів), а також про триколірні (з поєднанням жовтого, чорного і білого). Цікаво, що іноді назва плахти могла походити від рослини, яка давала плахті колір. Зокрема, є згадки про "плахоти самосилки", бо для фарбування ниток використовували корені рослини самосилу гайового, які дають різні відтінки жовтого кольору.

Зрозуміло, що найдорожчими були шовкові плахти.

Місточком між плахтами XVI — XVIII та кінця ХІХ століття є цікавий опис плахтового ремесла в Охтирському повіті Харківської губернії, зроблений А. Д. Твердохлєбовим (Праці комісії з дослідження кустарного виробництва Харківської губернії. Випуск 3. Охтирський повіт. Видавництво Харківського губернського земства. Харків, 1885). Як зазначає дослідник, наприкінці ХІХ століття плахта дедалі більше витісняється модою, яка проникає в патріархальне сільське середовище: "У наші дні не тільки попівна або панночка, але й модна міщанка не стане рядитися в плахту. Натомість люди, які живуть в невеликих містечках, і селянки дорожать плахтою як надбанням старовини, як спадком дорогих серцю людей".

Сільські жінки наприкінці ХІХ століття ще досить часто одягали плахту, коли йшли на храмові свята, на весілля, на ярмарок. Молода жінка у спідниці була рідкісним явищем. Продавчині на ярмарку дивилися на таку жінку насмішкою, приписуючи їй зневагу до плахти, і вважали, що вона хоче виділитися. Дівчат, які одягали спідниці, іноді прозивали "дончихами", оскільки після свого перебування на заводській роботі або на Дону вони відмовились від плахти і виряджалися в спідниці з модних ситців із плисовою каймою.

Важливим спостереженням було й те, що старовинні плахти мало чим різнилися від нових, але за якістю матеріалу, за стійкістю фарб нові дуже поступалися старим: "Наші прабабусі не жалкували використовувати для плахти шовк, гарус, тоненьку (шльонську) вовну і найкращу лляну пряжу. Тепер їх замінила проста вовна, нитки і бумага (бавовна)". Власне, ми бачимо тут опис потрібних матеріалів для якісної плахти, які використовували раніше і які замінила проста вовняна нитка. Таку стару плахту берегли і передавали у спадок.

020_Образец узора «рожа» (роза) украинской плахты. Украинцы. Украина, Полтавская область, Миргородский р-он, Великие Сорочинцы д. (Полтавская губ., Миргородский уезд), конец XIX в.-1

"Рожа" — зразок візерунку плахти. Кінець ХІХ століття. Село Великі Сорочинці Миргородського повіту Полтавської губернії (тепер село Миргородського району Полтавської області). Зібрав Микола Могилянський

Фото: фонди МАЕ колекція № 585-23
018_Образец узора «стариннi павучки очима» украинской плахты. Украинцы. Украина, Полтавская область, Миргородский р-он, Великие Сорочинцы д. (Полтавская губ., Миргородский уезд), конец XIX в.-1

"Стариннi павучки очима" — зразок візерунку плахти. Кінець ХІХ століття. Село Великі Сорочинці Миргородського повіту Полтавської губернії (тепер село Миргородського району Полтавської області). Зібрав Микола Могилянський

Фото: фонди МАЕ колекція № 585-7
016_Образец узора «недогони дрiбнi» украинской плахты. Украинцы. Украина, Полтавская область, Миргородский р-он, Великие Сорочинцы д. (Полтавская губ., Миргородский уезд), конец XIX в.-1

"Недогони дрібні" — зразок візерунку плахти. Кінець ХІХ століття. Село Великі Сорочинці Миргородського повіту Полтавської губернії (тепер село Миргородського району Полтавської області). Зібрав Микола Могилянський

Фото: фонди МАЕ колекція № 585-26

Досить поетично Твердохлєбов описує плахотниць — майстринь, які ткали плахти: "Це серйозні, лагідні, привітні, які скромно усвідомлюють своє достоїнство "пані-матки українки", завжди готові прислужитися вам, але без догоджання, без приниженої покори. Поважно, ніби королева, сидить вона за своєю роботою в білій сорочці з шитими мережкою або заполоччю рукавами, в спідниці, підперезаній червоним поясом "повагом", вдумливо перекидає свій човник зі сторони в сторону, то мовчки, то наспівуючи одну з таких пісень, про які багато хто вже й позабував".

Як правило, майстрині переймали ремесло у матерів. Свої вироби вони продавали замовницям у найближчі села або торгували ними на ярмарках. Зокрема, вироби майстринь з Охтирки купували як у самій Охтирці, так і навколишніх селах: Чернеччині, Яблучневі, Кириковці, Хухрі, Котельві, Колонтаєві. Одна майстриня за рік у середньому ткала 23 плахти. Досвідчена плахотниця одну плахту могла виткати за тиждень.

За способом ткання плахти мали назви "габілочки" та "накладні". Різниця між ними в тому, що перші мають меншу кількість переборів.

Як і в далекому XVI столітті, так і наприкінці ХІХ століття за кольором плахти були трьох гатунків: 1) "черчатка" або просто черчата, у якої вся основа червона, крім "приміток" — країв квадратиків малюнку; 2) "напільна" — основа такої плахти наполовину синя, а наполовину червона; 3) "синятка", в якої вся основа синя.

012_Образец узора «перец» украинской плахты. Украинцы. Украина, Полтавская область, Миргородский р-он, Великие Сорочинцы д. (Полтавская губ., Миргородский уезд), конец XIX в.-1

"Перець" — зразок візерунку плахти. Кінець ХІХ століття. Село Великі Сорочинці Миргородського повіту Полтавської губернії (тепер село Миргородського району Полтавської області). Зібрав Микола Могилянський

Фото: фонди МАЕ колекція № 585-2
014_Образец узора «недог’они» украинской плахты. Украинцы. Украина, Полтавская область, Миргородский р-он, Великие Сорочинцы д. (Полтавская губ., Миргородский уезд), конец XIX в.-1

"Недогони" — зразок візерунку плахти. Кінець ХІХ століття. Село Великі Сорочинці Миргородського повіту Полтавської губернії (тепер село Миргородського району Полтавської області). Зібрав Микола Могилянський

Фото: фонди МАЕ колекція № 585-3
013_Образец узора «перец дрiбний» (мелкий перец) украинской плахты. Украинцы. Украина, Полтавская область, Миргородский р-он, Великие Сорочинцы д. (Полтавская губ., Миргородский уезд), конец XIX в.-1 (2)

"Перець дрібний" — зразок візерунку плахти. Кінець ХІХ століття. Село Великі Сорочинці Миргородського повіту Полтавської губернії (тепер село Миргородського району Полтавської області). Зібрав Микола Могилянський

Фото: фонди МАЕ колекція № 585-29

Вовну та нитки (переважно бавовняні) фарбували самі майстрині. Найбільш вживаним у виробництві плахт були чотири кольори: червоний, зелений, синій і жовтий. Для фарбування у червоний колір використовували "червець" (змішували кошеніль, сірчану кислоту, олово, кремотрактар, нашатир). Для отримання зеленої фарби уварювали сірчану кислоту, каркомель (жовтий імбир), калій (голуба фарба) і квасці. Для голубої і синьої фарби був потрібен лише калій, а для отримання жовтої використовували галун (квасці), сирівець, жовту кору і жовті гвоздики. Голубу, синю і зелену фарбу кожна майстриня робила по-своєму і тримала пропорції інгредієнтів у секреті. Малюнки у всіх плахотниць були однакові — "рожа", "восьмикутник" і "павучок". Візерунки перебирали вручну.

На початку ХХ століття у різних містечках Полтавщини та Харківщини земства організували ткацькі навчальні майстерні. Зокрема, у 1902 році така майстерня була започаткована у селі Олефірівка. Навчання було безкоштовним, курс тривав два роки. Після навчання майстрині продовжували працювати вдома і виготовляли різні тканини — від простого полотняного переплетення до складного візерунчастого ткання плахт. Можливо, виткану однією з таких майстринь плахту ми бачимо на фотографії 1926 року, яку зробила Наталія Лебедєва саме в цьому селі.

плахта

"Мотовельчастi" — зразок візерунку плахти. Кінець ХІХ століття. Село Великі Сорочинці Миргородського повіту Полтавської губернії (тепер село Миргородського району Полтавської області). Зібрав Микола Могилянський

Фото: Фонди МАЕ колекція № 585-22
Микола Могилянський

Портрет Миколи Могилянського (1871—1933)

Фото: choim.org

Дуже цінний матеріал, який нам дає уявлення про різноманітність плахтових візерунків та їх назв, зберігається у колекції Музею антропології та етнографії імені Петра Великого (Кунсткамера) в Санкт- Петербурзі (далі МАЕ).

Завдячувати цій колекції ми повинні відомому громадському і державному діячу, дипломату, етнографу і археографу, професору-антропологу Миколі Могилянському (1871—1933). Могилянський народився 18 грудня 1871 року в Чернігові у дворянській родині. Після закінчення Чернігівської гімназії він продовжив навчання на природознавчому відділенні фізико-математичного факультету Петербурзького університету. На останніх курсах спеціалізувався в галузі географії та антропології. Упродовж 1895—1897 роках навчався у Парижі, в Антропологічній школі, спеціалізувався з антропології, археології й етнографії. Його першу наукову роботу було надруковано у часописі "Revue de I'Ecole d’Anthropologie de Paris". Після повернення до Петербурга працював у Музеї антропології Академії наук. Вочевидь, під час роботи в цьому музеї він і зібрав цю унікальну колекцію з невеликих тканих зразків, привезених з села Великі Сорочинці Миргородського повіту Полтавської губернії, які датовані кінцем ХІХ століття.

Окрім різноманітних плахтових орнаментів, Могилянський зафіксував 29 їхніх назв: "перець", "перець дрібний", "недогони", "ключеві недогони", "недогони дрібні", "під очі павучка", "стариннi павучки очима", "дрібненькі павучки", "рожа", "рожа і павучки", "очиста рожа" (тобто з очами), "дрібна рожа", "зірки", "грушки", "грушки дрібні", "фіялки дрібні", "фіялкові очі", "старинні фіалки", "повні фіялки", "гвоздички", "яблонькові", "виноград", "слив’янка", "раки", "гудзичкові", "шахви", "старинні товчки", "мотовельчасті", "барильцеві". Ймовірно, це ще не повний перелік усіх існуючих на той час варіантів. Зверніть увагу, що тут немає ніяких сакральних "берегинь", "світових дерев", "засіяного поля", "знаків землі", "оберегів" — всього того, чим переповнений наш сучасний етнопростір. А є звичні для селянина речі, з яким він стикається у своєму щоденному побуті. Геометричні плахтові орнаменти, продиктовані технікою ткання, потім могли перейти і на вишиті предмети.

021_Образец узора «рожа и павучкi» (роза и паучки) украинской плахты. Украинцы. Украина, Полтавская область, Миргородский р-он, Великие Сорочинцы д. (Полтавская губ., Миргородский уезд), конец XIX в.-1

"Рожа і павучки" — зразок візерунку плахти. Кінець ХІХ століття. Село Великі Сорочинці Миргородського повіту Полтавської губернії (тепер село Миргородського району Полтавської області). Зібрав Микола Могилянський

(Фото: фонди МАЕ колекція № 585-25)
022_Образец узора «очиста рожа» (глазастая роза) украинской плахты. Украинцы. Украина, Полтавская область, Миргородский р-он, Великие Сорочинцы д. (Полтавская губ., Миргородский уезд), конец XIX в.-1

"Рожа і павучки" — зразок візерунку плахти. Кінець ХІХ століття. Село Великі Сорочинці Миргородського повіту Полтавської губернії (тепер село Миргородського району Полтавської області). Зібрав Микола Могилянський

(Фото: фонди МАЕ колекція № 585-6)
023_Образец узора «дрiбна рожа» 2

"Дрібна рожа" — зразок візерунку плахти. Кінець ХІХ століття. Село Великі Сорочинці Миргородського повіту Полтавської губернії (тепер село Миргородського району Полтавської області). Зібрав Микола Могилянський

(Фото: фонди МАЕ колекція № 585-13)
024_Образец узора «зiрки» (звезды) украинской плахты. Украинцы. Украина, Полтавская область, Миргородский р-он, Великие Сорочинцы д. (Полтавская губ., Миргородский уезд), конец XIX в.-1

"Зірки" — зразок візерунку плахти. Кінець ХІХ століття. Село Великі Сорочинці Миргородського повіту Полтавської губернії (тепер село Миргородського району Полтавської області). Зібрав Микола Могилянський

(Фото: фонди МАЕ колекція № 585-9)
025_Образец узора «раки» украинской плахты. Украинцы. Украина, Полтавская область, Миргородский р-он, Великие Сорочинцы д. (Полтавская губ., Миргородский уезд), конец XIX в.-1

"Раки" — зразок візерунку плахти. Кінець ХІХ століття. Село Великі Сорочинці Миргородського повіту Полтавської губернії (тепер село Миргородського району Полтавської області). Зібрав Микола Могилянський

(Фото: фонди МАЕ колекція № 585-16)
026_Образец узора «грушки дрiбни» (мелкие груши) украинской плахты. Украинцы. Украина, Полтавская область, Миргородский р-он, Великие Сорочинцы д. (Полтавская губ., Миргородский уезд), конец XIX в.-1

"Грушки дрібні" — зразок візерунку плахти. Кінець ХІХ століття. Село Великі Сорочинці Миргородського повіту Полтавської губернії (тепер село Миргородського району Полтавської області). Зібрав Микола Могилянський

(Фото: фонди МАЕ колекція № 585-30)
027_Образец узора грушки украинской плахты. Украинцы. Украина, Полтавская область, Миргородский р-он, Великие Сорочинцы д. (Полтавская губ., Миргородский уезд), конец XIX в.-1

"Грушки" — зразок візерунку плахти. Кінець 19 ст. Село Великі Сорочинці Миргородського повіту Полтавської губернії (тепер село Миргородського району Полтавської області). Зібрав Микола Могилянський

(Фото: фонди МАЕ колекція № 585-10)
028_Образец узора «фiялки дрiбни» (мелкие фиалки) украинской плахты. Украинцы. Украина, Полтавская область, Миргородский р-он, Великие Сорочинцы д. (Полтавская губ., Миргородский уезд), конец XIX в.-1

"Фiялки дрiбні" — зразок візерунку плахти. Кінець ХІХ століття. Село Великі Сорочинці Миргородського повіту Полтавської губернії (тепер село Миргородського району Полтавської області). Зібрав Микола Могилянський

(Фото: фонди МАЕ колекція № 585-11)
029_Образец узора «стариннi фiалки» украинской плахты. Украинцы. Украина, Полтавская область, Миргородский р-он, Великие Сорочинцы д. (Полтавская губ., Миргородский уезд), конец XIX в.-1

"Стариннi фiалки" — зразок візерунку плахти. Кінець ХІХ століття. Село Великі Сорочинці Миргородського повіту Полтавської губернії (тепер село Миргородського району Полтавської області). Зібрав Микола Могилянський

(Фото: фонди МАЕ колекція№ 585-17)
030_Образец узора «повнi фiялки» украинской плахты. Украинцы. Украина, Полтавская область, Миргородский р-он, Великие Сорочинцы д. (Полтавская губ., Миргородский уезд), конец XIX в.-1

"Повнi фiялки" — зразок візерунку плахти. Кінець ХІХ століття. Село Великі Сорочинці Миргородського повіту Полтавської губернії (тепер село Миргородського району Полтавської області). Зібрав Микола Могилянський

(Фото: фонди МАЕ колекція № 585-24)
031_Образец узора «гвоздички» украинской плахты. Украинцы. Украина, Полтавская область, Миргородский р-он, Великие Сорочинцы д. (Полтавская губ., Миргородский уезд), конец XIX в.-1

"Гвоздички" — зразок візерунку плахти. Кінець ХІХ століття. Село Великі Сорочинці Миргородського повіту Полтавської губернії (тепер село Миргородського району Полтавської області). Зібрав Микола Могилянський

(Фото: фонди МАЕ колекція № 585-19)
032_Образец узора «фiялкови очi» украинской плахты. Украинцы. Украина, Полтавская область, Миргородский р-он, Великие Сорочинцы д. (Полтавская губ., Миргородский уезд), конец XIX в.-1

"Фiялкові очi" — зразок візерунку плахти. Кінець ХІХ століття. Село Великі Сорочинці Миргородського повіту Полтавської губернії (тепер село Миргородського району Полтавської області). Зібрав Микола Могилянський

(Фото: фонди МАЕ колекція № 585-21)
033_Образец узора «виноград» украинской плахты. Украинцы. Украина, Полтавская область, Миргородский р-он, Великие Сорочинцы д. (Полтавская губ., Миргородский уезд), конец XIX в.-1

"Виноград" — зразок візерунку плахти. Кінець ХІХ століття. Село Великі Сорочинці Миргородського повіту Полтавської губернії (тепер село Миргородського району Полтавської області). Зібрав Микола Могилянський

(Фото: фонди МАЕ колекція № 585-28)
034_Образец узора «сливьянка» (сливянка) украинской плахты. Украинцы. Украина, Полтавская область, Миргородский р-он, Великие Сорочинцы д. (Полтавская губ., Миргородский уезд), конец XIX в.-1

"Слив’янка" — зразок візерунку плахти. Кінець ХІХ століття. Село Великі Сорочинці Миргородського повіту Полтавської губернії (тепер село Миргородського району Полтавської області). Зібрав Микола Могилянський

(Фото: фонди МАЕ колекція № 585-15)
035_Образец узора «гудзичковi» украинской плахты. Украинцы. Украина, Полтавская область, Миргородский р-он, Великие Сорочинцы д. (Полтавская губ., Миргородский уезд), конец XIX в.-1

"Гудзичковi" — зразок візерунку плахти. Кінець ХІХ стоілття. Село Великі Сорочинці Миргородського повіту Полтавської губернії (тепер село Миргородського району Полтавської області). Зібрав Микола Могилянський

(Фото: фонди МАЕ колекція № 585-14)
036_Образец узора «шахви» (шашки) украинской плахты. Украинцы. Украина, Полтавская область, Миргородский р-он, Великие Сорочинцы д. (Полтавская губ., Миргородский уезд), конец XIX в.-1

"Шахви" — зразок візерунку плахти. Кінець ХІХ століття. Село Великі Сорочинці Миргородського повіту Полтавської губернії (тепер село Миргородського району Полтавської області). Зібрав Микола Могилянський

(Фото: фонди МАЕ колекція № 585-18)
037_Образец узора «яблонковi» (яблочный) украинской плахты. Украинцы. Украина, Полтавская губерния, Миргородский уезд (Полтавская губ., Миргородский уезд), конец XIX в.-1

"Яблоньковi" — зразок візерунку плахти. Кінець ХІХ століття. Село Великі Сорочинці Миргородського повіту Полтавської губернії (тепер село Миргородського району Полтавської області). Зібрав Микола Могилянський

(Фото: фонди МАЕ колекція № 585-12)
038_Образец узора «стариннi товчки» украинской плахты. Украинцы. Украина, Полтавская область, Миргородский р-он, Великие Сорочинцы д. (Полтавская губ., Миргородский уезд), конец XIX в.-1

"Стариннi товчки" — зразок візерунку плахти. Кінець ХІХ століття. Село Великі Сорочинці Миргородського повіту Полтавської губернії (тепер село Миргородського району Полтавської області). Зібрав Микола Могилянський

(Фото: фонди МАЕ колекція № 585-20)
039_Образец узора «барильцовi» украинской плахты. Украинцы. Украина, Полтавская область, Миргородский р-он, Великие Сорочинцы д. (Полтавская губ., Миргородский уезд), конец XIX в.1

"Барильцеві" — зразок візерунку плахти. Кінець ХІХ століття. Село Великі Сорочинці Миргородського повіту Полтавської губернії (тепер село Миргородського району Полтавської області). Зібрав Микола Могилянський

(Фото: фонди МАЕ колекція № 585-4)

Зразки з Великих Сорочинців — це лише невелика частина старовинних плахтових орнаментів. І якби хтось зібрав щось подібне на Київщині, Черкащині, Чернігівщині та в інших місцевостях, де ткали плахти, то ми б  сьогодні мали більш повне уявлення про їхню орнаментику та назви.

Описуючи плахтове ремесло на Харківщині (подібна ситуація була і на Полтавщині), Твердохлєбов наприкінці ХІХ століття запитував себе: "Чи має виробництво плахт майбутнє?". Його відповідь була негативною. Він зазначав, що плахта як елемент народного одягу може протриматися ще десятки років, а потім повністю вийде з ужитку, і ремесло плахотниць залишиться в історії. За влучним висловом Твердохлєбова, "виробництво плахт опиниться в черзі на повне зникнення".

Як у XVIII, так і наприкінці ХІХ століття плахтову тканину використовували для оббивки міських меблів та екіпажів. Тому до нас і не дійшли давні зразки шовкових плахт. Кілька екземплярів подібної плахтової тканини, які мені вдалося віднайти, зберігаються у Харківському історичному музеї та в Чернігівському історичному обласному музеї ім. В.В. Тарновського

плахта

Жінка у шовковій плахті, ХІХ століття

Фото: Фонди Харківського історичного музею
плпхта

Фрагмент шовкової плахти, XVIII століття

Фото: Чернігівський історичний обласний музей ім. В. В. Тарновського

Зверніть увагу, наскільки фрагмент плахти з Чернігівського музею нагадує ту, яку у своїй роботі зобразив Костянтин Трутовський.

плахта

Біля колодязя. Кінець ХІХ століття, художник Костянтин Трутовський

Фото: wikipedia.org

Уже у 1885 році Твердохлєбов висловив, як він сам зазначив, свої утопічні бажання: "Якби на півдні Росії розповсюдилося шовківництво, якби звертали увагу на культуру рослин для фарбування, якби тонкорунне вівчарство стало звичним для мілких сільських господарств, а не тільки в руках великих землевласників, тоді можливо і були умови для підтримки цього промислу".

Побачити, як виглядала плахта наприкінці XVIII — у ХІХ столітті, ми можемо на малюнках та картинах

плахта

"Изображение малороссийских госпож в старинном наряде пляшущих". Малюнок невідомого художника з рукопису Опанаса Шафонського 1786 рік

Фото: відділ рукопису НБУВ, фонд 1786-17
плахта

«Изображеніе малороссийской мужички в одной плахте и запаске». Малюнок невідомого художника з рукопису Опанаса Шафонського 1786 року

Фото: відділ рукопису НБУВ, фонд 1786-21
плахта

"Изображение малороссийской мужички в свите". Малюнок невідомого художника з рукопису Опанаса Шафонського 1786 року

Фото: відділ рукопису НБУВ, фонд 1786-22
плахта

"Изображение малороссийской простой девки без свиты". Малюнок невідомого художника з рукопису Опанаса Шафонського 1786 року

Фото: відділ рукопису НБУВ, фонд 1786-23
плахта

Сусіди. Кінець ХІХ століття. Гравюра з альбому Костянтина Трутовського. Малюнок для гравірування виконав Н. Соколов, гравер Л. Сєріков.

Фото: надала авторка
плахта

Двоє діток. 1882 рік, село Сари Гадяцького повіту Полтавської губернії (тепер село в Миргородскому районі Полтавської області). Офорт Катерини Михальцевої

Фото: НБУВ, відділ образотворчого мистецтва

Поява фотографії дає нам змогу побачити і натурну фотофіксацію плахт кінця ХІХ століття.  

селянка стрій

Молода дівчина. Кінець ХІХ стоілття. Містечко Шишаки Миргородського повіту Полтавської губернії. Фотографія Йосипа Хмелевського

Фото: РЕМ колекція 9215-6

Схожі матеріали

сео поділля

Одяг мешканців Східного Поділля початку XX століття

008_Павел_Хорошилов_4_2

Денді з фотоапаратом: Полтавщина кінця ХІХ століття на листівках Олексія Завадського

006_Євбаз-2

Чим торгували та як одягалися продавці київських базарів 100 років тому

016_28843181_Фотоотпечаток- Внутренний вид хаты_4813-48-1_1

Ікони та вишиті рушники. Як жили українські переселенці Зеленого Клину

001_Любешів волинська обл 1912

Попередниця вишиванки: сорочка, оздоблена тканим декором

стрій

Хустка по-дівочому

IMG_0951

Скарби гуцульської старовітчини

лапті

Постоли, лапті, ходаки: Яке взуття носили наші предки

Полтавщина_СЕО

Полтавщина у 1909 році. Підбірка світлин українського фотографа Анатолія Павловича