Гуцульщина, віднайдена у Клівленді: історія фотокарток Юліана Дороша

02:44, 8 червня 2022

1-cover.jpg

Юліана Дороша називають зачинателем професійного національного кіно на західноукраїнських землях. Та найкраще Дорош проявився в етнографічній фотографії – умів відчути і схопити особливі моменти життя Карпат. Світлини, зроблені під час кількох експедицій на Покутті та Гуцульщині, фіксують великий пласт культури самобутнього регіону України. Фотограф, автор фільмів, етнограф, документаліст, репортер зробив ці знімки у 30-х роках минулого ХХ століття, в короткому часі перед початком війни. Через багато десятиліть – майже випадково – фотокартки Дороша знайшлися у місті Клівленд у США, у приватному архіві.

115742113_2680588812186658_5001412404199322646_n.jpg

Михайло Маркович

філолог, дослідник історії

Тринадцять оцифрованих фотографій Юліана Дороша повернулися в Україну завдяки кінопродюсеру Олександру Дебичу. Дослідник вивчав історію української діаспори у США. Йому вдалося відшукати світлини Дороша у приватному архіві Патрисії Блондин-Сенборн (Patricia Blondyn-Sanborn), дочки режисера з українським корінням Володимира Папуги, псевдонім – Blondynеnko, пізніше – Walter Blondyn (1911-1971). Достеменно невідомо, як знимки Дороша потрапили до колекції Блондиненка. Можливо, колись шляхи цих двох залюблених у фото- та кіномистецтво чоловіків перетиналися. 

Всі роботи підписані Юліаном Дорошем власноруч. Оригінали перебувають на зберіганні в Українському музеї-архіві у Клівленді. 

Пластун, що не випустив камери з рук

Юліан-Юрій Дорош народився 9 червня 1909 року у містечку Жидачів, що на Львівщині. Батько Омелян Дорош працював дрібним службовцем митного нагляду. Матір Іванна Крушельницька – була сестрою письменника Антіна Крушельницького.

Юліан Дорош – шеф прес-квартири «Пласту», 1920-ті рр. photo-lviv.in.ua.jpg

Юліан Дорош – шеф прес-квартири "Пласту", 1920-ті рр.

Фото: photo-lviv.in.ua

Невдовзі після народження сина Дорош-старший отримав роботу на австрійсько-російському кордоні. Родина оселилася у Копичинцях на Тернопільщині, а згодом – у селі Раковець під Городенкою, на Прикарпатті.

Освіту Юліан здобував у Станіславі (нині – Івано-Франківськ). Там закінчив початкову школу, а відтак вступив до державної класичної української гімназії. Під час навчання став членом "Пласту". Захопився тогочасною модою – фотографією. 

У "Пласті" Юліан належав до 11-го куреня імені Івана Мазепи. Згодом входив до 15-го куреня старшого пластунства "Орден Залізної Остроги". Невдовзі юнака запросили очолювати прес-квартиру "Пласту".

Із 1926 року Юліан Дорош фотографував різні урочистості та життя пластових таборів. Його першим успіхом як фотографа є альбом під назвою "Субреферат світлин при Економічному Рефераті В. П. К. у Львові", випущений 1918 року. На 44 світлинах зображено з’їзд пластунів-абсольвентів і водний табір над Дністром.

У "Пласті" Дорош не лише захопився фотографією, а й освоїв кінотехніку. У 1920 року зняв аматорський короткометражний фільм "Свято молоді" у пластовому таборі на Соколі, поблизу Підлютого. Цю плівку конфіскувала польська влада відразу ж після першого показу.

Дівчата з села Раковець. Юліан Дорош, 1930-ті рр. Український музей-архів у Клівленді.JPG

Дівчата з села Раковець

Юліан Дорош, 1930-ті рр. Український музей-архів у Клівленді
У селі Раковець. Юліан Дорош, 1930-ті рр. Український музей-архів у Клівленді.JPG

У селі Раковець

Юліан Дорош, 1930-ті рр. Український музей-архів у Клівленді

Львів: урбанізм замість карпатського пейзажу

До Львова Юліан Дорош переїхав після закінчення гімназії. У 1927–1932 роках навчався на юридичному факультеті Львівського університету Яна Казимира. Відвідував лекції із науково-прикладної фотографії Юзефа Світковського – професора фотографії, видатного львівського фотохудожника міжвоєнного періоду.

Дорош мешкав у Львові в родині маминого брата Антона Крушельницького. Дядько, а також його діти – двоюрідні Юліанові брати Тарас та Остап і їхня сестра Володимира – познайомили юнака з культурно-мистецьким середовищем міста.

"У будинку Крушельницьких збиралася інтелігенція: художники, архітектори, літератори. Зустрічі з художником графіком Володимиром Ласовським – одним з перших пропагандистів сюрреалізму в Галичині, поетом-футуристом Ярославом Цурковським, архітектором Євгеном Нагірним безперечно вплинули на творчість і світогляд юнака. Тепер класичні карпатські пейзажі та пластові репортажні фото поступаються місцем новим, урбаністичним. Новий Дорош вміло передає красу старого і нового міста, життя городян, архітектуру. Паралельно зі студіями в університеті він поринув в активне громадсько-мистецьке життя Львова", – пише дослідниця творчості Юліана Дороша, краєзнавиця Уляна Красник.

У 1928-му Дорош очолив пластову фотографічну секцію у Львові. У 1928–1930 був підреферентом світлини при Економічному рефераті Верховної пластової команди. Фотографії Юліана і його статті з проблем фотографії друкували на сторінках львівського журналу "Молоде життя". Дорош також вів рубрики фотолюбителя у пластовому часописі "Вогні". Його світлини публікували у виданнях "Кіно", "Світло й тінь", "Дні", "Життя і знання", "Українські вісти".

Восени 1930-го Дорош із однодумцями започаткував у Львові Українське фотографічне товариство (УФОТО). Уже за місяць після установчих зборів у залі готелю "Народна гостинниця" відбулася перша виставка української аматорської фотографії на теренах Галичини. У 1931–32 роках товариство видало перший в Галичині україномовний "Підручник фотоаматора" та посібник "Побільшення"; їх автором був Юліан Дорош.

Господиня з села Раковець. Юліан Дорош, 1930-ті рр. Український музей-архів у Клівленді.JPG

Господиня з села Раковець

Юліан Дорош, 1930-ті рр. Український музей-архів у Клівленді
Інтер’єр старосвітської сільської хати. Раковець. Юліан Дорош, 1930-ті рр. Український музей-архів у Клівленді.JPG

Інтер’єр старосвітської сільської хати. Раковець

Юліан Дорош, 1930-ті рр. Український музей-архів у Клівленді

Фотолабораторія у кімнатці біля кухні

Навесні 1932-го Юліан Дорош знову поїхав у село Раковець, що на Станіславщині. Там він зробив серію світлин, серед яких була "Віяльниця". Через рік це фото стане окрасою експозиції на виставці у Чикаго; його визнають одним із найкращих знімків на Всеслов’янській мистецькій фотовиставці у Загребі. 

Влітку 1934-го Дорош відвідав село Яворів на Прикарпатті. Там зняв іще одне фото, котре облетіло світ. "Шкрибляків онук" – фотографія хлопчика, одягнутого у вишиванку і кептар. У візерунок рукава сорочки вплетене прізвище хлопця – своєрідна мітка-оберіг, котра дозволяла дитині не загубитися.

У липні 1934-го Дорош пережив один із переломних моментів у своєму житті. Родина Крушельницьких, в яких квартирував Юліан, переїхала до радянської України. Сім’я оселилися у Харкові у будинку "Слово"; мала надію вільно працювати та розмовляти українською мовою. Невдовзі почалися арешти і страти. Багатьом із Крушельницьких забрали життя. Дорош був пригнічений. Він теж планував їхати до УСРР. Від переїзду врятувала порада майбутнього тестя, Михайла Хоркавого, коменданта Українського академічного дому у Львові.

Дорош оселився у Львові у новому житлі. Мешкав у невеличкій кімнаті біля кухні. Там обладнав і власну фотолабораторію. Він уже остаточно відмовився від кар’єри правника, а всі сили та натхнення скерував у напрямку фото- та кіномистецтва. Певний час доводилося перебиватися тимчасовими заробітками. 

Влітку 1935 року Юліан Дорош як фотограф і перекладач потрапив у щорічну етнографічну експедицію "Товариства приятелів Гуцульщини" із Варшави. Після закінчення сезону Юліан отримав дозвіл зробити відбитки з негативів. Невдовзі на матеріалах експедиції відбулася виставка "Наша Батьківщина у світлині". 150 фотографій із Гуцульщини і Покуття принесли молодому 26-річному Дорошеві визнання й славу майстра етнографічної фотографії.

На сільському подвір’ї. Покуття. Юліан Дорош, 1930-ті рр. Український музей-архів у Клівленді.JPG

На сільському подвір’ї. Покуття

Юліан Дорош, 1930-ті рр. Український музей-архів у Клівленді
Ранок в горах. Юліан Дорош, 1930-ті рр. Український музей-архів у Клівленді.JPG

Ранок в горах

Юліан Дорош, 1930-ті рр. Український музей-архів у Клівленді
Юліан Дорош, 1930-ті рр.  Український музей-архів у Клівленді.JPG

Без назви

Юліан Дорош, 1930-ті рр. Український музей-архів у Клівленді

Війна: перукар, акордеоніст і фотограф

У 1938-му Юліан Дорош одружився зі Стефанією Хоркавою. У подружжя народилася донька Марія-Олександра. Втім війна обірвала плани на спокійне життя. Молода пара виїхала зі Львова і оселилася у містечку Городенка на Прикарпатті. Там Дорош відкрив приватний фотосалон, працював директором місцевого кінотеатру.

Уляна Красник пише у дослідженні "Про життя і творчість Юліана Дороша": "Повсюди була оголошена мобілізація в ряди "визволителів Європи". Призов загрожував і Юліану Дорошу, але втрутилась Фортуна. Радянські військові щільними рядами посунули до воєнкома з вимогою "ми наступаєм от Одєси і ето пєрвий фотограф, которий нам встрєтілся. Пусть сдєлаєт фотокарточку, чтоби я послал домой вєсточку, что я жив". "Глас народа" був почутий, і з усього чоловічого населення Городенки в місті залишилось лише троє – перукар, акордеоніст і фотограф". 

Роки війни були для творчості непродуктивними. Дорош заледве зробив декілька сімейних фотографій. У 1944-му сім’ю спіткало горе – померла єдина донька. Дороші повернулися до Львова. Юліану запропонували посаду фотографа у музеях – Історичному та Леніна. У 1948-му народився син Андрій, і почалося ніби нове життя. 

Юліан Дорош влаштувався у Львівський політехнічній інститут. Спочатку працював у фотолабораторії, згодом – на кафедрі Історії техніки. Серед перших опановував техніку кольорової фотографії. 

Влітку у вільний від роботи час Дорош брав участь у археологічних експедиціях Інституту суспільних наук. Під керівництвом академіка Івана Крип’якевича фіксував життя Львова. А невдовзі повернувся до початої ще в 30-х роках роботи – висвітлення Карпат.

У 1960 році Дорош відкрив у Львові першу персональну виставку етнографічних фотографій. Згодом його роботи демонстрували на експозиціях в Івано-Франківську, на Тернопіллі. У 1976-му Дорош розпочав новий проєкт – фіксацію народної кам’яної скульптури, найбільше – надгробків і хрестів. 

Юліан-Юрій Дорош помер 20 липня 1982 року.

Гуцули. Юліан Дорош, 1930-ті рр. Український музей-архів у Клівленді.JPG

Гуцули

Юліан Дорош, 1930-ті рр. Український музей-архів у Клівленді
Процесія. Юліан Дорош, 1930-ті рр. Український музей-архів у Клівленді.JPG

Процесія

Юліан Дорош, 1930-ті рр. Український музей-архів у Клівленді
Дівчата з над Дністра. Юліан Дорош, 1930-ті рр. Український музей-архів у Клівленді.JPG

Дівчата з над Дністра

Юліан Дорош, 1930-ті рр. Український музей-архів у Клівленді
Гуцул з конем. Юліан Дорош, 1930-ті рр. Український музей-архів у Клівленді.JPG

Гуцул з конем

Юліан Дорош, 1930-ті рр. Український музей-архів у Клівленді
Покуття. Юліан Дорош, 1930-ті рр. Український музей-архів у Клівленді.JPG

Покуття

Юліан Дорош, 1930-ті рр. Український музей-архів у Клівленді

Автор висловлює щиру вдячність Олександру Дебичу за надані для публікації світлини

Схожі матеріали

600.jpg

Тіні Івана Миколайчука

kino.jpg

Там, де кіно відчувають на дотик

Camera 2-1200х600-05.jpg

Українські підлітки зняли короткометражки про своїх бабусь та дідусів. Показуємо сім найцікавіших

600-+.jpg

Як у 30-х роках ХХ століття знімали кіно у Верховині

dzembronja.jpg

Old_khata. Хранителі старого раю

krasa_tekst-5.original.jpg

"До добра і краси" Юліана Дороша. Перший повнометражний галицький фільм

600-.jpg

Екранні “двійники” Петлюри

800.jpg

Кіно без гепіенду. Історія акторки Віри Холодної

600.jpg

Chornobyl Files або як розповідати про українську історію Західній аудиторії