Умістити екзотичний світ в об’єктив фотокамери. Флоріан Заплетал і Закарпаття століття тому
22:58, 10 жовтня 2023

Флоріан Заплетал (1884–1969) – чеський мистецтвознавець, професійний військовик, журналіст і фотограф. Він зробив велику кількість фотографій з території колишньої Чехословаччини, серед яких – кілька сотень на Підкарпатській Русі, сучасній території Закарпаття. Заплетал навідував край у 1919–1925 роках. На його знімках багато сакральної архітектури, передусім дерев’яної. Світлини Заплетала – одна з перших комплексних фотоколекцій з цього регіону України.
Через війну – в Карпати
Флоріан Заплетал народився в моравському селі Бохорж неподалік від міста Пржеров. Гімназію закінчив у Містеку, студіював історію, літературу та мистецтвознавство на філософському факультеті Карлового університету в Празі. Саме там Заплетал відвідав лекції майбутнього президента Чехословаччини Томаша Масарика, з яким потоваришував.

Флоріан Заплетал Florian Zapletal (1884-1969)
Фото: Архів Миколи МушинкиФлоріан мусив перервати студії, оскільки його мобілізували на однорічну військову службу. Навчання закінчив уже після повернення з війська. Продовжив вивчати мистецтвознавство у Віденському університеті.
Як і для тисяч інших, початок Першої світової війни означав для Флоріана Заплетала мобілізацію до австро-угорського війська. Після тримісячної підготовки його батальйон вирушив на фронт. Однак при першій же нагоді частина здалася в полон. Вояк опинився у таборі для полонених у Нижньому Новгороді. Там Заплетал контактував з Чехословацькою дружиною на Русі, став активним дописувачем тижневика Čechoslovák, що виходив у Петрограді (теперішній Санкт-Петербург), а згодом – його редактором. Писав на культурологічні та мистецтвознавчі теми, незабаром почав вивчати саме цей фах у Петроградському університеті.
Після війни Заплетал повернувся на батьківщину, у щойно створену Чехословацьку Республіку. Працював у відділі преси Ради міністрів. Як фахівця з проблематики Росії та східних країн його призначили “шефом пресслужби Підкарпатської Руси”. Перебравшись до Ужгорода, Флоріан насамперед рушив у майже двомісячну подорож-знайомство з краєм. Саме тоді зробив перші фотографії Підкарпаття. Найбільше чеського службовця вразили старовинні дерев’яні церкви.
Автомобілем і пішки
Більшість інформації про Флоріана Заплетала українцям відкрив словацький дослідник українського походження, академік Микола Мушинка. У 1960-х роках він подружився з чеським фотографом-дослідником, а після його смерти отримав значну частину архіву, включно з листами, документами, періодикою та 760 негативами на склі.

Дівчатка у селищі Волове (Міжгір’я), 1920 рік
Фото Флоріана Заплетала з архіву Миколи МушинкиУ своїх публікаціях про товариша Мушинка згадує, що Заплетал вирішив активно зайнятися фотографією на Закарпатті після того, як побачив жалюгідний стан архітектурних пам’яток. Ними майже ніхто не цікавився: офіційні кола – через брак бажання, інформації та фінансів, місцеві ж вважали ці споруди “старим мотлохом”, який необхідно замінити чимось новим, мурованим і “гарним”. Про незадовільний стан охорони пам’яток культури він письмово інформував центральні органи влади, окресливши кроки для їх збереження.
Року 1920 Заплетала призначили радником у військових справах губернатора Підкарпатської Руси Григорія Жатковича. Він жив в Ужгороді, щотижня писав у чеську пресу сповнені вражень статті. Поміж роботою, під час відпусток і вихідних, робив фотографії. Він став першим журналістом, який інформував чехів і словаків про життя та побут українців Карпатського регіону. Листування Заплетала з дружиною Лотою Цимбаловою засвідчує, що він постійно їздив закарпатськими селами й містечками, а також етнічними українськими землями на південному сході Словаччини. З кожної такої подорожі повертався з серіями цінних фото. Губернатор Жаткович дозволяв йому користуватися службовим автомобілем. Але непроїзні ґрунтові дороги змушували Флоріана йти у віддалені села пішки.

Авто, яким їздив Флоріан Заплетал з Кошиць в Ужгород, 1919 рік
Фото Флоріана Заплетала з архіву Миколи МушинкиВ листах до дружини хронологічно описано майже кожен день подорожі. 22 травня 1921 року Флоріан зазначив: “Ввечері на мене чекає багато праці з фотографіями. Я експонував 36 пластинок, які треба проявити. У четвер я відвідав Чорноголову, де стоїть стара дерев’яна церква. Вчора я був на Верховині в селі Вишка, де стоїть чарівна дерев’яна церква. Їхав потягом аж до Кострина. Далі йшов пішки в найбільшу спеку з 10-ої години до 1-ої пополудні. Здавалося, сонце спалить мене. Зате користь була велика. Церква у Вишці вартує того. Намагаюся встигнути якнайбільше за короткий час. Працюю за дуже важких обставин, оскільки об’єкти, що їх фотографую, значно віддалені один від одного й інколи доступні тільки пішки. Але результати такої праці тішать стократ. Вже маю колекцію фотографій, якою справді пишаюся, особливо як згадаю, скільки в них мого поту, праці й грошей”.

Хата у селі Салдобош (Стеблівка) на Хустщині, 1925 рік
Фото Флоріана Заплетала з архіву Миколи Мушинки
Хати у селищі Вишково на Хустщині, 1925 рік
Фото Флоріана Заплетала з архіву Миколи Мушинки
Будинок у центрі Тячева, 1920 рік
Фото Флоріана Заплетала з архіву Миколи Мушинки
Церква Святого Архистратига Михаїла у селі Вишка (1700 р.) на Великоберезнянщині, 1921 рік
Фото Флоріана Заплетала з архіву Миколи МушинкиПрохідний двір Європи
Після виснажливих подорожей дослідник ночами, у тимчасових місцях проживання, при свічці або гасовій лампі, проявляв пластинки негативів, щоб у випадку невдачі одразу ж повторити фотографування. Щоправда, не кожна експедиція була успішною. В листі від 6 червня 1921 року він писав: “У неділю знову вирушив у гори до галицької границі. В селі Верховина-Бистра була стара дерев’яна церква. Шукаю її дві години. Потім дізнався, що церква згоріла 1917 року. Принаймні, глянув на згарище. Бачиш, яка це невдячна праця. В селі Лубня, ще ближче до галицької границі, є лише мала каплиця, в якій нині навіть не служиться, бо піп з Бистрої хоче за одне богослужіння 100 золотих, а село через бідність не може їх платити. Але інвентар в каплиці цікавий. Це було мені певним відшкодуванням за пройдену дорогу”.

Церква Святого пророка Іллі у селі Лубня (1896 р.) на Великоберезнянщині, 1921 р. Не існує
Фото Флоріана Заплетала з архіву Миколи Мушинки
Церква Святого Миколая Чудотворця у селі Нижня Апша (1604 р.) на Тячівщині, 1921 рік
Фото Флоріана Заплетала з архіву Миколи Мушинки
Церква Успіння Богородиці у селі Новоселиця (XVII ст.) на Виноградівщині, 1925 рік
Фото Флоріана Заплетала з архіву Миколи МушинкиНевдовзі Заплетал розчарувався ставленням чехословацького уряду до Підкарпатської Руси. Про це він писав у своїх репортажах, а відтак особисто звернувся до свого колишнього професора, а тоді вже президента, Томаша Масарика у майже п’ятисторінковому приватному листі. Радник губернатора писав, що “Підкарпатська Русь не є автономною частиною Чехословацької держави, вона є прохідним двором Центральної та Східної Європи”. 1921 року він вислав Урядові ЧСР офіційний звіт про ситуацію на Підкарпатті. Критикував бездіяльність, свідоме порушення законів і конституції. Не отримавши відповіді, разом із Жатковичем склав свої повноваження і повернувся до Праги. Влаштувався урядовцем у Міністерстві оборони, згодом перейшов до Військового історичного архіву, пізніше працював завідувачем відділу кінофото у Меморіалі визволення.

Гуцули у селищі Ясіня на Рахівщині, 1920 рік
Фото Флоріана Заплетала з архіву Миколи Мушинки
Гуцулки у селищі Ясіня на Рахівщині, 1920 рік
Фото Флоріана Заплетала з архіву Миколи Мушинки
Гуцули у селищі Ясіня слухають виступ губернатора Жатковича, 1920 рік
Фото Флоріана Заплетала з архіву Миколи МушинкиЗаплетал не перестав цікавитися Закарпаттям і після від’їзду з Ужгорода. До 1925 року він щороку навідувався туди з фотоапаратом. Перше дослідження “Дерев’яні храми південнокарпатських русинів” Флоріан опублікував 1923 року у збірнику Podkarpatská Rus. У невеликій статті автор подав оригінальну класифікацію дерев’яних церков краю, в основу якої поклав не кількість бань, як це робили попередні дослідники, а горизонтальний план. Так він встановив три основні типи храмів: центральний, дводільний та тридільний. Того ж року у пресі він опублікував ще дві статті: “Турецький мотив в закарпатській церковній архітектурі” та “Дерев’яна церква в селі Обава”. Ще одна праця “Горянська ротонда” вийшла окремою книжкою.

Горянська Ротонда (XII–XIII ст.), 1920 рік
Фото Флоріана Заплетала з архіву Миколи Мушинки
Миколаївська церква у селі Гусний (1759 р.) на Великоберезнянщині, 1920 рік
Фото Флоріана Заплетала з архіву Миколи Мушинки
Церква Вознесіння Господнього (Струківська, 1824 року) i дзвiниця (1813) у селищі Ясіня на Рахівщині, 1921 рік
Фото Флоріана Заплетала з архіву Миколи Мушинки
Церква Святого Iоана Предтечi у селі Сухий (1679) на Великоберезнянщині, 1921 рік
Фото Флоріана Заплетала з архіву Миколи МушинкиУ світі гуцулів, бойків і лемків
Влітку 1925 року Заплетал перебував на Закарпатті протягом п’яти тижнів. Писав своїй дружині із селища Королево: “Сьогодні я тут останній день. Завтра від’їжджаю до Хуста і потім до Волового (тепер селище Міжгір’я). Я задоволений результатами своєї поїздки. Досі я зробив загалом 130 знімків, з яких не вдалися лише два. Інші 128 – добрі. Я всі проявив і добре зробив. Принаймні, знаю, що повезу до Праги, не побоюючись, як вони вдалися. Найдалі на захід я дістався до Мукачева”.

Вид на мукачівський замок Паланок, 1919 рік
Фото Флоріана Заплетала з архіву Миколи МушинкиЗаплетал вивчав історію та мистецтво, однак як фотограф не мав жодної освіти. Попри це, його фотографії, зняті тогочасними недосконалими й громіздкими камерами, є технічно довершеними. Він був повністю залежним від денного світла. Не використовував спалах, а знімки робив на скляних пластинах – це була у той час наймобільніша, але достатньо дорога фототехніка.

Дівчата у селі Кам’яниця на Ужгородщині, 1920 рік
Фото Флоріана Заплетала з архіву Миколи МушинкиДослідник приділив багато уваги й світській архітектурі. Знимкував житлові будинки, господарські споруди, мости, замки, види на села і міста. На його світлинах – важливі пам’ятки Ужгорода, Мукачева, Хуста, Берегова, Тячева, Виноградова… Фотограф не обмежувався загальним виглядом споруд, фотографував і деталі. Робив знімки людей – гуцулів, бойків і лемків у народному одязі. На Рахівщині, у селищі Ясіня, він сфотографував родину президента Гуцульської республіки Степана Клочурака. Залишив зображення губернатора Жатковича, його сім’ї та оточення. Майже жодна з цих світлин за життя фотографа не була опублікована.

Губернатор Григорій Жаткович, французький генерал Паріс (Парі) і віце-губернатор Петр Еренфельд, 1920 рік
Фото Флоріана Заплетала з архіву Миколи Мушинки
Вид на руїни Хустського замку, 1925 рік
Фото Флоріана Заплетала з архіву Миколи Мушинки
Родина Клочураків у селищі Ясіня на Рахівщині, 1920 рік
Фото Флоріана Заплетала з архіву Миколи Мушинки
Жінка біля храму селищі Волове (Міжгір’я), 1920 рік
Фото Флоріана Заплетала з архіву Миколи Мушинки
Степан Клочурак (батько президента Гуцульської республіки) у селищі Ясіня на Рахівщині, 1920 рік
Фото Флоріана Заплетала з архіву Миколи Мушинки
Румунка із села Нижня Апша на Тячівщині, 1920 рік
Фото Флоріана Заплетала з архіву Миколи МушинкиЗаплетал мріяв написати монографію про дерев’яну архітектуру Закарпаття. Основою такої книги мали бути сотні його фотографій. Здійснити задум не вдалося.

Церква Рiздва Богородицi у селі Салдобош (Стеблівка) (1797) на Хустщині, 1920 рік
Фото Флоріана Заплетала з архіву Миколи Мушинки
Готичний Вознесенський костел у Виноградові (13-15 ст.), 1921 рік
Фото Флоріана Заплетала з архіву Миколи Мушинки
Дзвіниця реформатської церкви у селі Четфалва (Четово) (1753 р.) на Берегівщині, 1921 рік
Фото Флоріана Заплетала з архіву Миколи МушинкиПід час окупації Чехословаччини гітлерівськими військами він як офіцер зазнав переслідувань від гестапо, по війні – з боку комуністичної влади. Після приєднання Закарпатської України до Радянського Союзу дослідження тамтешньої церковної архітектури стало виключною прерогативою радянських істориків мистецтва. Опублікувати дослідження на таку тематику людині з “буржуазним кадровим профілем” у Чехословаччині було неможливо. З часом вимогливість Заплетала до себе зростала, а наукова продуктивність – зменшувалась. Завдяки спадкоємцю його архіву, словацькому фольклористу та українознавцю Миколі Мушинці, в Україні світлини Флоріана Заплетала були опубліковані у двох фотоальбомах “Дерев’яні церкви Закарпаття” (2015 р.) та “Міста і села Закарпаття” (2016 р.) майже після століття подорожей чеського фотографа нашими горами й долами.

Вид з мосту на театр, кафедральний собор та синагогу в Ужгороді, 1921 рік
Фото Флоріана Заплетала з архіву Миколи Мушинки
Берегове, 1921 рік
Фото Флоріана Заплетала з архіву Миколи Мушинки
Єврейський цвинтар у селі Голубине на Свалявщині, 1920 рік
Фото Флоріана Заплетала з архіву Миколи Мушинки
Дерев’яний критий міст через річку у селі Колочава, 1925 рік
Фото Флоріана Заплетала з архіву Миколи Мушинки
Хата у селі Салдобош (Стеблівка) на Хустщині, 1925 рік
Фото Флоріана Заплетала з архіву Миколи Мушинки
Хата й люди у селі Ялове на Воловеччині, 1921 рік
Фото Флоріана Заплетала з архіву Миколи Мушинки
Церква Святого Архистратига Михаїла у селі Шелестово (1777) на Мукачівщині, 1921 рік
Фото Флоріана Заплетала з архіву Миколи Мушинки
Церква Святого Духа у селі Гукливий (XVIIІ ст.) на Воловеччині, 1921 рік
Фото Флоріана Заплетала з архіву Миколи Мушинки
Церква Святого Миколая Чудотворця у селі Майдан (поч. XVIIІ ст.) на Міжгірщині, 1925 рік. Не існує
Фото Флоріана Заплетала з архіву Миколи Мушинки
Церква Святого Духа у селі Колочава (1795 р.) на Міжгірщині, 1925 рік
Фото Флоріана Заплетала з архіву Миколи Мушинки
Церква Святого Архистратига Михаїла у селі Верхній Бистрий (XVIII ст.) на Міжгірщині, 1925 рік. Не існує
Фото Флоріана Заплетала з архіву Миколи Мушинки
Церква Різдва Пресвятої Богородиці у селі Ділове (1750 р.) на Рахівщині, 1921 рік
Фото Флоріана Заплетала з архіву Миколи Мушинки
Церква Введення Пресвятої Богородиці у селі Розтока (1759 р.) на Міжгірщині, 1925 рік
Фото Флоріана Заплетала з архіву Миколи Мушинки