Ґруні, ґражди та гуцули: Ясіня у 1930-х на фото німкені Ельзи Зайферт

Від учительки до фотографки

Ельза Зайферт народилася 9 грудня 1879 року в Дрездені, у родині купця. Спочатку працювала в освітній сфері. Однак уже 1909 року спробувала себе в аматорській фотографії: приєдналася до Дрезденського фотографічного товариства й вивчала практичну фотографію й архітектуру в Технічному університеті Дрездена. 

Так Зайферт стала незалежною фотографкою архітектури та пейзажу. Працювала в муніципальних департаментах, а також робила знимки для газети Deutsche Frauenzeitung, яка виходила в Лейпцигу. Року 1930 Ельза три місяці працювала над серією фотографій у Нідерландах. Підсумком того вояжу стали дві виставки в Утрехті та Амстердамі, які добре сприйняла критика. Хоч сама Зайферт називала себе "архітектурною фотографкою у Дрездені". 

З корабля – у Ясіня

Одним із найцікавіших архівів, що зберігають у Deutsche Fotothek – Бібліотеці зображень у Дрездені – є саме спадок Ельзи Зайферт. Колекція містить майже 1100 негативів і 570 позитивів, а також дві чернетки художніх книг, які так і не були опубліковані.

Серед фотовідбитків нам вдалося знайти 16 світлин із закарпатського селища Ясіня. Фотографії датовані 1934 роком – тоді землі українського Закарпаття входили до складу Чехословаччини як Підкарпатська Русь.

У німецькій Вікіпедії можна натрапити на інформацію, що від 1931-го до 1934 року Ельза Зайферт працювала в Гамбурзько-Південноамериканській пароплавній компанії та подорожувала маршрутами Норвегія — Шпіцберген, Марокко — Іспанія, Англія та Єгипет — Палестина. Окрім фотографування, вона писала репортажі, які з’являлися в різних журналах.

Несніжної зими 1934 року фотографка встигла побувати й у закарпатському селищі на Рахівщині. Завдяки прямому залізничному сполученню Прага – Ясіня до поселення мали доступ багато мандрівників. Найчастіше сюди приїжджали чехи. Навідувалися німці, щоб пополювати в лісах Ясінської долини й погостювати в місцевих переселенців з Австрії та Німеччини. Також вчащали іноземні журналісти й дослідники, які відкривали для себе культуру багатонаціонального населення, записуючи свої враження про місцевих у газетних репортажах та книжках. Особливо любили ці мальовничі місцини художники, які писали пейзажі на тлі величної Говерли. Звісно, щедрі візити не могли обійтися без фотографів.

Гуцулія “архітектурної фотографки”

Після майже доби, проведеної в потязі з Праги до Ясіня, тільки-но прибулий мандрівник одразу потрапляв у захопливу атмосферу гір та лісів – до підніжжя гірських масивів Чорногори і Свидовця. Ступивши за поріг залізничного вокзалу, можна було побачити відому дерев’яну церковцю Вознесіння Господнього, знану в народі як Струківська, від прізвища гуцула Струка. Збудована 1824 року на високому пагорбі правого берега Чорної Тиси, вона відразу потрапила в об’єктив Ельзи Зайферт. 

Більшість мандрівників, які відвідували закарпатську Гуцульщину в міжвоєнний період, особливо поспішали дістатися сюди в неділю, або ж у великі християнські свята. Саме тоді можна було споглядати, як вирує барвисте, кольорове життя гуцулів біля храмів. Кожен одягав найкращу одежу, яку виготовляли місцеві майстрині та майстри. Щастям для шукачів автентики було побачити верховинське весілля.

Зайферт фотографувала місцевих здалеку, на повний зріст, щоб показати людину в її природному середовищі: на вулиці, на ринку, де гуцули розглядали керамічний посуд, і біля невеликої кузні. А також в інтер’єрі церкви та хатини, де жінки пряли нитки з овечої вовни. Помітно, що гуцульська одіж впала в око німецькій фотографці. 

У ясінській колекції Зайферт є ще дві світлини, які яскраво свідчать про історію цього невеликого поселення: хрест на кладовищі, де поховані військові, які загинули на Ясінському перевалі під час Першої світової війни, і похилені мацеви на єврейському цвинтарі.

Ельза Зайферт, як і багато інших фотографів, які навідувались до Ясіня міжвоєнного періоду, не могла оминути популярної "Тридцятки". Цей залізний міст пролягав через Тису, і на ньому після церкви збиралися місцеві. За однією з версій, назва походить від 30-кілометрової відстані до Рахова. За іншою – "тридцятками" колись називали митні пункти, які часто розміщували перед мостами. Багато фотографів-репортерів відвідували це місце, щоб сфотографувати місцевий люд, послухати їхні розмови, познайомитись та поспілкуватись. У той час міст слугував "соцмережею", де обмінювались найсвіжішими новинами та отримували пресу від поштарів.

Забуття фотографки у зруйнованому Дрездені

Від середини 1930-х років Ельза Зайферт активно працювала в Дрездені у своїй фотостудії. Окрім різних замовлень, вона створила серію портретів, міських пейзажів та графічних документів з історії мистецтва та культури. На її найкращих фотографіях можна побачити використання принципів дизайну, що походять від Бавгавзу. Також фотографка сформувала колекцію світлин "Портрети Лошвіца", у якій об’єднала архітектурне, інтелектуальне та мистецьке життя району Лошвіц у Дрездені, де жила.

У роки Другої світової війни Дрезден вважали одним із найспокійніших міст Третього Райху. Однак за три місяці до капітуляції нацистської Німеччини воно зазнало потужних бомбових ударів британської та американської авіації й було зруйноване. Це бомбардування стало одним із особливо полемічних і суперечливих питань Другої світової війни. Доповідь ВПС США 1953 року захищала операцію як виправдане бомбардування військових і промислових цілей, що підтримували німецькі воєнні дії. Проте критики наполягали, що Дрезден був культурною пам'яткою, а його важливість у військовому значенні – невеликою, і що нальоти відзначалися невибірковим килимовим бомбардуванням.

Після 1945 року великих архітектурних фотозамовлень Ельза Зайферт більше не отримувала. Померла фотографка в поважному віці 23 липня 1968 року в Дрездені, коли про її досягнення майже всі забули.