Коли люди боялись фотоапарата: як на Закарпатті працювала перша фотографка Амалія Кожмінова
00:20, 12 червня 2022
![1-caver.jpg](/media/images/1-caver.max-1920x600.jpg)
На Підкарпатську Русь, найсхідніший куточок Чехословацької республіки, вона вперше приїхала 1919 року. У той час країна формувала стратегію економічно-культурного розвитку віддаленого регіону. Це потребувало багатьох даних безпосередньо “з поля”. Однією з таких дослідниць-першовідкривачок стала вчителька і письменниця Амалія Кожмінова.
Відкриття “невідомого материка”
Вона приїхала в Карпатські гори практично через місяць після приєднання регіону до Чехословаччини.
![Амалія Кожмінова (1876-1951) KOZM_006 Sbírka Národního muzea. Praha, Česká republika.jpg](/media/images/Amaliya_Kozhminova_1876-1951_KOZM_006_Sbirka.max-400x400.jpg)
Амалія Кожмінова (1876-1951)
Sbírka Národního muzea. Praha, Česká republikaУ своїй великій книзі про Закарпаття Кожмінова написала: “Ці люди та їхнє життя були майже незнані в нашій країні. Частина нашої держави була “невідомим материком”, загадкою, про яку ніхто не знав. Повідомлення про неї завжди були уривчастими, нечіткими та плутаними, їх доносили до громадськости лише солдати, які відвідали північну частину Угорщини під час світової війни”.
Кожмінова як вчителька, популяризаторка народної вишивки та ремесел, шкільна інспекторка і стипендіатка Цивільного управління Підкарпатської Руси посприяла широкій дослідницькій кампанії.
Амалія народилася 11 липня 1876 року в чеському місті Плзень. Здобула освіту у вчительському інституті і 1911 року стала викладачкою ремісництва в міщанських школах. Невдовзі їй знайшлося місце у плзенській школі, де вона шила сукні зі своїми ученицями до 1918 року. Це був початок професійної діяльности, з якої пізніше постали її етнографічні дослідження.
Після успішного відрядження до Словаччини її призначили інспекторкою ремесел Підкарпатської Руси й доручили провести етнографічне дослідження в регіоні. Згодом – курси народної вишивки в закарпатській Верховині. Зразки, створені під її наглядом, стали основою першої етнографічної виставки в Підкарпатській Русі, а після перенесення до Праги їх експонували в Музеї прикладного мистецтва. Там Кожмінова також вперше читала лекції про Підкарпатську Русь.
![Весілля у селі Синевир на Міжгірщині, 1919-1922 р. Amalie Kožmínová FA 15428 Sbírka Moravského zemského muzea Praha, Česká republika.jpg](/media/images/Vesillya_u_seli_Sinevir_na_Mizhgirshchini_1.max-1920x900.jpg)
Весілля у селі Синевир на Міжгірщині, 1919-1922 р.
Amalie Kožmínová FA 15428 Sbírka Moravského zemského muzea Praha, Česká republika![Вид на село Синевир, Міжгірщина, 1922 р. Amalie Kožmínová OAE_n4197 Sbírka Národního muzea. Praha, Česká republika.jpg](/media/images/Vid_na_selo_Sinevir_Mizhgirshchina_1922_r._.max-1920x900.jpg)
Вид на село Синевир, Міжгірщина, 1922 р.
Amalie Kožmínová OAE_n4197 Sbírka Národního muzea. Praha, Česká republika![Весілля у селі Люта на Великоберезнянщині. Молодята перед церквою, 1919 р. Amalie Kožmínová FA 3319 Sbírka Moravského zemského muzea Praha, Česká republika.jpg](/media/images/Vesillya_u_seli_Lyuta_na_Velikobereznyanshc.max-1920x900.jpg)
Весілля у селі Люта на Великоберезнянщині. Молодята перед церквою, 1919 р.
Amalie Kožmínová FA 3319 Sbírka Moravského zemského muzea Praha, Česká republikaКрай “нещастя та голоду, які неможливо описати”
На той час на Закарпатті “все було напівзруйноване війною, у половині краю ще перебувала румунська армія, всюди народ збіднілий, сумний, дегенеративний і вимерлий”, – нотувала дослідниця.
Умови життя і побут були жахливими: “У горах панували нещастя та голод, які неможливо описати. Люди сокирами сікли вівсяну солому, змішували зі шротом (Твердий залишок насіння олійних культур після вилучення з нього олії. – Ред.) і пекли вівсяний хліб”. Навіть Ужгород переживав дефіцит: крамниці були переважно порожніми й безлюдними.
Перші поїздки Закарпаттям Амалія Кожмінова описала у книзі “Підкарпатська Русь: праця і побут народу в культурно-економічному та етнографічному плані”, що вийшла у Празі 1922 року. На 125-ти сторінках великого формату – чимало малюнків і фотографій, а також додаток із десятками кольорових зображень орнаментів народних костюмів і вишивок. Це одне з перших ґрунтовних досліджень Закарпаття часів Чехословацької республіки. І його дуже цінують етнографи.
Кожмінова об’їздила та обходила віддалені райони й гірські села, де вивчала культуру закарпатських гуцулів, бойків та лемків. Описала географічні та природні багатства Карпат. У своїх мандрівках вона використовувала фотокамеру, що понад століття тому було справжнім ноу-хау у сфері етнографії та етнофотографії. Кожмінова була першою або однією з перших жінок із фотоапаратом в Українських Карпатах.
![Бокораші на річці Ріка. Міжгірщина, 1919-1922 р. Amalie Kožmínová FA 15433 Sbírka Moravského zemského muzea Praha, Česká republika_.jpg](/media/images/Bokorashi_na_richtsi_Rika._Mizhgirshchina_1.max-1920x900.jpg)
Бокораші на річці Ріка. Міжгірщина, 1919-1922 р.
Amalie Kožmínová FA 15433 Sbírka Moravského zemského muzea Praha, Česká republika![Вид на селище Волове (нині Міжгір’я) 1919-1922 р. Amalie Kožmínová FA 15443 Sbírka Moravského zemského muzea Praha, Česká republika.jpg](/media/images/Vid_na_selishche_Volove_nini_Mizhgirya_1919.max-1920x900.jpg)
Вид на селище Волове (нині Міжгір’я) 1919-1922 р.
Amalie Kožmínová FA 15443 Sbírka Moravského zemského muzea Praha, Česká republika![Польова колиска у селі Вішка на Великоберезнянщині, 1922 р. Amalie Kožmínová OAE_n4199 Sbírka Národního muzea. Praha, Česká republika.jpg](/media/images/Polova_koliska_u_seli_Vishka_na_Velikoberez.max-1920x900.jpg)
Польова колиска у селі Вішка на Великоберезнянщині, 1922 р.
Amalie Kožmínová OAE_n4199 Sbírka Národního muzea. Praha, Česká republika![Жінка на коні біля церкви у селі Ізки на Міжгірщині, 1921 р. Amalie Kožmínová, Fotoarchiv Československé tiskové kanceláře, Praha.png](/media/images/Zhinka_na_koni_bilya_tserkvi_u_seli_Izki_na.max-1920x900.png)
Жінка на коні біля церкви у селі Ізки на Міжгірщині, 1921 р.
Amalie Kožmínová, Fotoarchiv Československé tiskové kanceláře, Praha![На кладовищі у селі Порошково. Вишивачка Олена Веселин. Перечинщина, 1922 р. Amalie Kožmínová FA 15424 Sbírka Moravského zemského muzea Praha, Česká republika.jpg](/media/images/Na_kladovishchi_u_seli_Poroshkovo._Vishivac.max-1920x900.jpg)
На кладовищі у селі Порошково. Вишивачка Олена Веселин. Перечинщина, 1922 р.
Amalie Kožmínová FA 15424 Sbírka Moravského zemského muzea Praha, Česká republika![Село на Ужанській Верховині 1919-1922 р. Amalie Kožmínová FA 15445 Sbírka Moravského zemského muzea Praha, Česká republika.jpg](/media/images/Selo_na_Uzhanskiy_Verkhovini_1919-1922_r._A.max-1920x900.jpg)
Село на Ужанській Верховині 1919-1922 р.
Amalie Kožmínová FA 15445 Sbírka Moravského zemského muzea Praha, Česká republikaКоли люди боялися фотоапарата
У дослідницькій роботі Кожмінової трапляються деякі “репортажні” відступи, у яких вона описувала свої враження від подорожей. Етнографка згадує нюанси з фотографуванням, які траплялись у “польових” умовах. Особливо важко було з проявленням світлин, зокрема взимку їй часто доводилось брести глибоким снігом в горах, із громіздким фотоапаратом та крихкими скляними слайдами. На слайдах з’являлися плями, і цінні світлини часто псувалися.
Кожмінова описувала тему, вказувала локацію та дату на паперових конвертах, у яких зберігала негативи, іноді додаючи короткий опис сфотографованої події. Сьогодні її фотоспадщина частково розкидана по невеликих чеських музеях та приватних колекціях, а значна частина загублена чи цілком втрачена.
Працювати з місцевим населенням також було нелегко. “Але з людьми були проблеми, – вони боялися фотоапарата. Коли все ж дозволяли себе сфотографувати, то після клацання камери думали, що я витягну звідти готову світлину, чого, звісно, не було”, – описувала свою роботу Амалія.
![Дівчата під час виставки вишивок на Ужанській Верховині у селі Ужок, 1921 р. Amalie Kožmínová OAE_n4200 Sbírka Národního muzea. Praha, Česká republika.jpg](/media/images/Divchata_pid_chas_vistavki_vishivok_na_Uzha.max-1920x900.jpg)
Дівчата під час виставки вишивок на Ужанській Верховині у селі Ужок, 1921 р.
Amalie Kožmínová OAE_n4200 Sbírka Národního muzea. Praha, Česká republika![Гуцулка з Рахова в традиційному одязі, 1922 р. Amalie Kožmínová OAE_n4184 Sbírka Národního muzea. Praha, Česká republika.jpg](/media/images/Gutsulka_z_Rakhova_v_traditsiynomu_odyazi_1.max-1920x900.jpg)
Гуцулка з Рахова в традиційному одязі, 1922 р.
Amalie Kožmínová OAE_n4184 Sbírka Národního muzea. Praha, Česká republika![Жінка у чепці та народному одязі під час виставки вишивок на Ужанській Верховині у селі Ужок, 1921 р. Amalie Kožmínová OAE_n4202 Sbírka Národního muzea. Praha, Česká republika.jpg](/media/images/Zhinka_u_cheptsi_ta_narodnomu_odyazi_pid_ch.max-1920x900.jpg)
Жінка у чепці та народному одязі під час виставки вишивок на Ужанській Верховині у селі Ужок, 1921 р.
Amalie Kožmínová OAE_n4202 Sbírka Národního muzea. Praha, Česká republika![Народні жіночі строї у долині річки Тур'я. Підкарпатська Русь, 1919–1922 роки.jpg](/media/images/Narodni_zhinochi_stroi_u_dolini_richki_Tury.max-1920x900.jpg)
Народні жіночі строї у долині річки Тур'я. Підкарпатська Русь, 1919–1922 роки
Амалія Кожмінова![Чоловік та жінка з села Росішка на Рахівщині, 1922 р. Amalie Kožmínová FA 15425 Sbírka Moravského zemského muzea Praha, Česká republika.jpg](/media/images/Cholovik_ta_zhinka_z_sela_Rosishka_na_Rakhi.max-1920x900.jpg)
Чоловік та жінка з села Росішка на Рахівщині, 1922 р.
Amalie Kožmínová FA 15425 Sbírka Moravského zemského muzea Praha, Česká republikaЧасто люди не могли збагнути, чому дослідниця випитувала про їхнє життя, костюми, пісні тощо. Дехто боявся, що якщо етнографка напише про їхній одяг, то його доведеться віддати.
Деякі побачені церемонії та звичаї жителів Карпат вражали. У своїй книзі дослідниця згадує про поховальні обряди. Небіжчика розміщували в одній кімнаті з усіма мешканцями господи. Старші сусіди приходили на молитви, а молодші фіґлювали (жартували) і проводили танцювальні ігри біля мерця. Кожмінова вважала їх надто веселими.
Вражена масками персонажів Діда та Баби у Верховинському регіоні, писала: “Фіґлярі – дідо та баба – два хлопчики, замасковані, жартують, проводять траурні ігри веселого характеру, бігають у хатині мертвого, який лежить на сіні, на лавці біля столу, прикритий плахтою до підборіддя. Вони роблять смуток веселим, радіють, що душа померлого вже на небі – подалі від цього порожнього світу, сповненого жалоби, нещастя та відчаю”. Такі обряди, які були поширені на Закарпатті століття тому, сьогодні вже ніхто не пам’ятає.
![Фіґлярі дідо та баба під час похорону. Підкарпатська Русь, 1922 р. Amalie Kožmínová FA 15423 Sbírka Moravského zemského muzea Praha, Česká republika.jpg](/media/images/Figlyari_dido_ta_baba_pid_chas_pokhoronu._P.max-1920x900.jpg)
Фіґлярі дідо та баба під час похорону. Підкарпатська Русь, 1922 р.
Amalie Kožmínová FA 15423 Sbírka Moravského zemského muzea Praha, Česká republika![У селі Ворочово на Перечинщині, 1922 р. Amalie Kožmínová OAE_n4186 Sbírka Národního muzea. Praha, Česká republika.jpg](/media/images/U_seli_Vorochovo_na_Perechinshchini_1922_r..max-1920x900.jpg)
У селі Ворочово на Перечинщині, 1922 р.
Amalie Kožmínová OAE_n4186 Sbírka Národního muzea. Praha, Česká republika![Вишивачки у селі Люта на Великоберезнянщині, 1921 р. Amalie Kožmínová OAE_n4205 Sbírka Národního muzea. Praha, Česká republika.jpg](/media/images/Vishivachki_u_seli_Lyuta_na_Velikobereznyan.max-1920x900.jpg)
Вишивачки у селі Люта на Великоберезнянщині, 1921 р.
Amalie Kožmínová OAE_n4205 Sbírka Národního muzea. Praha, Česká republika“Бажаю землі найкращого майбутнього, а людям – легшого життя”
Після своєї місії на Підкарпатській Русі Амалія Кожмінова повернулася до Праги й далі працювала у сфері етнографії та вчителювала. Її статті, дослідження про народні звичаї та мистецтво публікували в щоденній пресі. За життя вона прочитала майже 500 лекцій у школах та для громадськости, поширюючи ідеї національної самосвідомости, культури та історії народностей.
Також Кожмінова написала низку художніх книг під псевдонімом Їржі В. Прокоп. Писала для дітей та молоді. Деякі твори були створені завдяки натхненню та спогадам від перебування на Закарпатті.
Останні роки свого життя Амалія Кожмінова провела усамітнено й померла у Празі 24 квітня 1951 року після тривалої хвороби. “Я бажаю землі, з якої приношу знання в книзі, найкращого майбутнього, а людям – легшого життя”, – писала Амалія про Закарпаття.
![Жінка при тканні на кроснах. Село Вішка на Великоберезнянщині, 1921 р. Amalie Kožmínová FA 15426 Sbírka Moravského zemského muzea Praha, Česká republika.jpg](/media/images/Zhinka_pri_tkanni_na_krosnakh._Selo_Vishka_.max-1920x900.jpg)
Жінка при тканні на кроснах. Село Вішка на Великоберезнянщині, 1921 р.
Amalie Kožmínová FA 15426 Sbírka Moravského zemského muzea Praha, Česká republika.jpg![Ґаздівство у селі Люта на Великоберезнянщині, 1922 р. Amalie Kožmínová OAE_n4195 Sbírka Národního muzea. Praha, Česká republika.JPG](/media/images/Gazdivstvo_u_seli_Lyuta_na_Velikobereznyans.max-1920x900.jpg)
Ґаздівство у селі Люта на Великоберезнянщині, 1922 р.
Amalie Kožmínová OAE_n4195 Sbírka Národního muzea. Praha, Česká republika![Церква у селі Івашковиця на Іршавщині 1919-1922 р. Amalie Kožmínová FA 15439 Sbírka Moravského zemského muzea Praha, Česká republika.jpg](/media/images/Tserkva_u_seli_Ivashkovitsya_na_Irshavshchi.max-1920x900.jpg)
Церква у селі Івашковиця на Іршавщині 1919-1922 р.
Amalie Kožmínová FA 15439 Sbírka Moravského zemského muzea Praha, Česká republika![Цифрована стодола у долині річки Тур'я. Підкарпатська Русь. Вишивачки за роботою 1919–1922 роки.jpg](/media/images/Tsifrovana_stodola_u_dolini_richki_Turya._P.max-1920x900.jpg)
Цифрована стодола у долині річки Тур'я. Підкарпатська Русь. Вишивачки за роботою 1919–1922 роки
Амалія Кожмінова![Мелення зерна жорнами у селі Ужок. Підкарпатська Русь, 1919–1922 р. Фото з приватної колекції Павела Шофлера Praha, Česká republika.jpg](/media/images/Melennya_zerna_zhornami_u_seli_Uzhok._Pidka.max-1920x900.jpg)
Мелення зерна жорнами у селі Ужок. Підкарпатська Русь, 1919–1922 р.
Фото з приватної колекції Павела Шойфлера Praha, Česká republika![Зима на Ужанській Верховині у селі Люта. Підкарпатська Русь, 1919–1922 р. Фото з приватної колекції Павела Шофлера Praha, Česká republika.jpg](/media/images/Zima_na_Uzhanskiy_Verkhovini_u_seli_Lyuta._.max-1920x900.jpg)
Зима на Ужанській Верховині у селі Люта. Підкарпатська Русь, 1919–1922 р.
Фото з приватної колекції Павела Шойфлера Praha, Česká republika![Прядіння конопляних ниток. Підкарпатська Русь, 1919–1922 роки.jpg](/media/images/Pryadinnya_konoplyanikh_nitok._Pidkarpatska.max-1920x900.jpg)
Прядіння конопляних ниток. Підкарпатська Русь, 1919–1922 роки
Амалія Кожмінова![Жінки у неділю біля хати. Підкарпатська Русь, 1919–1922 р. Фото з приватної колекції Павела Шофлера Praha, Česká republika.jpg](/media/images/Zhinki_u_nedilyu_bilya_khati._Pidkarpatska_.max-1920x900.jpg)
Жінки у неділю біля хати. Підкарпатська Русь, 1919–1922 р.
Фото з приватної колекції Павела Шойфлера Praha, Česká republika.jpg![Жінки у селі Стеблівка. Підкарпатська Русь, 1919–1922 р. Фото з приватної колекції Павела Шофлера Praha, Česká republika.jpg](/media/images/Zhinki_u_seli_Steblivka._Pidkarpatska_Rus_1.max-1920x900.jpg)
Жінки у селі Стеблівка. Підкарпатська Русь, 1919–1922 р.
Фото з приватної колекції Павела Шойфлера Praha, Česká republika![Наречена з дружками та гудаками у селі Люта на Великоберезнянщині, 1922 р. Amalie Kožmínová OAE_n4193 Sbírka Národního muzea. Praha, Česká republika.jpg](/media/images/Narechena_z_druzhkami_ta_gudakami_u_seli_Ly.max-1920x900.jpg)
Наречена з дружками та гудаками у селі Люта на Великоберезнянщині, 1922 р.
Amalie Kožmínová OAE_n4193 Sbírka Národního muzea. Praha, Česká republika![Жінки з села Ворочово на Перечинщині при ламанні конопель, 1919-1922 р. Amalie Kožmínová KOZM_119 Sbírka Národního muzea. Praha, Česká republika.jpg](/media/images/Zhinki_z_sela_Vorochovo_na_Perechinshchini_.max-1920x900.jpg)
Жінки з села Ворочово на Перечинщині при ламанні конопель, 1919-1922 р.
Amalie Kožmínová KOZM_119 Sbírka Národního muzea. Praha, Česká republika.jpg![Свячення Пасок у селі Богдан на Рахівщині, 1922 р. Amalie Kožmínová FA 15430 Sbírka Moravského zemského muzea Praha, Česká republika.jpg](/media/images/Svyachennya_Pasok_u_seli_Bogdan_na_Rakhivsh.max-1920x900.jpg)
Свячення Пасок у селі Богдан на Рахівщині, 1922 р.
Amalie Kožmínová FA 15430 Sbírka Moravského zemského muzea Praha, Česká republika.jpg![Свячення Пасок у селі Косівська Поляна на Рахівщині, 1922 р. Amalie Kožmínová FA 15425 Sbírka Moravského zemského muzea Praha, Česká republika.jpg](/media/images/Svyachennya_Pasok_u_seli_Kosivska_Polyana_n.max-1920x900.jpg)
Свячення Пасок у селі Косівська Поляна на Рахівщині, 1922 р.
Amalie Kožmínová FA 15425 Sbírka Moravského zemského muzea Praha, Česká republika![Молода жінка з селища Волове (нині Міжгір’я), 1922 р. Amalie Kožmínová OAE_n4198 Sbírka Národního muzea. Praha, Česká republika.jpg](/media/images/Moloda_zhinka_z_selishcha_Volove_nini_Mizhg.max-1920x900.jpg)
Молода жінка з селища Волове (нині Міжгір’я), 1922 р.
Amalie Kožmínová OAE_n4198 Sbírka Národního muzea. Praha, Česká republika![Наречена з селища Волове (нині Міжгір’я), 1922 р. Amalie Kožmínová KOZM_78 Sbírka Národního muzea. Praha, Česká republika.JPG](/media/images/Narechena_z_selishcha_Volove_nini_Mizhgirya.max-1920x900.jpg)
Наречена з селища Волове (нині Міжгір’я), 1922 р.
Amalie Kožmínová KOZM_78 Sbírka Národního muzea. Praha, Česká republika![Гуцульська садиба. Селище Ясіня на Рахівщині 1919-1922 р. Amalie Kožmínová FA 15434 Sbírka Moravského zemského muzea Praha, Česká republika.jpg](/media/images/Gutsulska_sadiba._Selishche_Yasinya_na_Rakh.max-1920x900.jpg)
Гуцульська садиба. Селище Ясіня на Рахівщині 1919-1922 р.
Amalie Kožmínová FA 15434 Sbírka Moravského zemského muzea Praha, Česká republika.jpg![Гуцулки біля церкви у селищі Ясіня на Рахівщині, 1922 р. Amalie Kožmínová OAE_n4183 Sbírka Národního muzea. Praha, Česká republika.jpg](/media/images/Gutsulki_bilya_tserkvi_u_selishchi_Yasinya_.max-1920x900.jpg)
Гуцулки біля церкви у селищі Ясіня на Рахівщині, 1922 р.
Amalie Kožmínová OAE_n4183 Sbírka Národního muzea. Praha, Česká republika![Вид на церкву у селі Люта на Великоберезнянщині, 1921 р. Amalie Kožmínová OAE_n4203 Sbírka Národního muzea. Praha, Česká republika.jpg](/media/images/Vid_na_tserkvu_u_seli_Lyuta_na_Velikoberezn.max-1920x900.jpg)
Вид на церкву у селі Люта на Великоберезнянщині, 1921 р.
Amalie Kožmínová OAE_n4203 Sbírka Národního muzea. Praha, Česká republikaАвтор висловлює щиру вдячність за сприяння під час написання цієї публікації Моравському музею Чехії (Moravské zemské muzeum), Національному музею Чехії (Národní muzeum), а також Леонардові Кізману.
Усі права на світлини Амалії Кожмінової належать вказаним у підписах правовласникам. Будь-яке використання фотографій без згоди правовласників заборонено.
Схожі матеріали
![Жінки несуть на головах складене полотно, Галичина. František Řehoř, 1890-ті рр. XIX ст. XX_259 Sbírka Národního muzea. Praha, Česká republika](/media/images/Zhinki_nesut_na_golovakh_skladene_.2e16d0ba.fill-600x320.jpg)
Із фотоапаратом Шухевича. Як видатний чеський етнограф Франтішек Ржегорж досліджував Галичину
Детальніше![Заплетал сео](/media/images/Zapletal_seo.2e16d0ba.fill-600x320.jpg)