Той, що першим сфотографував Карпати

Стати фотографом у ХІХ столітті

Поряд із його іменем можна багато разів писати слово «перший». Ось найцікавіші штрихи біографії до моменту, коли доля занесла його в Карпати.

Кароль Дівольд (Károly Divald) народився у листопаді 1830 року в Банській Штявниці – тепер територія Словаччини. Закінчив гімназію, брав участь в Угорській революції 1848–1849 років. Склавши зброю, пройшов аптечний курс у Відні, де здобув ступінь магістра фармації. Відтак відкрив аптеку в Бардеїві. А 1860 року придбав першу вживану камеру. Починав із «салонних» фото.

Тоді ж одружився з дочкою заможного містянина Борбалою Штайнхюбель. У них народилося п’ятеро дітей. Борбала рано померла, Дівольд взяв за дружину її сестру Роуз. У другому шлюбі народилося ще стільки ж дітей.

Із фотосалону – в гори

Року 1865 Кароль відкрив фотостудію у Пряшеві. Пізніше його заклади з’явилися у Старому Смоковці, Бардейові та Будапешті.

Наприкінці 1850-х трудоємку дагеротипію витіснив колодієвий процес. Цей метод фотографування мав вищу світлочутливість і давав кращу якість зображення. Найпоширенішим був так званий мокрий колодієвий процес, який використовує як сполучне середовище для світлочутливих кристалів галогенідів срібла колодій, нанесений на скляну підкладку. Але під час висихання емульсія швидко втрачала свої властивості. Фотопластини треба було експонувати негайно. Це ускладнювало знімання поза студією.

Сухий колодієвий процес давав змогу проявляти знімки через декілька годин чи діб. Такі пластини мали дуже низьку світлочутливість, недостатню для створення портретів. Натомість дозволяли якісно знімати нерухомі об’єкти: як-то пейзажі чи архітектуру.

Фотограф, залюблений у природу

Верхня Угорщина саме переживала туристичний бум, спричинений стрімким розвитком бальнеологічних курортів. Зміни в житті регіону фіксував Кароль Дівольд. Він фотографував майже кожну вершину, долину, озеро, потік, водоспад, будівлі, курорти Високих Татр. Першим зафіксував на фото Добшинську крижану печеру (Словаччина), Белянську печеру (Словаччина) та печеру Аггтелек (Угорщина). Точні, правильні та швидкі кадри в археології та історичній архітектурі стали незамінними наприкінці XIX століття.

Року 1873 на основі матеріалів експедицій вийшли друком кілька альбомів. Серед них – «Світлини Високих Татр» та «Центральні Карпати». Також ці знімки можна було придбати поокремо й у форматі листівок.

Надрукувати Карпати

Дівольд належав до етнографічного та культурно-історичного відділів Угорської асоціації Карпат, брав активну участь у збиранні матеріалів для Татрського музею. Року 1888 в Будапешті вийшов друком альбом «Східні Карпати». Він містить 32 світлини: види міст Ужгорода, Мукачева, малих сіл Закарпаття, гірських вершин, долин річок, замків та курортів. На більшості фото людина відсутня або є дуже мізерною на тлі величної природи. Особливу увагу присвячено горам, туристичним об’єктам та замкам. До слова, Мукачівський замок Паланок в той час був в’язницею. Про це автор повідомляв у підписі до світлини.

Пейзажні світлини друкували методом фототипії. Він полягав у відтворенні зображення без оптичного розбивання на мікрокрапки. Це давало змогу отримувати високоякісні відбитки, деталізація яких вражає навіть сьогодні.

Року 1890 Дівольд передав свої справи синам. Людовит зайняв фотомайстерню та фотодрукарню у Пряшеві, Адольф – фотомайстерню та крамницю із пейзажними фотографіями в Бардейові. Студії у Старому Смоковці та в Будапешті перебрав Кароль-молодший. Вони продовжували розвивати бізнес і стали найвідомішим підприємством із виробництва листівок в Угорщині. Тиражі сягали мільйонів. Основою унікального успіху в цій царині стали знання, навички та технічне оснащення студій, які вони перейняли від свого батька. Кароль Дівольд фотографував до кінця життя, до листопада 1897 року.