Ікони та вишиті рушники. Як жили українські переселенці Зеленого Клину

"У білий світ за кращою долею"

Року 1928 співробітник Етнографічного відділу Російського музею Аркадій Зарембський, який походив із Чернігова, під час експедиції на Далекий Схід відвідав кілька сіл Амурського округу. 

Ця адміністративно-територіальна одиниця Далекосхідного краю існувала у 1926—1930 роках. Центром округу було місто Благовєщенськ. Етнічний склад населення у 1926 році на цих землях був таким: росіяни — 66,5 %, українці — 26 %, білоруси — 3,9 %.

Під час подорожі Зарембський відвідав кілька сіл: Анівку, Переяславку, Варварівку, Королі, Будуну, Андріївку. Серед українських переселенців там переважали вихідці з Полтавщини.

Відомо, зокрема, що у селі Андріївка були переселенці з Лохвицького повіту Полтавської губернії. За спогадами переселенців, вони "їхали у білий світ за кращою долею". Дорога була далекою, займала більше року. Їхали поїздом, пересувалися на биках, пливли на плотах. На новому місці доводилося корчувати дерева, готувати землю для майбутньої паші, жити у напів землянках.

На нове місце переселенці привезли частину свого традиційного побуту: у будівництві житла, оформленні інтер’єру, плануванні садиби. Окрім роботи на землі, селяни займалися й звичними для себе ремеслами: ткацтвом, виготовленням конопляних тканин, гончарством.

Ікона та вишитий рушник на покуті

У панорамних фотографіях забудови сільських вулиць ми бачимо будівлі як традиційної народної архітектури, так і сучасніші. На фотографіях видно типові для Полтавщини силуети гладких солом’яних чотирисхилих дахів хат.

Незмінним атрибутом українських поселень були колодязі-журавлі.

В інтер’єрах житла збережено традиційне розташування печі і покуті. На фото красний кут (покуть) хати прикрашений зеленню, навколо ікони — вишиті рушники. Під стінами розташовані лави, у куті стоїть стіл. Піч у такому житлі теж розташована традиційно біля дверей. Оскільки тут мешкали переселенці з Лівобережної України, то і піч лівобережного типу — зі стоячим комином. Також бачимо тут і традиційну скриню для зберігання одягу і цінних речей.

На фото видно також інтер’єр з піччю, але її устя повернене не традиційно до чільної стіни, а до причілкової. Господиня цієї хатиродом з Полтавщини, а її чоловік з Чернігівщини (такий підпис Зарембський зробив Зарембським на звороті відбитку цього фото).

Є й сучасніший варіант красного кута, але неодмінно присутні ікони, прикрашені вишиваними рушниками, лави під стінами і стіл. Серед деталей цього інтер’єру — швейна машинка, велика кількість рослин у горщиках, підвісна гасова лампа, на стінах — намальовані на папері картинки з рослинним орнаментом (такими картинками селяни прикрашали стіни у своїх оселях в Україні). На іншому фото теж схожий інтер’єр з модним та той час фікусом у горщику і великим вазоном алое. 

Цікавим є фото, де розміщені два ліжка. Тут замість малюнків квітів висять тогочасні агітаційні плакати та портрети передовиків праці. Це була данина тогочасній культурній політиці, яка вимагала показати соціалістичне будівництво на селі.

Від виготовлення керамічного посуду до вимочування конопель

Переселенці на новому місці продовжували свої традиційні заняття, зокрема виготовляли різні види керамічного посуду. Зарембський сфотографував гончарний горн та асортимент виробів , які практично не відрізняються від полтавських аналогів. Зліва направо: миска, горщик, слоїк або банка, тиквастий глечик, тиква, макітра. Між ними маленькі сільничка, кухлик і чарка.

Не менш цікавим є і одяг жінок, які стоять за виробами гончарів. На двох із них вишиті сорочки — одна святкова, інша буденна. На тій жінці, що у сорочці з багатшою вишивкою, на шиї видно і намисто. Жінки, як і дівчатка, одягнені у спідниці і фартухи. У всіх на головах білі хустки. Зовсім маленькі дітки на руках — в одних сорочечках, але теж запнуті у хусточки.

Ту ж саму жінку у буденній сорочці ми бачимо і на іншому фото — тут краще видно і вузеньку смужку декору на рукаві, і глибокий виріз пазухи, і застібку біля шиї. Єдиною прикрасою на кількох жінках і дівчатках є кілька низок намиста, яке вони одягли, мабуть, для фото. 

Жінка, яка родом з Полтавщини, одягнена у темну блузу, спідницю і фартух, на голові традиційна біла хустка. На дівчинці, яка тримає на руках дитину, одягнена сорочка з коротким рукавом, керсетка, спідниця і фартух з оборкою. Верхньою полою керсетки вона прикриває ноги дитині.

Одяг чоловіків однотипний — сорочка навипуск, штани, чоботи, кашкет.

Дитячий одяг нічим не відрізняється від жіночого. Дівчатка, як і їх матері, займалися господарством, зокрема вимочуванням конопель, для подальшої їх обробки для виготовлення доморобної тканини.

Завдяки цій експедиції Аркадія Зарембського і фотофіксації побуту українських переселенців ми маємо змогу дізнатися, як у 1920-х роках жили наші предки, які любили землю й уміли на ній працювати, навіть якщо вона була дуже далеко від їхньої рідної домівки.