Що і як одягали гуцули в давнину

12004.jpg
Одяг з колекції родини Гривулів Фото та образ: ETNOфотосесії by Svitlana Lysceva

09:30, 12 жовтня 2021

Go to next

Гуцульська вишивка вирізняється багатством технічного виконання. Відомий етнограф Володимир Шухевич виокремив 12 технік гуцульської вишивки, серед яких найпоширеніша – низинка. Така вишивка виходить густою, тугою, закриваючи щільно біля стібка все поле полотна. Загалом для усіх районів Гуцульщини характерне поєднання різних технік. Яскравою особливістю гуцульської вишивки є її геометричний орнамент, який містить прості мотиви та складні фігурні елементи. Домінує ромбічний узор у різних варіантах. Характерна ознака традиційної гуцульської вишивки – поліхромність, себто багатобарвність

пуківський.jpg

Юрій Пуківський

кандидат історичних наук, етнолог

Особливу увагу приділяли вишиванню уставок – частини рукава жіночої сорочки. Уставки – це своєрідний символ краси гуцульської народної вишивки. Барвистими стрічками горизонтально перетинають вертикальну площину рукавів нижче від плечей.

У колориті вишиванок Косівщини характерні і багатоколірність із провідними темними вишнево-червоними кольорами, і одноколірність, переважно червоно-оранжева. Вишивка села Космач із його присілками виокремлюється як своєрідне локальне явище гуцульського мистецтва. У космацьких сорочках найпоширеніші вишиті дрібним хрестиком півторарядні уставки на рукавах. У нижньому ряду вишитий цілий узор, а у верхньому – половина узору на тлі його горизонтального розрізу.

Серед геометричних орнаментів космацької уставки найпоширеніші – «скриньчастий» узор, в основі якого – прямокутник – «скринька», що часто вписаний у ромб, та «кнєгиньковий» узор – ромб із вписаним маленьким ромбом, із чотирьох боків якого виступають дугоподібні форми. Назва останнього виникла від того, що цей узор вишивали на уставках шлюбної сорочки молодої – «княгині». Основний акцент космацької вишивки – барвиста соковита багатоколірна гама. Переважання жовтогарячих, оранжевих тонів надає вишивці золотистого, сонячного характеру, посилюючи її святковість та урочистість.

Архаїчну форму крою зберіг популярний серед гуцулів і гуцулок кептар. Це нагрудний безрукавний одяг з овечої шкіри. По краях обрамлений чорним смушком, часто прикрашений аплікаціями зі сап’яну, кольоровими китичками й косичками, нашитими на спині. 

На Гуцульщині зберігся найдавніший тип поясного незшитого жіночого одягу – двоплатові запаски, одноплатові обгортки. Це два чотирикутні шматки вовняної тканини. Їх ткали переплетенням із тонкої фарбованої пряжі, пізніше почали використовувати фабричні нитки («волосянки»). Передня запаска – завжди коротша від задньої, і з-під неї виступає край сорочки. Що старшою була жінка, то довші запаски вона носила. Для місцевостей у верхів’ї Черемоша характерні запаски з переважанням світло-червоного кольору та з дрібними світло-жовтими й зеленими смужками. Популярною серед гуцулок була й одноплатова опинка «горботка» або «обгортка». Це ціле вовняне полотно, яке обпинали навколо стану та підв’язували узорчастою вовняною крайкою. 

Від середини ХІХ ст. гуцулки носили барвисті квітчасті фабричні хустки, краї яких були обведені шовковими тороками. Зав’язувала гуцулка хустку ззаду на потилиці й обома кінцями обводила голову, переплівши їх біля вух і спустивши тороки вниз. 

Окрасою було й гуцульське намисто – пишне, багате та різноманітне. Найдавніше – це зґарди – латунні хрестики або металеві оздоби, нанизані на ланцюжок. Цінували венеційські коралі з кольоровим рисунком та золотим вкрапленням і «лискавки» – скляні намистини різних кольорів, силянки або ґердани з бісеру.

Схожі матеріали

600.jpg

Яворівський жіночий стрій

600.jpg

“Жидівки” – особливо сині сорочки Гадяччини

600.jpg

Бойківське брижування