Фартух – найархаїчніший елемент жіночого народного вбрання

Покуття, c. Ясенів-Пільний Городенківський район. Світлина Юліана Дороша, 1930 ті.
Go to next

12:06, 23 червня 2022

Go to next

Фартух, запаска, плат, пілка, запонка, передник – всі ці назви позначають один предмет – шматок тканини, який пов’язували поверх стегнового вбрання або просто на сорочку. Він був обов’язковим елементом жіночого традиційного народного вбрання. Як і сорочка, фартух-запаска (будемо використовувати цю назву як узагальнену) – один з найбільш архаїчних елементів одягу. Хоча перші писемні згадки термінів “фартух”, “запаска”, “плат” в українських джерелах датують кінцем XVI – початком XVII століття, найімовірніше, що цей елемент одягу побутував значно раніше. 

11415523_923806337690718_450329053197492323_o

Оксана Косміна

кандидатка історичних наук, дослідниця етнології та матеріальної культури

“Запаска” походить від праслов’янського “пояс”, тоді як “фартух” – через польське посередництво (fartuch) від німецького Vortuoch/Vortuch (буквально – “передня тканина”). Походження терміну “плат” одні дослідники пов'язують зі словом “полотно”, інші – виводять з литовського “рlatus” (широкий). “Пілка” – зменшене від старослов’янського “пола” (край одягу, одяг, половина). “Запонка” – зменшене від старослов’янського “запона” (те, що можна запнути, затягти). “Передник” означає те, що одягають попереду.

Кожний етнографічний регіон мав свої назви цього предмету. Іноді в одному регіоні зустрічаються кілька назв, які можуть вказувати на матеріал (фартух виготовлений з полотняної тканини, запаска – з парчевої).

Давнішими можна вважати фартухи-запаски з домотканої тканини, виготовленої з конопляних, лляних чи вовняних ниток. Коли на ринок потрапляли фабричні тканини і сільське населення мало можливість їх купити, використовували парчу, шовк, ситець.

Жінка із Костопільського повіту, фото 1932 р. Центр дослідження і відродження Волині

Ткана вовняна запаска. Костопільський повіт, Волинське воєводство. 1932 рік

Джерело: Центр дослідження і відродження Волині
001_a_Luck kostumes 087

Тканий фартух з тканою спідницею, Волинське Полісся. Ширина тканого орнаменту на фартусі знашно ширша, ніж на спідниці

(Джерело: Волинський краєзнавчий музей)
002_a_P4250017

Ткана вовняна запаска, Житомирське Полісся

(Джерело: Житомирський краєзнавчий музей)
001_c_P4250011

Фартух з тканим декором та пришитою оборкою з іншої тканини. Житомирське Полісся

(Джерело: Житомирський краєзнавчий музей)
001_d_Запоріжжя 161

Тканий декор фартуха. Житомирське Полісся

(Джерело: Запорізький художній музей)
001_Павлович  село Озеряни Коростенщина 1928

Жінки з однією тканою запаскою поверх сорочки, 1928 рік. Село Озеряни, тепер Коростенського району Житомирської області. Житомирське Полісся. Малюнок Юрія Павловича

(Джерело: Україна в типажах народних, краєвидах і архітектурі: художньо-етнографічна спадщина Юрія Павловича. Київ, 2010, с. 341)
002_b_P4250014

Ткана вовняна запаска килимового типу. Житомирське Полісся

(Джерело: Житомирський краєзнавчий музей)
003_b_Luck kostumes 124

Тканий фартух з тканою спідницею. Ткані смуги на фартусі горизонтальні, тоді як на спідниці вертикальні. Волинське Полісся.

(Джерело: Волинський краєзнавчий музей)

Відомо, що фартух був обов’язковим для жіночого вбрання. Дівчинка одягала його після того, коли у неї починалися регули (маленькі діти носили тільки сорочки). Тобто це була ознака перетворення дівчинки на дівчину: “Коли б мені фартушок і добре намисто, то я б була отій жінці на славу невістка”. У буденному одязі фартухи-запаски були функціонально необхідними, щоби захистити сорочку або стегновий одяг від бруду, а у святковому були скоріше декоративним елементом.

Конструкція фартухів-запасок залежала від того, з якої тканини їх виготовляли. Якщо це була тканина домашнього виробництва, то такі фартухи шили на одну або дві пілки (пілка – шматок тканини, який зняли з верстата). Якщо було дві пілки, їх з’єднували попереду декоративними швами (Львівщина, Опілля, Бойківщина). Широкі фартухи з фабричних тканин шили з одного широкого шматка, і в декоративних швах вже не було потреби.

на Андрієвському узвозі в Києві, 1906 р. (фото Ф. Красицького).

Жінка з дитиною на руках одягнена у перчеву запаску з оксамитовою чорною смужкою по низу. Київ, Андріївський узвіз, 1906 рік

Фото Фотія Красицького
! 006_м. Київ. Світлина Oksana Mykhailovych

Жінка у вовняній однотонній запасці, яка по краю оздоблена кольоровими нитками, Київ

Фото Оксани Михайлович
! 005_на Андрієвському узвозі в Києві, 1906 р. (фото Ф. Красицького)_

Жінка зліва одягнена у тканий вовняний фартух-запаску. Дві інші одягнені у фартухи з фабричних тканин. Село Бехи, тепер Коростенського району Житомирської області. Житомирське Полісся

Фото Людмили Пономар

Фартухи, які ткалися з досить грубої вовни, завжди були в одну пілку. Іноді їх називали килимовими (Житомирщина), бо і цупкість виробу, і його декор нагадували невеликий килим. Одноплатовими були й запаски на Гуцульщині, де їх носили попарно.

На Покутті ткані вовняні фартухи-запаски збирали у своєрідне плісе, що звужувало їхню ширину і вони звисали спереду вузенькою смужкою.

Фартухи на одну пілку шили також і з дорогих купованих парчевих тканин. Якщо брали дві пілки такої дорогої цупкої тканини, то її на талії закладали в глибокі складки.

Оздоблення також було різним. Давніші, архаїчні фартухи декорували тканими орнаментами або просто кольоровими (червоними) смугами (Волинське Полісся, Житомирське Полісся). Композиція такого орнаменту на фартусі часто узгоджувалася з тканим орнаментом на спідниці. Зокрема до спідниці, тканої у вертикальні смуги, одягали тканий фартух у горизонтальні смуги, або тканий орнамент на фартусі був ширший за такий орнамент на спідниці. Пізніше вишивка витіснила тканий декор, але традиція геометричних орнаментів зберігалася. Наступним етапом декорування фартухів-запасок був рослинний орнамент. Спочатку він був одно- або двоколірним (червоним або червоно-чорним), а з появою кольорових ниток – поліхромним.

005_a_P1010259

Парчева запаска

(Джерело: Полтавський краєзнавчий музей)
006_a_P1010252

Вовняні вишиті запаски

(Джерело: Полтавський краєзнавчий музей)
013_a_P4260028

Фартух з фаричної тканини, оздоблений вишивкою. Житомирське Полісся

(Джерело: Житомирський краєзнавчий музей)
015_a_Львов_детали_28 - копия

Фартух з купованої ситцевої тканини, оздоблений мереживом, Галичина

(Джерело: Музей етнографії та художнього промислу Інституту народознавства НАН України, Львів)
014_a_DSC4014 - копия

Фартух з кольорової купованої тканини, оздоблений поліхромною вишивкою. Приватна колекція Євгена Дмитрука

014_k_Чернігів костюми 010 - копия

Фартух з кольорової купованої тканини, оздоблений поліхромною вишивкою та мереживом, Чернігівщина

(Джерело: Чернігівський обласний історичний музей ім. В.В. Тарновського)
014_c_Uzgorod kostumes 418 - копия

Фартух з кольорової купованої тканини, оздоблений поліхромною вишивкою та мереживом, Закарпаття

(Джерело: Закарпатський музей народної архітектури та побуту, Ужгород)
017_a_Чернігів костюми 048 - копия

Фартух з купованої ситцевої тканини, оздоблений дрібними складочками, Чернігівщина

(Джерело: Чернігівський обласний історичний музей ім. В.В. Тарновського)
020_a_Львов_детали_25 - копия

Фартух з купованої тканини, з набивним малюнком, оздоблений стрічками, Лемківщина

(Джерело: Музей етнографії та художнього промислу Інституту народознавства НАН України, Львів)
021_a_Львов_детали_94 - копия

Плат з купованої тканини, оздоблений стрічками. Його одягали поверх сорочки. Закарпаття

(Джерело: Закарпатський музей народної архітектури та побуту, Ужгород)
024_b_Галичина 20-30_2 - копия

Вишита запаска. 1930-ті роки, Сокальщина, Галичина

(Фото Віри Чипурко)
024_l_Львов_детали_50

Вишита запаска. 1930-ті роки, Галичина

(Джерело: Музей етнографії та художнього промислу Інституту народознавства НАН України, Львів)

Якщо для пошиття фартухів використовували однотонну кольорову куповану тканину (ситець, тонку вовну, шовк), то їх могли прикрашати поліхромною вишивкою, а краї оздоблювати фабричним мереживом (Чернігівщина, Волинь, Лемківщина). Орнамент таких фартухів був переважно рослинний. Фартухи з цупкішої вовняної тканини або парчі декорували оксамитовими стрічками або смужками плису (Полтавщина).

Фабричні тонкі тканини добре збиралися в дрібні складочки – таку властивість часто використовували в пошитті та декорі фартухів.

Спосіб носіння фартуха-запаски залежав від стегнового одягу. Як правило, їх носили поверх нього. Але були й винятки. На Гуцульщині та у деяких районах рівнинного Закарпаття фартух-запаска, яку одягали поверх сорочки, був одночасно і фартухом, і своєрідною спідницею. На Гуцульщині ткані запаски носили попарно, їх називали попередниця і позадниця. В буденному вбранні могла бути лише одна позадниця. За кольором запасок могли впізнати, з якого саме села жінка. З часом ткану попередницю замінив фартух з тонкої вовняної набивної (шалянової) тканини. Подібний архаїчний спосіб носіння двох фартухів-запонок зафіксований на Київському та Житомирському Поліссі. І так само як і на Гуцульщині, в будень жінки могли одягати лише одну запаску-запонку позаду.

В інших регіонах, де носили опинки або горбатки (Буковина, Поділля) і їхні поли високо піднімали, взагалі не носили фартухів-запасок. Запаску одягали тоді, коли поли не піднімали.

Гуцулка, 1923-1934 рр

Гуцулка за роботою в одній запасці, 1923–1934 роки

! 008_Петричук_Гуцули

Гуцули у святковому вбранні. Жінка має дві ткані вовняні запаски, причому передня одягнена трохи вище, ніж задня

Фото з колекції Богдана Петричука
013_Центральне Поділля, м. Сатанів, 1930 р.

Жінка і дівчина у фартушках з купованої тканини, оздоблених вишивкою. Місто Сатанів (тепер Хмельницька область). 1930 рік, Східне Поділля

У міжвоєнний час (1920–1930-ті роки) стали популярними запаски, щедро прикрашені поліхромною вишивкою, подібною до вишивки на рушниках (Львівщина, Волинь, Опілля, Поділля). Іноді візерунки рушника і запаски повністю співпадають. Низ таких запасок, як і рушників, оздоблювали тороками (випущеними нитками, тип бахроми). На старих світлинах можна побачити, що замість запаски одягали і складений навпіл рушник. Сорочка, яку вбирали в ансамблі з таким фартухом, також була щедро оздоблена вишивкою. В цей період набули поширення і запаски з чорного оксамиту, вишиті кольоровим шовком та оздоблені бісером (Опілля, Львівщина, Поділля). Такий же принцип декору був і в жіночих безрукавках, що разом з запасками створювали єдиний ансамбль.

В сучасному етнодизайні одягу фартух досі не набув популярності, хоча є деякі цікаві приклади його трактування. Зокрема Ірина Олонічева творчо переосмислила традиційний закарпатський плат в ансамблі з сорочкою-сукнею. 

009_Дівчата з Коломиї, світлина до 1917 року.

Дівчата у двох запасках. Передні запаски з купованої шальонованої тканини, задні – ткані. Коломия, Гуцульщина. Фото до 1917 року

011_Морочня Пінського повіту, 1912 р. нині Зарічненський р-н, Рівненська обл. Світлина І. Сербова

Жінки у вишитих фартухах, оздоблених мереживом. Село Марочне Пінського повіту (тепер Зарічненський р-н Рівненської області). Волинське Полісся. Світлина Ісака Сербова, 1911–1912 рік

(Джерело: Беларусы ў фотаздымках Ісака Сербава. 1911-1921 гады. Мінск, 2012)
014_Чернігівщина_1 - копия

Жінки у фартухах з купованої тканини, оздоблених вишивкою та мереживом. Чернігівщина

015_Львівщина, Щирецький повіт, Попеляни - копия

Жінки у фартухах з купованої тканини, оздоблених мереживом. Село Попеляни, тепер Львівського району Львівської області. Галичина

016_Київщина - копия

Жінки у фартухах з купованої тканини з призборками і защипами. Київщина

020_Лемківська родина, з лемківського с. Вільховець гміна Дукля (суч. повіт Кросно, Підкарпатське воєводство, Польща), 1933 р. - копия

На жінці фартух з купованої тканини з набивним малюнком. Село Вільховець, гміна Дукля (тепер повіт Кросно, Підкарпатське воєводство, Польща). Лемківщина

023_Русинки та єврей біля магазина змішаної торгівлі Авраама Фрідмана. Хуст - копия

Русинки та єврей біля магазину змішаної торгівлі Авраама Фрідмана у Хусті. На фото бачимо зі спини жінку, в якої поверх сорочки одягнутий плат. Закарпаття

017_Село Вигурівщина Броварський район 1908 Гончар - копия

Жінки у фартухах "передники з оборками" з купованої тканини. Село Вигурівщина (тепер Броварського району Київської області), 1908 рік. Колекція Івана Гончара

(Джерело: Україна й українці. Київщина Лівобережна. К., 2007, С. 77)
026_Тязів нині Тисменицького району, Івано-Франківської області. 1940-ті роки. Світлина надана Ірина Садула.

Вишита запаска у вигляді складеного рушника. Село Тязів, тепер Тисменицького району Івано-Франківської області. 1930-ті роки, Галичина

(Фото Ірини Садули)
024_Львівське Опілля, с. Бродки

Вишита запаска. Село Бродки, тепер Стрийського району Львівської області. 1930-ті роки, Опілля

027_Буковина. Чернівці Е. Ріхтер  1880 p. Світлина  Burdaniy Anatoliy

Жінка в опинці, краї якої підняті. Запаски немає. 1880 рік, Чернівці. Буковина

040_Олоничева_2

Стилізація запаски-плату в сучасному етностилі. Дизайн Ірини Олонічевої

041_Олоничева_1

Стилізація запаски-плату в сучасному етностилі. Дизайн Ірини Олонічевої

Схожі матеріали

600+-.jpg

Жіночий стрій Сокальщини

600.jpg

Яворівський жіночий стрій

600.jpg

“Жидівки” – особливо сині сорочки Гадяччини

600.jpg

Бойківське брижування

600.jpg

Що і як одягали гуцули в давнину

001_Любешів волинська обл 1912

Попередниця вишиванки: сорочка, оздоблена тканим декором