Нараквиці. Браслети у традиційному українському вбранні
![28_Нарукавники_24](/media/images/28_Narukavniki_24.max-1920x900.jpg)
Зап’ястки, поручі, нарукавці або нараквиці. Традиційний аксесуар, поширений на Гуцульщині та Покутті. Їх плели із вовни, оздоблювали кутасиками чи бахромою, і вдягали поверх сорочок або під ними. Носили такі переважно чоловіки.
Хоч аксесуарам у народному вбранні зазвичай не надавали особливого значення, про нараквиці згадував у дослідженні Федір Вовк. Колекцію цих виробів відомий антрополог зібрав в експедиціях Гуцульщиною.
Нараквиці Гуцульщини і Покуття
Браслети-нарукавники стали популярними у Європі в XIX столітті. Вони відомі у Литві, Латвії, Естонії, Ісландії, Польщі, Румунії. І якщо для української культури цей аксесуар залишився у минулому, то в країнах Балтії та в Ісландії його носять і дотепер. Для себе я відкрила цей предмет одягу завдяки литовській майстрині Ірене ЖюскінеIrena Juškienė та її книзі про нараквиці, яка вийшла 2008 року. Святкові браслети у країнах Балтії оздоблювали бісером, а буденні були схожими на українські.
Раніше я не звертала увагу на ці аксесуари, хоча про них писав ще Федір Вовк у відомій праці "Український народ у його минулому і теперішньому", де він порівнював цей елемент з поручами священників. Федір Вовк зазначив, що на Гуцульщині нараквиці носили переважно чоловіки. Під час етнографічних експедицій краєм у 1904—1907 роках він придбав кілька таких аксесуарів для Російського етнографічного музеюдалі – РЕМ, де працював зберігачем.
У фондах РЕМ зберігають кілька зразків українських нараквиць кінця XIX століття. 1915 року в музеї провели "Тимчасову етнографічну виставку руського населення Галичини, Буковини і Угорщини". Серед експонатів були артефакти, які зібра Вовк, зокрема нараквиці з села Довгополетепер це Верховинський район Івано-Франківської області.
![60_Вовк)IMG_4433_(3133-6)](/media/images/60_VovkIMG_4433_3133-6.max-1920x900.jpg)
Нараквиці із колекції Федора Вовка. Кінець XIX ст. Придбано у 1906 р.
Фото: РЕМ кол. 3133-6![61](/media/images/61_ermSi18.max-1920x900.jpg)
Нараквиці із колекції Федора Вовка. Кінець XIX ст. Придбано у 1906 році.
Фото: РЕМ кол. 1316-38Цікавий варіант нараквиць з села Ясіня зберігається у Приватному музеї гуцульського одягу та старожитностей Юрія Саса.
![62_Нараквиці_Ясіня-1](/media/images/62_Narakvitsi_Yasinya-1.max-1920x900.jpg)
Нараквиці із села Ясіня, Закарпаття. Кінець XIX ст.
Фото: Приватний музей гуцульського одягу та старожитностей Юрія СасаОкрім Гуцульщини, аксесуари для рук були відомі на Покутті. У фондах Національного музею Гуцульщини і Покуття є кілька зразків нараквиць. В’язані та мереживні вироби з Покуття, Лемківщини та Гуцульщини дослідила Олена Козакевич. У своїх публікаціях авторка подає і зразки нараквиць та детально їх описує.
![63_Нарукавники_с. Сопів Коломийський _P7150024](/media/images/63_Narukavniki_s._Sopiv_Kolomiyskiy__P71500.max-1920x900.jpg)
Нараквиці із села Сопів, Івано-Франківщина
Фото:Національний музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Й. КобринськогоКолекція Мармарощини
У Музеї мармароського селаMuzeul Satului Maramureşean у румунському місті Сигіт зберігають колекцію нарквиць Ніколає Піпаша. Він народився 1926 року в селі Миків. Закінчив школу нотаріусів, а у 1943—1944 роках був послушником у монастирі Біксад. З 1945-го працював нотаріусом у рідному селі, потім чиновником префектури Марамуреш. У 1951 році, одружившись з вчителькою Марією, став учителем, а потім директором місцевої школи. З розповіді його дружини відомо, що старі фотографії Ніколає Піпаш почав збирати, коли йому було 10 років, тобто у 1936 році.
Більшість світлин були зроблені у міжвоєнний час у фотоательє Еміля Кабата у Сигітімісто після Першої світової війни перейшло від Австро-Угорщини до Румунії. Вочевидь, туди навідувалися не лише місцеві, але й мешканці сусідніх сіл та містечок, зокрема й українці із Закарпаття, яке тоді входило до Чехословаччини. Їм треба було лише перейти через річку Тису мостом, що з’єднував Солотвино і Сигіт.
![56_Нарукавники_](/media/images/56_Narukavniki_.max-1920x900.jpg)
Українська родина у традиційному одязі. Село Середня Апша, Закарпаття. Фото 1930—1940-х років з колекції Ніколає Піпаша
Фото: Музей мармароського села, Румунія![22](/media/images/22_SqnCd7R.max-1920x900.jpg)
Українська родина у традиційному одязі. Село Кречунешть, Румунія. Фото 1930—1940-х років з колекції Ніколає Піпаша
Фото: Музей мармароського села, РумуніяНа багатьох світлинах з колекції Піпаша ми бачимо мешканців Мармарощинирегіон у Закарпатті у басейні Верхньої Тиси, які вбрані у красивий традиційний одяг, а на зап’ястях мають нараквиці. Олена Козакевич пише, що нараквиці інколи оздоблювали по нижньому краю невеликими кольоровими кутасамикитиці, які називали "баранчиками". Нижній край прикрашали так званими "витягнутими петлями", які нагадували бахрому. І кутасики, і щільна бахрома здаля нагадували хутряну оторочку. Саме такі нараквиці бачимо майже на всіх світлинах з Музею мармароського села. Але на деяких фото видно, що і бахрому, і кутасики могли пришивати з обох боків виробу.
![34_Нарукавники_26](/media/images/34_Narukavniki_26.max-1920x900.jpg)
Молоді українці у традиційному одязі. Фото 1930—1940-х років з колекції Ніколає Піпаша
Фото: Музей мармароського села, Румунія![44_Нарукавники_31](/media/images/44_Narukavniki_31.max-1920x900.jpg)
Молоді українці у традиційному одязі. Повіт Марамуреш, Румунія. Фото 1930—1940-х років з колекції Ніколає Піпаша
Фото: Музей мармароського села, Румунія![11](/media/images/11_c4pCw5r.max-1920x900.jpg)
Родина у традиційному одязі. Село Вірішморт-на-Тисі, Румунія. Фото 1930—1940-х років з колекції Ніколає Піпаша
Фото: Музей мармароського села, РумуніяПереважна більшість нараквиць на фотографіях з колекції Піпаша має складне плетіння з рослинним орнаментом. Вочевидь, були варіанти додаткового оздоблення вишивкою поверх плетіння і, можливо, виконані в техніці ткацтва. Такі пишно декоровані нараквиці були святковими. Буденні декорували кольоровими смужками.
![30_Нарукавники_25](/media/images/30_Narukavniki_25.max-1920x900.jpg)
Українська родина у традиційному одязі. Фото 1930—1940-х років з колекції Ніколає Піпаша
Фото: Музей мармароського села, Румунія![53_Нарукавники_](/media/images/53_Narukavniki_.max-1920x900.jpg)
Українець у традиційному вбранні. Фото 1930—1940-х років з колекції Ніколає Піпаша
Фото: Музей мармароського села, Румунія![55](/media/images/55_1mOV6Rq.max-1920x900.jpg)
Молодий чоловік у традиційному одязі. Фото 1930—1940-х років з колекції Ніколає Піпаша
Святкові нараквиці мали зав’язки на внутрішній стороні зап’ястя. Буденні були без складних малюнків, їх в’язали вкругову або зшивали, так вони не потребували застібки, бо були достатньо пружними.
![05_Нарукавники_05](/media/images/05_Narukavniki_05.max-1920x900.jpg)
Українці у традиційному одязі. Фото 1930—1940-х років з колекції Ніколає Піпаша
Фото: Музей мармароського села, Румунія![39](/media/images/39_6NAM5PC.max-1920x900.jpg)
Молоді українці у традиційному одязі. Фото 1930—1940-х років з колекції Ніколає Піпаша
Фото: Музей мармароського села, РумуніяНа фотографіях з Музею мармароського села бачимо, що цей аксесуар носили переважно чоловіки. Але на одній світлині зображено і жінку з нараквицями.
![46_Солотвино_01](/media/images/46_Solotvino_01.max-1920x900.jpg)
Молода жінка у традиційному вбранні. Містечко Солотвино, Закарпаття. Фото 1930—1940-х років з колекції Ніколає Піпаша
Фото: Музей мармароського села, Румунія![50](/media/images/50_YJry4jl.max-1920x900.jpg)
Українець у традиційному вбранні. Місто Сигіт, Румунія. Фото 1930-1940-х років з колекції Ніколає Піпаша
Фото: Музей мармароського села, РумуніяУ пошуках матеріалу про нараквиці мою увагу привернула картина Казімежа Сіхульського "Гуцулка" 1906 року. На ній польський художник, народжений у Львові, зобразив гуцульську дівчину, можливо, весільну дружку. На ній нараквиці, схожі на ті, що ми бачимо на фото з Музею мармароського села, — вони теж мають викінчення у вигляді кольорових кутасиків.
![64_КАЗИМИЕРЖ СІХУЛЬСКИЙ KAZIMIERZ SICHULSKI_ред](/media/images/64_KAZIMIERZh_SIKhULSKIY_KAZIMIERZ_SICHULSK.max-1920x900.jpg)
Гуцулка. Художник Казімеж Сіхульський. 1906 рік
Фото: надала авторкаДякую Михайлу Марковичу, який надихнув на написання публікації, а також Олегу Болюку, який надав деякі матеріали.
Під час написання статті використано літературу:
Козакевич Олена. Нараквиці // Мала енциклопедія українського народознавства. — Львів: Ін-т народознавства НАН України, 2007. — С. 373—374.
Козакевич Олена. Типологія народних в’язаних та мереживних виробів ХХ — початку ХХІ століття: вбрання // Народознавчі зошити. — 2014. — № 6. — С. 1406—1421.
Козакевич Олена. Традиційне в’язане і мереживне доповнення до одягу на Покутті ХХ — початку ХХІ ст.: локальні типологічні та художні особливості // Народознавчі зошити. — 2019. — № 1. — С. 221—235.
Матейко Катерина. Український народний одяг: Етнографічний словник. К.: Наукова Думка, 1996.
Каталог "Тимчасової етнографічної виставки руського населення Галичини, Буковини і Угорщини". — Петроград, 1915.
Вовк Федір. Український народ у минулому і теперішньому. Т. 2. — Петроград, 1916.
Ірени Жюскіне. Нараквиці (Riešinės). — Вільнюс, 2008.