Полісся кінця XIX століття на світлинах Валентина Мошкова

006_Сценка на вулиці_МАЭ № 393-9_red
Недільний відпочинок. Село Барбарівка (тепер село Варварівка, Житомирська обл.). Не пізніше 1897 року. Фотограф Валентин Мошков МАЕ№ 393-9
Go to next

10:29, 26 січня 2024

Go to next

Нещодавно Інститут археології НАН України оприлюднив оцифрований архів антрополога і етнографа Федора Вовка. У ньому є цікаві фото з Городоцького музеюзаснований бароном Штейнгелем, був розташований у селі Городок, що на Рівненщині. Окрім року та місця зйомки Федір Вовк власноруч зазначив, що фото зробив Валентин Мошков. Хто він, і яким був його внесок у вивчення української народної культури? 

11415523_923806337690718_450329053197492323_o

Оксана Косміна

кандидатка історичних наук, дослідниця етнології та матеріальної культури

001_Мошков_портрет

Валентин Мошков (1852—1922)

Фото: wikipedia.org

З війська в етнографію

Про Валентина Мошкова в Україні відомо мало. Наші етнографи згадують це прізвище побіжно, разом з іншими вченими, які працювали в Городоцькому музеї. Більше можна знайти в дописах російських етнографів, але вони нічого не пишуть про його діяльність в Україні.

Валентин Мошков народився 25 березня 1852 року у Костромській губернії Росії і походив з давнього дворянського роду. Після закінчення Петербурзької військової гімназії присвятив життя військовій кар’єрі. Брав участь у російсько-турецькій війні 1877—1878 років, після якої отримав чин капітана. Служив у гарнізонах Карелії та Казані.

Мошков також цікавився народним побутом і народною медициною. У 1891—1892 роках Мошкова перевели служити у Варшаву. Там він почав збирати етнографічний матеріал народів, чиї представники служили в частинах Варшавського військового округу. Там він зацікавився культурою гагаузів, вивчив їхню мову, уклав словник та зібрав колекцію артефактів. 

Експедиція на Полісся

У Варшаві Валентин Мошков познайомився з бароном Федором Штейнгелем, який запросив зібрати етнографічні матеріали та сформувати колекцію музею у Городку. Штейнгель залучив Мошкова до фонографування народної музики. У 1898 році він записав колядковий супровід вертепної драми, традиційне віншування, а також зразки єврейського фольклору, започаткувавши звукове документування єврейської традиційної музичної культури в Україні. За чотири роки фонографування народної музики в музеї виокремили напрям досліджень, вінцем якого стало заснування першого в Україні та Європі архіву фонографічних валиків. На жаль, його доля невідома.

Важливим внеском Мошкова у розвиток музею стали фольклорні та етнографічні матеріали. Восени 1897 року під час експедиції відвідав близько 20 населених пунктів Полісся. У цій дослідницькій поїздці у місті Славута фольклорист придбав для музею вертеп — дерев’яну двоярусну скриньку з майже двома десятками ляльок, записав текст вертепу і ноти до нього.

Також поповнив фонди музею предметами народного побуту, фотографіями, записами народної творчості, планами домівок, малюнками елементів інтер’єру. В архіві Рівненського краєзнавчого музею зберігають етнографічні матеріали, які Валентин Мошков здобув під час експедиції до села Великі Цепцевичі. В цих описах є цікава інформація про зміни у побуті селян. Наприклад, що вже немає курних хат, самодільні шапки "шоломки" витіснив картуз, а постоли замінили чоботи. 

Водночас із Мошковим етнографічну колекцію Городоцького музею поповнювали Микола Біляшівський та Федір Вовк. На світлині бачимо дослідника у товаристві колег.

002_Працівники музею В. Мошков, М. Біляшівський, А. Матвєєв разом із Ф. Штейнгелем.

Працівники музею. Зліва направо сидять: В. Мошков, М. Біляшівський, А. Матвєєв, Ф. Штейнгель

Фото: надала авторка

Традиційний одяг поліщуків

На фотографіях Мошков зафіксував краєвиди сіл, селян у традиційному вбранні, міщанку та священника, сліпого з лірою та хлопчика-поводиря. Зупинімося на двох фотографіях, де видно одяг різних вікових груп.  

004_міст_МАЭ № 393-8_red

Міст через річку Горинь в селі Голики. Тепер село у Шепетівському районі, Хмельницької області. Не пізніше 1897 року. Фотограф В.О. Мошков

Фото: МАЕ№ 393-8
005_Млин_МАЭ № 393-5_red

Млин на річці Горинь в селі Голики. Тепер село у Шепетівському районі Хмельницької області. Не пізніше 1897 року. Фотограф Валентин Мошков

Фото: МАЕ№ 393-5
012_сліпий з кобзою_МАЭ № 393-4_red

Сліпий з лірою і хлопчик-поводир. Місто Славута, Заславський повіт, Волинська губернія (тепер у Шепетівському районі, Хмельницької області). Не пізніше 1897 року. Фотограф Валентин Мошков

Фото: МАЕ № 393-4
16

Священник з села Цвітоха у віці 80 років, Заславський повіт, Волинська губернія (тепер село у Славутському районі, Хмельницької області) 1897 р. Фотограф Валентин Мошков

Фото: МАЕ № 393-1/2

На світлині з села Крупець на Волині бачимо жінок у давньому одязі. На походження вказують доморобні тканини, а також жіночий головний убір — намітка. Схоже, що під нею одягнені очіпкиголовний убір одружених жінок, вони формують характерний силует. На фотографіях дівчат з села Янишівка видно, що одяг пошитий з купованого набивного ситцю. Весільний головний убір на дівчині зліва, ймовірно, походить із села Крупець.

009_зустіч молодих_Архів_ІА_image00013-17_red

Батьки зустрічають молодих, які повертаються з вінчання. Село Крупець, Заславський повіт, Волинська губернія (тепер село у Дубенському районі, Рівненської області). 1894 рік. Фотограф Валентин Мошков

Фото: архів Федора Вовка Інституту Археології НАН України
011_літня жінка_115_Архів_ІА_image00011-17_red

Міщанка, літня жінка, якій 115 років. Місто Острог. 1897 р. Фотограф Валентин Мошков

Фото: архів Федора Вовка Інституту Археології НАН України
13

Сани "гринжола", упряж. Місто Славута, Заславський повіт, Волинська губернія (тепер у Шепетівському районі, Хмельницької області) 1897 р. Фотограф Валентин Мошков

Фото: архів Федора Вовка Інституту Археології НАН України
8

Дівчата у традиційному вбранні, одна з яких у весільному вінку. Село Янишівка, Заславський повіт, Волинська губернія (тепер село Привітне, Малинський район Житомирської області). Не пізніше 1897 року. Фотограф Валентин Мошков

Фото: МАЕ № 393-6/1

На відомому фото 115-річної мешканки Острога теж бачимо, що одязі виготовлений із фабричних тканин.

Цікавим є фото зі Славути. Можна роздивитися хутряні коміри, які видно з-під чоловічих суконних свит. Можливо, ці свити одягли на кожух, щоб захистити його від намокання.

010_гончар_Архів_ІА_image00007-16_red

Гончар. Село Голики, Заславський повіт, Волинська губернія (тепер село Голики у Шепетівському районі Хмельницької області.) 1897 р. Фотограф Валентин Мошков

Фото: архів Федора Вовка Інституту Археології НАН України

Якщо порівняти вбрання жінок із Крупця (фото 7) та селян з околиць Почаєва, то можна помітити схожий верхній одяг, пошитий з тканини у тоненьку смужку. Ймовірно, це було вибійчане домоткане полотно, яке також використовували для пошиття чоловічих штанів.

007_Жінки_Крупець_МАЭ № 393-6-2_red

Старовинний жіночий костюм. Село Крупець, Заславський повіт, Волинська губернія (тепер село у Дубенському районі Рівненської області). Фотограф Валентин Мошков. не пізніше 1897 року

Фото: МАЕ № 393-6/2
18

Селяни з околиць села Почаєва. Не пізніше 1897 року. Фотограф Валентин Мошков

Фото: МАЕ № 393-7
017_сцена на базарі_МАЭ № 393-2_red

Сцена на базарі в селі Почаїв. Не пізніше 1897 року. Фотограф Валентин Мошков

Фото: МАЕ № 393-2

На світлині, яку зробили на кладовищі у селі Цвітоха, можна роздивитися одяг панянок, вбраних за тодішньої модою: білі блузи з широкими рукавами, довга спідниця розширеного силуету на під’юпнику, солом’яний капелюшок канотьє та капелюшки з бантами. Хоча канотьє початково був чоловічим головним убором, на межі століть його охоче одягали і жінки. Носили канотьє разом зі спідницями, які туго затягували в талії, та блузками з пишними рукавами. Такий ансамблю жіночого вбрання бачимо на одній зі світлин.

019_Кладовище

Кладовище. Село Цвітоха, Заславський повіт, Волинська губернія (тепер село у Славутському районі, Хмельницької області ) 1897 р. Фотограф Валентин  Мошков

Фото: архів Федора Вовка Інституту Археології НАН України

До наших днів збереглося не багато фотографій Валентина Мошкова, бо його архів, імовірно, зник у Варшаві під час Першої світової війни. Наприкінці життя дослідник переїхав до Болгарії. Помер 19 листопада 1922 року у будинку для літніх людей у Софії, похований на Центральному софійському цвинтарі.

014_капличка_славута_Архів_ІА_image00003-15_red

Православне кладовище. Місто Славута, Заславський повіт, Волинська губернія (тепер у Шепетівському районі, Хмельницької області). 1897 р. Фотограф Валентин Мошков

Фото: архів Федора Вовка Інституту Археології НАН України

Дякую Аллі Українець та Ірині Довгалюк за допомогу в написанні матеріалу та надання важливої інформації про Валентина Машкова.

Під час написання статті використано літературу:

1. Західне Полісся: історія та культура. Вип. 4. Володимирецький район Рівненської області/ редактор-упорядник А. Українець. ­— Рівне, 2012.

2. Довгалюк І. Початки звукового документування народної музики в Україні // Вісник Київського національного університету культури і мистецтв. Серія: Музичне мистецтво, (1), 2018, с. 67–82.

Схожі матеріали

010_30361838_Фотоотпечаток- Группа крестьян_1_2731_50_2

Села Волині та їхні мешканці у 1910-х на світлинах Володимира Сахарова

008_Павел_Хорошилов_4_2

Денді з фотоапаратом: Полтавщина кінця ХІХ століття на листівках Олексія Завадського

IMG_0951

Скарби гуцульської старовітчини

016_28843181_Фотоотпечаток- Внутренний вид хаты_4813-48-1_1

Ікони та вишиті рушники. Як жили українські переселенці Зеленого Клину

001_Любешів волинська обл 1912

Попередниця вишиванки: сорочка, оздоблена тканим декором

стрій

Хустка по-дівочому

006_Євбаз-2

Чим торгували та як одягалися продавці київських базарів 100 років тому

лапті

Постоли, лапті, ходаки: Яке взуття носили наші предки

сео поділля

Одяг мешканців Східного Поділля початку XX століття