Міжвоєнна Буковина в об'єктиві французьких фотографів Жаклін та Рене Бенезеш

Історія створення колекції світлин українців Буковини французькими фотографами Жаклін і Рене Бенезеш незвична і, мабуть, випадкова. Відомо, що вони познайомилися в Марокко, перш ніж оселитися у Франції. У них було багато спільного, передусім — бажання відкрити для себе нові країни. Любов до подорожей їх об’єднала. Подружжя мандрувало Балканами та Західною Азією аж до Індії.

Для нас важлива їхня поїздка до Албанії. На початку 1930-х років Рене Бенезеш (?—1945) отримав від паризького Музею людиниMusée de l'Homme  завдання вивчити тогочасні костюми албанців. Разом з Рене поїхала і Жаклін (1903—2004) – молодий етнограф та невтомна мандрівниця. Вона спостерігала та описувала людей, звичаї, костюми, кухню та предмети, що зустрічала під час подорожі.

Разом з Рене Жаклін збагатила колекцію Музею людини світлинами, нотатками, предметами, костюмами.

Їхня поїздка тривала сім років — з 1931-го до 1938-го. Фотоколекцію Бенезешів спочатку зберігали у Музеї людини, а згодом передали у Музей на набережній Бранлі імені Жака ШиракаLe musée du quai Branly – Jacques Chirac; далі будемо називати цей заклад MBJG. Донатором музейної колекції була донька Жаклін — Жозіан Барб’є.

Прагнучи вшанувати пам’ять про матір, донька у 2018 році видала щоденник подорожей по АлбаніїJacqueline Bénézech-Monod-Herzen. CARNETS DE VOYAGES EN ALBANIE (1931–1938). Textes rassemblés par Josiane Barbier – Préface de Luan Rama. - Photographies de René Bénézech.

Мандруючи Албанією, Жаклін та Рене вирішили завітали у 1932 році до Буковини. Про це нам стало відомо після перегляду фототеки MBJG.

Під час подорожі Жаклін та Рене відвідали п'ять сіл: Розтоки (тепер у Вижницькому районі Чернівецької області), Ревне (тепер у Кіцманському районі Чернівецької області), Заставна (тепер місто у Чернівецькій області), Малий Кучурів (тепер у Чернівецькому районі Чернівецькій області), Вікно (тепер у Заставницькому районі Чернівецької області).

На фотографіях бачимо також, як виглядали молоді дослідники і яким транспортом вони пересувалися під час подорожі.

Фотознімки Жаклін та Рене свідчать, що їх цікавив передусім народний одяг — і в Албанії, і на Буковині. На кількох світлинах зображено традиційне сільське гуцульське та буковинське житло.

У селі Розтоки французькі фотографи зафіксували сільських музикантів у традиційному вбранні. Серед різних елементів чоловічого одягу варто звернути увагу на різні форми капелюхів.

Фотографії з села Ревне нам показують щоденний дівочий та жіночий одяг українців Буковини, їхнє житло.

На фото з села Заставна — буденний жіночий одяг та колиска для немовляти.

А от всю красу святкового буковинського вбрання представлено на фотографіях з села Малий Кучурів. Тут дослідникам вдалось сфотографувати весілля, надзвичайно багатий одяг молодят та гостей.

Останнім населеним пунктом, який зафіксували камери Жаклін та Рене, було село Вікно. Тут, окрім групових фотографій мешканців, можна побачити також різні рухи танка "козачок".

Ці світлини раніше ніде не публікували. Можливо тому, що тема України донедавна не була цікава паризьким дослідникам, і на них просто ніхто не звертав уваги.

Жаклін та Рене Бенезе зробили величезний подарунок українській етнографії, бо така колекція світлин міжвоєнної Буковини рідкість.

Коротко зупинимося на родзинках, які можна розгледіти на фотографіях.

Майже на всіх світлинах бачимо тунікоподібний (в перекидку, "хлоп'янка") крій чоловічих та жіночих сорочок. Таке пошиття обумовлює розташування вишивки в жіночих сорочках не лише на рукавах, а і на погрудках та спині. Вражає розмаїття та багатство вишивки на рукавах жіночих сорочок.

Чоловічі сорочки довгі, їх носять навипуск поверх вузьких білих, часто з рясованими (зібраних у гармошку) колошнями.

У жінок бачимо незшитий стегновий одяг — опинку, горбатку. Їхній передній край часто підтикають під пояс.

На фото не видно жодної спідниці. Тільки на маленьких дівчатках на деяких фото одягнені або просто сорочечки, або модні сукні чи сарафанчики.

Окрім опинок, на фото бачимо і "фоту" — теж незшитий стегновий одяг, який, на відміну від опинки, не огортає стан у півтора рази; фота огортає лише сідниці та стегна і її краї сходяться попереду так, що видно сорочку.

Надзвичайно приємно, що дослідникам вдалось зафіксувати вив'язування буковинської намітки (перемітки, плату) в поєднанні зі скрученою шовковою хусткою, яка ніби притримує верх головного убору.

Наскільки дозволяють фотографії розгледіти деталі прикрас, можна припустити, що святковий жіночий та дівочий одяг доповнений силянками, намистом і дукачами.