Хустка як прикраса

Світлини українок початку ХХ століття, де хустки лише накинуто, а не зав’язано, найчастіше постановочні і статичні. Переважно це студійна зйомка у фотоательє. Зрідка трапляються знімки, сфотографовані поза межами студії.

Чотирикутна форма хустки диктувала єдиний спосіб її накладання на голову не залежно від регіону: від Слобожанщини до Мармарощиничастина Закарпаття у басейні Верхньої Тиси. Де б не жила жінка чи дівчина, позуючи до фото, вона намагалася одягнути найкращий одяг, зокрема, і продемонструвати свою гордість — хустку. Коли хустка була зав’язана (хоч на підборідді, хоч на потилиці), не було видно її декору. А от коли кінці вільно спадали на груди, можна було показати красу виробу.

Такий спосіб покладання хустки на голову створював небуденний, урочистий образ. Цілком ймовірно, що під цією красивою хусткою жінка, щоб зібрати волосся, могла одягнути меншу, простішу хустинку, або навіть чепецьочіпок, головний убір одружених жінок. 

Як правило, хустки, які жінки в такий спосіб демонстрували, були фабричними, купували їх на базарі або в крамниці. Це міг бути подарунок від батька, брата, чоловіка. Коли в кадрі був чоловік або інший член родини, то красива і багата хустка свідчила про статок господаря.

На жаль, на чорно-білих фотографіях початку ХХ століття ми не можемо роздивитися всю кольорову гаму цих хусток. Але світлини дають нам уявлення про розмір, тканину, з якої вона була пошита, і декор. Темні хустки на чорно-білих фото в житті могли бути різних насичених кольорів — бордового, синього, зеленого, шоколадного або чорного. Однотонні темні хустки без контрастного декору могли мати муаровешовкова тканина з мінливим полиском ткання, коли візерунок на хустці робився завдяки жакардовому переплетінню. Залежно від того, як падало світло, тканий візерунок починав проявлятися і ставав помітним. Можливо, саме таку хустку ми бачимо на двох фото.

Інші — як темні так і світлі — хустки на фотографіях мали набивний рослинний малюнок. Композиція такого малюнку була подібною: по периметру хустки була орнаментована кайма, а по центру хустки — розкидані у вільному чи у шаховому порядку, квіти або листя меншого розміру.

На одному фото бачимо двох молодих жінок або дівчат, у яких дуже схожі, майже однакові хустки. Цікавою є світлина, де видно двох жінок, одна з яких одягла невелику ткану картату хустку, щоби не відставати від другої, на якій хустка з квітами.

Дорогі хустки були вовняними, шовковими, або зробленими з інших тканин з полиском. Зокрема на одному фото видно, що тканина хустки має відблиск. Зазвичай ціна хустки залежала від розміру. Досить часто такі хустки мали так звані френзлі торочки або бахрому. Бавовняні білі хустки по краю оздоблювали білим мереживом.

Варто звернути увагу на фото, де на плечах дівчини ми бачимо одночасно дві хустки — білу з мереживом внизу, а поверх неї покладена кольорова набивна хустка з френзлями. Жінка поруч закинула кінці хустки просто за спину.

Останній з прийомів демонстрації своїх хусток бачимо на фотографіях з колекції Ніколає Піпаша (Мармарощина). На фотографіях дівчата або жінки тримають свої хустки в або на руці. Інколи кут складеної хустки запханий за пояс спідниці чи запаски. Жінки з Центральної України затикати хустку за пояс не могли, тому що майже завжди мали на собі довгу керсетку, поли якої б закривали хустку.