Килимові запаски "в козаки". Орнамент Житомирщини родом із Туреччини

Часто килимові запаски "в козаки" трапляються на Житомирщині в селі Бехи, яке наприкінці ХІХ — на початку ХХ століття було одним із центрів поліського килимарства. Як зазначає в одній зі своїх публікацій мистецтвознавець Микола Бех, "окрему групу бехівських килимів складають геометричні композиції із антропоморфними елементами". Один із їх різновидів — чоловіче зображення з "підбоченими руками", яке, за словами опитаних респондентів, нагадувало "козака". Думки дослідників різняться щодо трактування цього орнаменту, але більшість пов’язують його із язичницькими богами. Однак, цілком ймовірно, що назва "в козаки" — це пізня народна інтерпретація зображення, запозиченого з килимів Малої Азії. 

В описах майна козацької старшини є чимало згадок про турецькі килими, зокрема в описі майна гетьмана Івана Самойловича: "12 килимів турецьких", "килим турецький, в довжину 3 аршинаДавня східнослов'янська міра довжини, дорівнює 0,711 м, в ширину два арш без вершка", "2 килима старих турецьких". Такі килими імпортувалися з Османської імперії і прикрашали оселі заможних українців. Килими стелили на лави, столи, вішали на стіни. 

Етнограф Корній Черв’як у своїй розвідці 1929 року писав, що «килими "в козаки" деякими своїми елементами орнаменту нагадують килими з Середньої Азії та Кавказу». В цьому легко пересвідчитися, порівнявши орнаменти на житомирських і турецьких виробах. Етнограф Борис Крижанівський обґрунтовано стверджував, що килими середньоазійського типу поширені у багатьох районах Правобережної України, зокрема на Поділлі. Але народна назва орнаменту "в козаки" побутувала лише на Житомирщині. 

Запозичування елементів з імпортних предметів було звичною практикою у народному мистецтві. Хтось використовував орнамент, який йому сподобався, а інші згодом копіювали цей зразок. Про цей принцип у народній культурі писав на початку ХХ століття Василь Кравченко: "Буває так, що яка-небудь жінка з богатирокбагатих достане собі якого гарного киліма че гарного узора на рушники че на подушки, то вже всі стараються, щоб і в їх таке само було". Звісно, новому елементу надавали й свою назву, яка була зрозуміла місцевим. Хто саме ввів назву "в козаки" — невідомо, але вона швидко прижилася.

Отож орнамент "в козаки" з’явився не пізніше XVIII століття і був запозичений із килимів Малої Азії. Згодом на Житомирщині, наслідуючи орнаментику і композицію килимів, почали ткати жіночі запаски, які називали "килимовими". Один із найстаріших килимів, який можна вважати прообразом таких запасок, датується 1782 роком і зберігається в Музеї декоративно-прикладного мистецтва в Києво-Печерському заповіднику. Схожі за композицією килими кінця XIX — початку XX століття з сіл Бехи, Михайлівки, Мелені, Межирічки. Килимові запаски "в козаки" теж походять з Коростенського і Овруцького районів Житомирщини. 

Окрім запасок "в козаки", були килимові запаски й інших композицій. Цікаво, що орнамент із килимів, який перейшов на вовняні запаски, використовувався і для оздоблення полотняних фартухів та підтичокНижня частина жіночої сорочки, пришита, звичайно в поясі, до верхньої сорочок. Тип декору на вовняних запасках переходив від килимового (з бордюром і центральною композицією орнаменту) до простішого, смугастого. Траплялися запаски, де ці два типи були присутні на одному виробі: внизу шматок килимової композиції, а вище лише різнокольорові смужки.