Спідниця з нагрудником нагадує сукню без рукавів. Наприкінці ХІХ — на початку ХХ століття такі одягали жінки на Чернігівщині та Київщині. До того, як цей виріб став популярним у селах, у ХVІІ столітті його носили лише заможні панянки. Оздоблювали мереживом, золотими і срібними нитками та різноманітними застібками.
Термін "нагрудник" відомий ще з кінця XVII — початку XVIII століть. Зазвичай у джерелах нагрудник згадується разом зі спідницею. Він міг бути як окремим елементом, так і пришиватися до спідниці. Окремішність нагрудника від спідниці була у тому, що їх шили з різних за кольором тканин. Щільне прилягання нагрудника до фігури забезпечувала застібка срібними гапличкамиметалева зачіпка. Для оздоблення нагрудника використовували різноманітні шовкові, срібні та золоті галунитасьма, або мереживо, яким також оздоблювали і спідницю.

Жінка та дівчина. Станція Буча (тепер місто на Київщині). Початок ХХ століття
Фото: надала авторка
Дівчата. Чернігівщина, початок ХХ століття
Фото: надала авторкаКрій "спідниці з нагрудником", який забезпечує гарне прилягання до фігури, подібний до "талійки" та "горсету" — шиті по фігурі подовжена керсетка або сукня з відрізною талією.
На Буковині та Покутті носили подібний тип одягу — "ріклю". Етимологічно "рікля" походить від німецького Röckel, що означає жіночу сукню або спідницю. "Рікля" зазвичай має попереду досить глибокий виріз. Такий крій подібний до болгарського сукманапереважно чоловічий верхній одяг з розширеними донизу полами.

Талійка. Новгород-Сіверщина. Початок ХХ століття
Фото: Новгород-Сіверський історико-культурний музей-заповідник "Слово о Полку Ігоревім"
Спідниця з нагрудником. Село Черниш, Чернігівщина. Кінець 1940-х років
Фото: Чернігівський історичний музей ім. В. Тарнавського. Інв. № Ит-1502
Талійка. Новгород-Сіверщина. Початок ХХ століття
Фото: Новгород-Сіверський історико-культурний музей-заповідник "Слово о Полку Ігоревім"На Східному Поділлі, переважно у Кодимському районі на Одещині, схожий одяг називали "шарафан". Цей термін є народним варіантом російського "сарафану". Шарафан має ряд особливостей крою, що відрізняє його від "спідниці з нагрудником": густе призбирування тканини від грудей, ліф не прилягає щільно до фігури й утворює на грудях багато дрібних складочок.

Група дітей. Село Олешня, Чернігівщина. 1908 рік. Фотограф Анатолій Павлович
Фото: Фототека РЕМ 1514–67У традиційному українському вбранні початку ХХ століття "спідниця з нагрудником" — не щось нове, а одяг, що має історичну тяглість. Насамперед це видно у намаганні пошити її з купованих тканин (тонкої вовни, сатину, саржі, бавовни, ситцю), які були дорожчими за домоткані. Ліф такого виробу, можливо, вже не мав коштовних мережив та галунів, але завжди його намагалися оздобити різноманітними дрібними защипами і складочками, смугами контрастної тканин і доступним мереживом, що потребувало неабиякої кравецької майстерності. Також вражає різноманітне розташування застібки не тільки попереду, а й збоку.

Жінки з дітьми. Хутір Золотніїв, Київщина (відселене у 1986-му у зв’язку з Чорнобильською катастрофою). 1914 рік
Фото: надала авторка
Сільська дівчина-середнячка у святковому вбранні. Село Старосілля, Київщина (відселене у 1986-му у зв’язку з Чорнобильською катастрофою). 1930 рік. Фотограф Ю.А. Самарін
Фото: Фототека МАЕ 1802-82Якщо спідниця "літник" — це лише збережена стародавня назва, то у випадку зі "спідницею з нагрудником" збережено і назву, і крій. Спосіб носіння цього виробу з одягової культури вищих щаблів суспільства трансформувався і адаптувався у народному одязі селян.
Дочитали до кінця? Підтримайте редакцію "Локальної історії" на Patreon!