У 1940 році жителі села Підгірці стали свідками знімання масштабних військових дій “козаків під проводом Богдана Хмельницького”. На пасовиську біля замку збудували макети хат, до масовки активно залучали підгорецьких селян. Під церквою збиралися на повстання бандуристи, а перевдягнуті в козаків радянські військовики знову і знову брали штурмом "палац Потоцького"
Богдана Бержицька
історикиня
Після окупації західноукраїнських земель у вересні 1939 року радянська історіографія у своїй риториці активно апелювала до часів Богдана Хмельницького. Козацьке повстання під його проводом тодішні історики розглядали як визвольну боротьбу українського народу проти польського панування і за возз’єднання з Москвою. Ім’я Богдана Хмельницького використовували з пропагандистською метою – як першого провідника "визвольного походу" на захід.
Так окупація польських територій актуалізувала польську тему в радянському кінематографі, а також вплинула на створення кінострічки "Богдан Хмельницький". Автор сценарію Олександр Корнійчук повністю прибрав усі соціальні мотивації гетьмана, залишивши серед них одну, визначальну і "правильну" на той час – ненависть до Польщі.
Показово, що під час обговорення ідеї фільму дуже різко висловився Олександр Довженко: “...не можна приносити в жертву історичність на догоду лінії партії та переписувати репліки історичних персонажів, роблячи їх суголосними з виступами радянських політиків”. Однак Довженка ніхто не почув.
Роботу над фільмом розпочали в квітні 1940 року. Художники з костюмів, реквізиту та декорацій розпочали роботу в музеях Києва та Львова, шукаючи необхідні зразки одягу, зброї, предметів побуту та інтер’єру. Композитор фільму, Сергій Потоцький (за іронією долі прізвище композитора було таким самим, як і головного антагоніста фільму – Миколая Потоцького), створив унікальний музичний ряд, скомпонований зі старовинних польських та українських пісень.
Коли дійшло до перевезень зібраних декорацій, то виявилось, що на це потрібен цілий ешелон – 12 залізничних вагонів.
Знімали в Підгірцях, головно навколо Підгорецького замку. Сюди спеціально прибула кавалерійська дивізія, що воювала з польськими військами 1920-го та 1939 року. Переодягнені в козаків військовики настільки вжилися в роль, що навіть не чули команди режисера "Стоп! Знято!". До масових знімань залучали місцевих селян (за 112 хвилин фільму в кадрі з’являється три тисячі акторів). Платили місцевим по 10–15 карбованців на день. Для порівняння, у 1940 році середньомісячна зарплата працівників сільського господарства становила 32,2 карбованціСума середньої заробітної плати за 1940 рік, встановлена та затверджена постановою Верховної Ради України.
Спеціально для знімання стрічки побудували бутафорні хати – їх мали спалити поляки. А також дерев’яну вишку, на якій стояли оператори та знімали власне штурм замку. Крім того, один з оборонних ровів залили асфальтом та наповнили водою – як додаткову перепону на шляху козаків.
Не обійшлось в цій історії і без кохання. Житель Підгірців Євген Кавич, який на момент знімання фільму був 14-річним хлопчиком, згадував: "Артисти жили в селі по хатах. Недалеко від нас знімав житло актор Красилич Петро. Пізніше він узяв собі за жінку дівчину з нашого села. Сестру Євгена Загоруйка, називалася Зеня".
Кіно вийшло в прокат у квітні 1941 року. Сьогодні, передивляючись цей фільм, ми бачимо в кадрі екстер’єри та інтер’єри Підгорецького замку – ще не понищені Другою світовою війною, грабунками, пожежами, діяльністю туберкульозного диспансеру, який у ньому відкрили 1949 року.