Кіно без гепіенду. Історія акторки Віри Холодної

10:30, 16 лютого 2021

viracover.jpg
Якщо розгорнути карту й позначити на ній точки, пов’язані з життям і творчістю акторки Віри Холодної, то їх буде небагато. Народилася в Полтаві, більшість фільмів знято в Москві й Одесі. Ще є кілька місць, куди їздила на знімання – як-от Сочі. І Варшава, у якій виходжувала чоловіка, пораненого в боях Першої світової війни. Її недовге життя та ще коротша акторська кар’єра не вирізнялись великими відстанями та дивовижними мандрами. Але свою основну відстань – крізь час – Віра Холодна успішно долає і досі
semenchenko.jpg

Марія Семенченко

журналістка

vira4.jpg
Віра Холодна була законодавицею стилю. Жінки намагалися копіювати її одяг, зачіску і капелюшки Фото: pinterest.com

Доленосна прем’єра

Серпень 1915-го. Москва. 22-річна Віра Холодна поспішала на прем’єру фільму "Пісня торжествуючої любові", знятого за повістю Івана Тургенєва. До зустрічі з режисером Євгеном Бауером встигла знятися у кількох епізодичних ролях, почути, що вона красуня, але не акторка, і розчаруватися у планах таки нею стати. А Бауер побачив у ній творчий потенціал, назвав скарбом і – головне – ризикнув дати головну роль.

Вірина молодша сестра Софія Холодна згадувала, що того дня Віра була страшенно схвильованою і щасливою. Вона покладала великі надії на співпрацю з Бауером і з кіноательє "Ханжонков і Ко". Ще не змонтували стрічки, а власник ательє Олександр Ханжонков уклав із нею трирічний контракт. Жінка зрозуміла, що в її житті починається абсолютно нова сторінка. Вона стане кіноакторкою. Можливо, навіть здобуде таку саму славу, як її улюблениця – данійка Аста Нільсен.

Віра поспішала на прем’єру фільму, з якого мав розпочатись її стрімкий кар’єрний злет. Вона ще не знала, що стане сенсацією. Глядачі штурмуватимуть кіносалони, розбиваючи вікна і зносячи із завіс двері – аби побачити її на срібному екрані. Красуню з великими сумними очима упізнавали на вулицях. Листівки з її портретами друкували величезними накладами. Її стиль наслідували.

Віра не знала, що попереду – лише кілька років. Але вони будуть сповненими стрімкої і яскравої кар’єри, слави й великих планів на майбутнє.

viravolodymyr.jpg
Віра Холодна з чоловіком Володимиром Фото: pinterest.com

Гімназія замість балету

Віра Левченко народилася у Полтаві. Її батько Василь Левченко викладав словесність у тамтешній гімназії. Коли Вірі виповнилося два роки, переїхали до Москви. Оселилися у Віриної бабусі, яка залишилася сама після чоловікової смерти. Вже тут в родині народилися ще дві дівчинки – Надія і Софія. А потім раптово захворів і помер батько. Віра як найстарша сестра заопікувалася молодшими.

Її дитячою пристрастю був балет. Навчалася в училищі Большого театру. Але бабуся наполягла, що кар’єра артистки не личить дівчині з пристойної родини. Віру віддали в жіночу гімназію.

6.jpg
Віра Холодна з донькою, др. пол. 1910–х років Фото: pinterest.com

На випускному балу вона познайомилася з юристом Володимиром Холодним. Через кілька місяців вони одружилися. Це була велика любов і велика пристрасть. Виховували двох донечок – Євгенію і Нонну.

У Москві вирувало мистецьке життя. Віра відвідувала артистичні клуби та будинки, де збиралася богема. Художники влаштовували там виставки, письменники читали свої твори. Віра теж часом щось декламувала чи співала. Для неї це було приємною розвагою.

Тоді ж з’явилося ще одне сильне захоплення. Кінематограф був ще зовсім новим явищем. Кіносеанси відвідували люди різного статку та суспільного становища. Спочатку глядачам пропонували іноземні фільми. Незабаром почали знімати й на території Російської імперії. В одне кіноательє – "Тіман і Рейнґард" – восени 1914 року прийшла Віра Холодна.

Передусім вона шукала можливости заробити. Почалася Перша світова війна, Володимира призвали на фронт, родина переживала скруту. Але водночас кіно справді вабило. Вона хотіла побачити себе на екрані.

Перша зірка російського кінематографа

Віра Холодна потрапила на проби до режисера Володимира Ґардіна. Він згадував: вміла гарно повертати голівку і примружувати очі – та й усе. Спочатку зняв жінку в масовці. Потім дав епізодичну роль у фільмі "Анна Кареніна". На цьому співпраця закінчилася. Перший крок у світ кіно став розчаруванням. Але цей крок було зроблено.

На мистецькому вечорі в клубі "Алатр" Віра познайомилася з Євгеном Бауером. Софія Холодна згадувала, що режисера привабили її очі: "Вони у Віри Василівни були особливими. На перший погляд здавалися чорними. Насправді ж були сірими, глибокими, завжди сумними, із блакитними білками, з довгими густими віями".

Vira_Kholodna_Vertynkyi.jpg
Віра Холодна і Олександр Вертинський (зліва) та актор Аркадій Бойтлер, 1916 рік, Одеса Фото: jnsm.com.ua

Бауер одразу дав Вірі головну роль у "Пісні торжествуючої любові". Акторку враз полюбили глядачі. Актор і поет Олександр Вертинський присвятив їй пісеньку "Маленький креольчик". На рукописі нот написав: "Королеві екрана".

Віра поринула у знімання. Графік був напруженим і виснажливим. Протягом року "Ханжонков і Ко" видали у прокат півтора десятка фільмів, у яких зіграла Холодна. Із дебютантки вона швидко перетворилася на зірку.

– Кіно переставало бути дешевою маргінальною розвагою, а ставало мистецтвом, – пояснює Олег Яськів, головний редактор сайту "Простір кіно". – Це супроводжувалося стрімким зростанням кількости кінотеатрів. Покази ставали знаковими подіям. На них залучали оркестри, туди приходили у вечірніх сукнях. Кінематограф ставав бізнесом. Він приносив прибуток, а тому залучав величезні кошти для створення дорогих костюмованих фільмів, розрахованих на багатотисячні авдиторії. Відповідно, поставала потреба в цілій індустрії. Потрібні були обличчя, на які підуть глядачі. Такою першою зіркою випало стати Вірі Холодній. І вона впоралася з цим.

Дзеркало та сухарі

Тоді ж Віра отримала звістку, що Володимира тяжко поранено в боях під Варшавою, і він має дуже невеликі шанси вижити. Вона покинула роботу й вирушила до нього, щоб бути поруч. Згодом разом повернулися додому.

Року 1916 уродженець Харкова Дмитро Харитонов відкрив у Москві кіноательє. Йому були потрібні найкращі — режисери, оператори, актори. Холодна перейшла до нього. Працювала з режисером Петром Чардиніним. Наступні роки стали піком її кар’єри.

– У неї було амплуа фатальної жінки, – каже Олег Яськів. – Героїня любовних драм, яка закохує у себе і несе в собі це фатальне кохання. У той час був запит на таких героїнь, вони з’являлися і в Європі, і в Америці. Зовнішність Віри Холодної цілком пасувала. Її успіх варто розглядати в комплексі з тогочасними обставинами. Тут усе склалося воєдино: війна і втома від страшної реальности, розвиток кінематографа, популярність салонних драм – і її особливий образ, який викликав у глядачів емпатію.

87ffadfd5c8247cb2c81310a60fbaf54.jpg
Листівки з зображенням Віри Холодної у різних образах продавалися великими тиражами Фото: pinterest.com

Перший фільм, у якому Чардинін зняв Холодну, – драма "Біля комину". У кількох містах прокат тривав по три місяці. За чотири роки кіноательє Харитонова випустило понад 30 стрічок з Вірою. Попри більшовицький переворот і громадянську війну, глядачі продовжували ходити на кінопокази. Це було вікно в інший світ.

Вдома весь час кипіло життя. Акторка з колегами відшліфовували ролі та багато спілкувалися. Залишившись наодинці, репетирувала перед дзеркалом або продумувала костюми. Капелюшки, які ми бачимо на листівках і в кіно, переважно творила сама. У святкові дні кулінарила: салат "Олів’є", риба під майонезом, крюшон. Коли ж готувалася до знімання, любила гризти чорні сухарі з сіллю.

"Віра Василівна кожного разу ретельно налаштовувалася грати ролі, – пише Софія. – Вона розуміла, що один із головних засобів впливу актора – голос. Але, згідно із законом німого кіно, він був не під її владою. Доводилося звертатися до глядача іншими, більш складними засобами: мімікою і жестами. Віра Василівна ніколи не задовольнялася численними похвалами і відгуками режисури, преси, різних діячів кіно, мистецтва, театру. Після публічних переглядів картин з її участю завжди їхала дивитися на себе екранну в найвіддаленіші куточки Москви".

Останній фільм

"Віра Василівна поспішала жити, ніби мала передчуття, що вона недовговічна", – згадує Софія Холодна.

Їй пропонували контракти закордонні кінофабрики – ігнорувала. Так само відмовилася, коли була можливість разом із колегами виїхати за кордон, щоб там створити кістяк нової кінофабрики. Вона вбачала свою роль у тому, щоб працювати вдома. Особливо у складні історичні часи.

8.jpg
Віра Холодна, др. пол. 1910–х років
4.jpg
Іван Худолєєв та Віра Холодна. Фільм "Останнє танго". 1918 рік Фото: pinterest.com
5.jpg
Володимир Максимов та Віра Холодна. Фільм "Біля каміна", 1917 рік

Дмитро Харитонов побудував кіноательє на Французькому бульварі в Одесі. Віра приїхала туди, щоб знятися в кількох стрічках. Робочий графік був традиційно насиченим. Але акторка встигала виступати на благодійних заходах. Імовірно, на одному з таких вечорів дуже застудилася. Протягом тижня, коли хворіла, під вікнами будинку постійно стояли прихильники її таланту. Усі сподівалися на диво.

Віра Холодна померла 16 лютого 1919 року. Їй було лише 25. Смерть одразу обростає мітами. Тут і шпигунські історії, і версії про букет отруєних лілій, які отримала від невідомого шанувальника. Глядачам було важко повірити, що яскрава кінозірка згоріла від звичайної хвороби, яка в ті часи забирала мільйони життів, – іспанського грипу.

На похорон зібралося понад 10 тисяч людей. Петро Чардинін знімав усе на плівку. Через кілька днів у кінотеатрах показали "Похорон Віри Холодної". Це був її останній фільм. Він не мав гепіенду. Як і більшість стрічок, у яких знялась Віра.