Покутський стрій із Городенківщини

IMG_0727
Покутський стрій Усі фото Катерина Москалюк
Go to next

10:13, 1 серпня 2023

Go to next

"Від бабусі мені лишилася ще дівоча сорочка. Вона більш кольорова. Такі носили до заміжжя, а потім тільки червону", — так означує особливість покутської сорочки пані Галина з Городенки. Тамтешньому жіночому строю властиве чергування білих і насичених червоно-бордових площин. Загалом народне вбрання Покуття має спільні риси з гуцульським та подільським костюмами.

104184547_3924603460945071_5490119542760353539_n.jpg

Христина Федечко

етнологиня

Cорочка

Її завжди шили із лляного або конопляного полотна домашньої роботи. Тканини виготовляли з однорідної та неоднорідної ниток. Вони були різної товщини, щільности та фактури. Полотно мало природний колір або його вибілювали. На щодень жінки носили сорочки з грубого лляного полотна, а на свята — з тоншого. Вишивкою оздоблювали краї виробу: горішні частини рукавів, пазуху, долішній край сорочки. А ще вишивали вузьку смужку на зап’ястях. Покутські взори — це переважно ромбоподібний орнамент та об’ємні рельєфні шви. Багато варіантів геометричних мотивів творили, поєднуючи прямі та ламані лінії, гачки довкола й у середині ромба. Інколи одну сорочку вишивали різними техніками. А в заможних жінок та дівчат вишитими були цілі рукави. Такі сорочки відомі як "рукав’янки".

У покутських строях важлива роль належить кольору. У різних селах Покуття червоний варіював від помаранчевих відтінків до темно-вишневих. Саме на Городенківщині сорочки прикрашали вишивкою червоно-бордовими нитками з додаванням зелених, жовтих та синіх.

Поясний одяг

Традиційним поясним вбранням була вовняна горбаткаобгортка. Її тло робили темнимнайчастіше чорним. А у декорі переважав червоний колір. Світлі тонкі смужки розташовували по довгих краях обгортки, а внизу ткали широку червону смугу, іноді з орнаментом. Пояс"попружка" мав понад два метри завдовжки. Його двічі обкручували довкола стану. Ткали в червоному кольорі. Видні частини та вільно звисаючі кінці прикрашали дрібними взорами. Краї перетинали поперечними смугами: закріплювали декоративною бахромою у вигляді вільно звисаючих ниток основи. Інколи ці кінці різно-кольорової основи сплітали в кіски. Закінчення зав’язували у вузлики або ж прив’язували до них пухнасті кутасики — "помпони".

Прикраси

Дівчата оздоблювали шию і груди більшою, ніж жінки, кількістю прикрас. Іноді їх чіпляли так багато, що дівчині важко було повернути голову. Особливо цінували намиста з дорогих природних матеріалів: коралів, бурштину, перлів, скла. Корали були різними за якістю, розміром, відтінками. Їх обробляли місцеві майстри й тому вони мали локальні особливості. Наприклад, дешеві корали — так зване "колюче" намисто — нанизували з невеликих, нарізаних у формі трубочок, циліндриків. Дорогі червоні корали обробляли як овали, або ж барильця. Найдорожче коштували разки з великими намистинами, які розташовували в центрі. Червоному намисту навіть приписували особливі лікувальні властивості.

Чи не кожна покутська дівчина та жінка носила сережки, які називали кульчики. За народним повір’ям, вони втамовували головний біль. Цікаво, що в піст або під час жалоби закладали найпростіші сережки, у вигляді кілець. А у першу шлюбну ніч молода знімала з вух прикраси, бо загубити їх вважали нещастям. Традиційною домашньою зачіскою дівчини була одна або дві заплетені на прямий поділ коси, у які вплітали шовкові або гарусні, тобто вовняні, стрічки. Жінки носили обрізане по плечі волосся. Голову зазвичай покривали намітками із тканими взорами по краях.

Стрій із приватної колекції Христини Федечко

Схожі матеріали

001_Любешів волинська обл 1912

Попередниця вишиванки: сорочка, оздоблена тканим декором

стрій

Хустка по-дівочому

IMG_0951

Скарби гуцульської старовітчини

005_29788698_Фотоотпечаток- Дом_1_4161-7

Єврейські квартали подільських містечок у 1920-х роках

43_Крестьянка с ребенком_1514-24

Чернігівські зав’язки. Колекція головних уборів кінця ХІХ століття

001_30352308_Негатив

У будні і свята. Як одягалися на Київщині сто років тому

сео вишивка

Вишивка Східного Поділля

17_ «кружевая»_Зарецький_ЛІ

Букети, рожі, павичі, карасі: вибійка Полтавщини початку ХХ століття

Полтавщина_СЕО

Полтавщина у 1909 році. Підбірка світлин українського фотографа Анатолія Павловича