Свято української зброї. Історія картини Леоніда Перфецького

Подія

31 серпня 1919 року об’єднане військо Української Галицької Армії та Дієвої Армії УНР під командуванням генерала Антіна Кравса вибило з Києва більшовиків. Водночас до міста зайшли денікінці. Головний отаман Симон Петлюра наказав українцям уникати зачіпок. Тож Кравс і "білий" генерал, барон Миколай Штакельберґ вирішили поділити територію Києва. На міській Думі (будівля містилася посередині сучасного майдану Незалежности) на знак згоди поряд із синьо-жовтим стягом почепили російський триколор.

— Вночі можете цей прапор зняти, — просив барон німецькою. — Але прошу вас, залишіть його тепер на місці.

Тільки-но Штакельберґ залишив площу, на ній з’явилися вояки Запорізького корпусу Армії УНР. Сотник Федір Божко негайно зірвав прапор і кинув на землю.

"На розі Хрещатика і Александрівської вулиці, недалеко пам’ятника Олександра II, розривається нагло бомба або ручна ґраната, кинена з поверху одного дому на вулицю, — описує подальші події Антін Кравс. — Ця експльозія була якби умовленим знаком для дикої стрілянини, яку заінсценізували імовірно большевицькі агітатори, що крилися в місті. В одну мить місце, де перед хвилиною лунали одушевлені національні овації, перемінилося в терен жорстокого і крівавого вуличного бою".

Вже в 1940-х цей день почали іменувати Святом української зброї. Хоч перевага виявилася нетривалою — наступного дня українські війська були змушені покинути Київ.

Автор

<p>Леонід Перфецький (1901&mdash;1977)</p>

Батьки Леоніда Перфецького (1901—1977) — галичани, однак переїхали спочатку на Наддніпрянщину, а потім до Росії. Він закінчив школу в Орлі, навчався у школі прапорщиків у Петергофі. Року 1918 перебрався до Києва, командував кінною сотнею у Залізній дивізії Армії УНР. Після поразки визвольних змагань здобував освіту у Краківській академії мистецтв. Якийсь час жив у Парижі, працював в ательє одного з творців кубізму Андре Льота. Під час Другої світової війни викладав в Українській мистецькій школі у Львові, був малярем-кореспондентом Дивізії "Галичина". Далі жив у Монреалі, розписував церкви.

На еміграції Перфецький створив серію замальовок про головні події Української революції: бій під Крутами, здобуття Київського арсеналу, піднесення синьо-жовтого прапора на Чорноморському флоті, листопадові бої за Львів, Чортківська офензива. Більшість творів втрачено, залишилися тільки репродукції різних років.

Хто зображений на малюнку

1. У шапках-мазепинках — вояки Української Галицької Армії. У липні 1919-го майже 50 тисяч осіб перейшли Збруч та розпочали наступ на Київ. Міську Думу та навколишню територію обсадив 2-й курінь 8-ї бригади — 300 вояків із 12 скорострілами.

2. "Чорношличники" або ж "чорні запорожці" — кінний дивізіон 2-го Запорозького полку, згодом 1-й полк Чорних запорожців. Назву отримали від чорних шапок із шликами. На головах вистригали оселедці. Супроводжували командування армії через Хрещатик.

3. Сотник Федір Божко (1893—1921) зриває з будівлі біло-синьо-червоний прапор і кидає його під копита командирового коня. Під час Першої світової війни він воював у Дагестанському кінному полку. Коли розпочалися визвольні змагання, приєднався до кінного дивізіону Запорізької дивізії. Того дня кінь Божка загинув, а сам вояк отримав поранення і потрапив у білогвардійський полон, із якого йому вдалося вибратися.

4. Полковник Володимир Сальський (1885—1940) — кадровий офіцер царської армії, дослужився до звання підполковника. У червні 1919 року очолив Запорізьку дивізію, замінивши на цій посаді страченого полковника Петра Болбочана. Через місяць після київських подій очолив Армію УНР. Закінчив війну у званні генерал-хорунжого.

5. Генерал УГА Антін Кравс (1871—1945) закінчив Віденську вищу офіцерську школу. Був одним із кандидатів на Диктатора ЗУНР. Очолив "осередню" армійську групу обох українських армій в Київській наступальній операції. Про той день написав: "Мої думки від тепер звернені на те, щоби рятувати Армію. Міста я вже не можу врятувати, але Армію мушу за всяку ціну".

6. Полковник Олександр Загродський (1889—1968) — керівник Запорізької дивізії у Запорізькому корпусі. Командував Волинською групою в І Зимовому поході, брав участь у польсько-більшовицькій війні. Дослужився до звання генерал-хорунжого.