Панчохи — аксесуар київських модниць

Панчохи прикрашають і захищають ноги українців та українок із ранньомодерного часу. Термін "панчохи" запозичений з німецької мови через польське (pończocha) посередництво. Німецьке слово Búntschuoch має дві складові: Bund — "в’язка, в’язанка, моток" та Schuh — "черевик, взуття". Російський термін "чулки" походить із тюркських мов: татарське "чолгау" означає "черевик". 

В українських джерелах термін "панчохи" зустрічається з кінця XVI століття, а термін "чулки" — з кінця XVII століття. "Панчохи" вживали на Правобережній Україні, тоді як у лівобережних джерелах разом із панчохами можна натрапити і на термін "чулки". Документи часом фіксують стать власників, колір і  матеріал (найчастіше згадуються шовк, гарус та бавовна). Модниці та модники з вищих верств хизувалися шовковими панчохами з вишивкою: "чулки шовкові з золотом" 1726 рік.

Панчохи купували на ярмарках (зокрема у Києві, Ніжині, Ромнах), куди вони потрапляли зі Західної Європи. Наприкінці XIX століття, згідно з етнографічними описами цього часу, панчохи можна було придбати у сільських крамницях.

В етнографічних матеріалах початку — середини XIX століття згадується про панчохи міщан. " …Навесні і восени у темних чернігівських вуличках було багато бруду. Чепурні міщанки, йдучи у свято, піднімали сині китайські шушуни; зате діставалося черевикам і синім вовняним панчохам з червоними смужками...", — йдеться в описі міста Чернігова.

Подібні сині панчохи ми можемо також побачити у мешканок Києва та Київщини на малюнках Федора Солнцева та П’єра Де ля Фліза середини XIX століття. Жінки Київської губернії були у руслі європейських трендів. Де ля Фліз зазначав, що вони носять чорні черевики, обшиті червоною шкірою, та сині панчохи. Сині панчохи зображені і на малюнках Амвросія Ждахи початку XX століття. 

У 1760-х роках британський вчений-ботанік, письменник і перекладач Бенджамін Стіллінгфліт носив вовняні сині панчохи. Їм завдячує своєю іронічною назвою "Товариство синьої панчохи" — жіночий літературний гурток у салоні письменниці Елізабет Монтегю. Спочатку "синіми панчохами" жінки називали інтелектуалів-чоловіків (таких, як Стіллінгфліт), які всупереч тодішній моді замість білих шовкових носили сині вовняні панчохи. А вже наприкінці XVIII століття в Європі "синіми панчохами" стали називати жінок, які надавали перевагу науці замість традиційних домашніх справ. Мода на колір панчіх змінювалася, але такий вислів відомий і досі, але вже з дещо іншим акцентом. Звісно, коли українські жінки на початку XIX століття вибирали для себе сині панчохи, вони й гадки не мали про цей символізм. Для них це було просто гарно і модно, особливо якщо панчохи мали "стрілки".

Панчохи зі стрілками вперше згадуються в описі білизни українських панянок XVIII століття. Стрілки на панчохах зображені Ждахою в ілюстрації до танцю "Козак". Подібні сині панчохи зі стрілками бачимо і на портретах європейських дам XVIII століття. Матеріал виготовлення міг бути різним залежно від статусу жінки, але оздоблення було схожим. Стрілки на панчохах були і конструктивним, і декоративним елементом. 

В українських музейних збірках, на відміну від західно- та центральноєвропейських, жіночі панчохи — рідкісний експонат. Лише одна пара вовняних синіх панчіх зі стрілками зберігається у Харківському історичному музеї.