Від народження до смерті. Хустки Лівобережної України початку ХХ століття

Частина обряду

Хусткою перев’язували руки учасникам обряду під час хрещення дитини, біля ліктя її обмотували сватам і гостям під час сватання, нею зв’язували руки молодому та молодій при вінчанні. За однією з традицій, наречена дарувала майбутньому чоловікові хустку, вишиту власноруч. Про цей обряд у своїх етнографічних нотатках 1909 року писав Василь Бабенко писав. Подарована коханою хустка була частиною костюму нареченого. Він підтикав хустину за пояс, що означало зміну його статусу. 

Хусткою перев’язували також руки майстрам, теслям та гостям, коли закладали нову хату. 

Під час похорону хустки зав’язували на хрести та хоругви, ними огортали свічки, які ніс священник. Руки перев’язували тим, хто ніс хоругви, а також іншим учасникам церемонії. Одну або дві хустки було прийнято вішати над могилою хлопця або дівчини. Ще навіть донедавна (до 1980-х років) старші люди готували собі на смерть не тільки одяг, а й велику кількість бавовняних фабричних хустинок невеликого розміру. 

Клунок

У хустці носили до церкви святити паску, яблука й мед. Як пише дослідниця Віра Зайченко, у хустку «клали "панахиду", коли у церкві поминали померлих».

Коли на поминальний обід несли хліб, то його загортали в хустку. Також у ній носили "пироги" кумам, а в так званих "приносних" хустинах носили гостинці для породіллі. 

На хустині підносили хліб, запрошуючи на весілля та зустрічаючи почесних гостей. У хустинку загортали хліб, виряджаючи молодих до оселі нареченого. Нею також накривали хліб на столі, для цього була навіть спеціальна "хлібна хустка".

Етнограф Микола Могилянський під час своїх експедицій у 1902 році записав, що хустку використовували і для загортання вінка з жита на Спаса. 

Крім того, хустина слугувала для зберігання цінних речей та грошей. Ще донедавна можна було побачити як літні люди ходили в магазин з хусточками, в яких носили гроші. 

У щоденному побуті хустинку також використовувати як серветку, якою витирали руки. 

Декор

На студійних фотографіях початку XX століття помітно, що жінки та дівчата тримають хустинки. Ймовірно, таким чином вирішували проблему "куди подіти руки" під час фотосесії. 

На давніх світлинах можна побачити, що деякі хустки мають декор. Дізнатися як вони виглядали можемо завдяки артефактам, зібраних на початку ХХ століття на Полтавщині, Чернігівщині та Слобожанщині, які тепер зберігаються в Російському етнографічному музеї (РЕМ) в Санкт Петербурзі та в Чернігівському обласному історичному музеї ім. В.В. Тарновського. 

У колекції РЕМ є кілька хусток, привезених із Полтавщини у 1902 році Аркадієм Зарецьким, з Чернігівщини у 1902 році Миколою Могилевським та зі Слобожанщини у 1909 році Василем Бабенком. 

Як виглядали хустинки з Полтавщини можна також побачити у виданні 1913 року виробів кустарного складу Полтавського губернського земства. Замальовки орнаментів на хустках робив і етнограф Юрій Павлович. Його малюнки опублікували у виданні "Узори селянських хусточок з Полтавщини", яке зберігається в Архітектурно-будівельній бібліотеці ім. В. Заболотного. 

Хустинки Лівобережної України мали схожі орнаменти, колористику та композицію їх розташування. Хустки робили з домотканого або купованого полотна. Зазвичай вони мали квадратну форму, завширшки 50 см, що відповідало розміру тканого полотна. Прямокутна хустинка була завдовжки 60-70 см. 

Усі хустки, які зберігаються в колекціях музеїв і представлені у друкованих виданнях, були вишитими. Композиційно вишивка розміщувалася по-різному: у вигляді кайми по периметру виробу; у вигляді квадрату у центрі композиції; поле хустинки могли поділити на чотири або дев’ять частин. Орнаменти вишивки хусток були здебільшого геометричними, геометрично-рослинними або рослинними. 

Як і на давніх рушниках кінця XIX століття, на хустинках, придбаних на початку XX століття, видно поєднання двох кольорів ниток — червоного та синього. Така сама колористика й орнаменти були зафіксовані на малюнках Юрія Павловича. Видання Полтавського губернського земства, на жаль, чорно-біле, але орнаменти також подібні і до колекції хусточок з РЕМ, і до малюнків Юрія Павловича.