У будні і свята. Як одягалися на Київщині сто років тому

<p>Олексій Макаренко (1860&mdash;1942?)</p>

Олексій Макаренко (1860—1942?) — відомий фольклорист, етнограф, журналіст, член Російського географічного товариства, співробітник Етнографічного відділу Російського музею в Санкт-Петербурзі. Під час своєї роботи в музеї зібрав значну колекцію з етнографії народів Сибіру. Макаренко народився у Харкові, у 1881 році закінчив Харківське реальне училище. За активну діяльність у народницькому гуртку та за зберігання заборонених матеріалів він був заарештований і засланий до Східного Сибіру. Живучи на поселенні в Єнисейській губернії, він уперше познайомився з культурою місцевих народів. Після звільнення, у 1899 році Олексій Макаренко поїхав до Санкт-Петербурга, де за підтримки вченого Д.А. Клеменця влаштувався на роботу в Етнографічний відділ Російського музею. Більшість його експедицій, як працівника музею, була в Сибір та у регіони Далекого Сходу. Работа Макаренка "Сибірський народний календар Єнісейської губернії" (1913 рік) була тричі нагороджена Російським географічним товариством.

Вочевидь, як виходець з України, який знав українську мову, Макаренко у 1911 році поїхав в етнографічну експедицію і в Україну. Під час перебування на Київщині він сфотографував побут мешканців сіл, придбав для музею цінні елементи жіночого, чоловічого і дитячого одягу, атрибути весільної обрядовості, зокрема весільні головні убори.

Окрім предметів, Олексій Макаренко створив цінну фотоколекцію. На своїх фотографіях йому вдалось зафіксувати не лише святковий одяг, а й буденний. Важливо, що ми можемо побачити одяг різних вікових груп.

На світлинах Макаренка ми бачимо одяг молодої та свашки з містечка Трипілля. Тут є багато цікавих деталей. Обидві жінки одягнуті у додільні сорочки з декорованою підтичкою. І якщо рукави сорочок вишиті модним "брокарівським" візерунком хрестиком, то підтички вишиті більш давнім геометричним орнаментом і техніками: лічильною технікою рахункової гладі, з вирізуванням. Принциповою різницею між одягом свашки і нареченої є, звісно, їхні головні убори. На свашці ми бачимо очіпок, поверх якого пов’язана шовкова хустка. На молодій — весільний "чубатий" вінок, характерний для Київщини. Окремої уваги заслуговують стрічки молодої, які не розрізані відповідно бажаній довжині, а підігнуті петлями. На трьох цих світлинах представлений також різноманітний жіночий плечовий одяг: керсетка, юпка з рукавами і кожух.

Цікаві архаїчні головні убори Макаренко зафіксував на світлинах з міста Кагарлика і Трипілля. Ці головні убори складаються з парчевого очіпку і шовкової прозорої намітки. 

Один з таких головних уборів Макаренко придбав для музейної колекції. 

Вочевидь, такі намітки виготовлялися в Трипіллі. Процес збирання шовкопряда, намотування шовкових ниток і так зване "катання" (прасування) намітки Макаренко зафіксував на фото. Це унікальні фотографії, де ми бачимо частину процесу виготовлення шовкових наміток.

Не менш цікавими є світлини, де ми бачимо селян в їх буденному, робочому вбранні. Зокрема, на фото сфотографовані жінки і дівчата під час роботи на городі. Одяг простий: сорочка, спідниця і фартух. На деяких жінках не лише хустки, а й хустка поверх очіпка. Вишивка досить скромна, лише у місці з’єднання рукава з уставкою.

На іншій світлині ми бачимо жінку з села Халча з "бучивою" для білизни. Бучива — це ємність для відбілювання білизни за допомогою лугового розчину, який отримували з попелу, залитого окропом. Вишивка на сорочці цієї жінки не лише у верхній частині рукава, а й по всьому його полю. 

Продовження теми прання білизни зафіксовано на ще одному фото. Цікавим є те, що ми одномоментно бачимо вісім сорочок однієї власниці (і ще край дев’ятої). Таке фото дає нам певне уявлення про кількість сорочок та їхній декор. Тут є і більш скромно вишиті сорочки і сорочки з багатшою вишивкою. Низ сорочок також декорований неширокою смужкою орнаменту. 

Більш широку смугу, яка вишита по низу сорочки, можна побачити на жінці, яка приїхала на ярмарок до Обухова. На цьому ж фото видно і різні види верхнього жіночого одягу: керсетки і юпки з рукавами.

Із традиційного чоловічого вбрання на світлинах видно лише вишиті коміри і пазухи чоловічих сорочок. Цікавим елементом є те, що на чоловічій сорочці з села Халча видно тоненьку вишиту смужку на верху рукава — місці його з’єднання зі станком сорочки. На літньому чоловікові одягнуті широкі полотняні штани і безрукавка. 

Чоловіки на базарі в Обухові одягнуті вже за міською модою у піджаки за винятком одного, який вбраний у юпку з рукавами.

На світлинах можна побачити і дітей. Вони одягнені по-різному, в залежності від віку. Зовсім маленькі мають на собі лише одну сорочечку. Старші діти вбрані як дорослі .

Окрім шовкової намітки з очіпком, Макаренко придбав для музею також керсетку, очіпок і кілька сорочок. Керсетка має декор у вигляді машинної вистрочки кута передньої поли.