Жіночий костюм північної Буковини

strij bukovyna.jpg

14:33, 29 березня 2021

Сто років тому буковинка не мала надто багато сфер, де би могла проявити свою творчість. Тому весь креатив виплескувала на вбрання. Ймовірно, завдяки цьому буковинські сорочки такі барвисті та яскраві. Вишивали, вовняними, бавовняними, шовковими нитками, бісером, додавали навіть блискітки, використовуючи дуже багато технік. 

На шию – салбу, а поверх сорочки – бунду з хутром куниці, колекціонерка давнього одягу Уляна Явна розповіла, як на початку XX ст. одягалися до церкви й на свято дівчата у Заставнівському районі на півночі Буковини. 

vysochanska_oksana_2

Оксана Височанська

Журналістка

1.jpg
Фото: Катерина Москалюк

"Кілька років різні майстри почергово відновлювали її елементи"

За триста доларів Уляна купила фактично шмату. Сорочка була всіяна дірками, втратила частину ниток, а від бісеру залишилися хіба що сліди. Але основний візерунок ще можна було прочитати. "Тут є пташки – це дуже популярний у вишивці мотив. Вони несуть любовний характер, асоціюються з парою. Тому їх зображали на весільному одязі. Ці пташки мене чимось дуже привабили. Чим? Досі не можу зрозуміти. І я купила цю сорочку, незважаючи на поганий стан. Кілька років різні майстри почергово відновлювали її елементи. А після того, як я її відреставровану сфотографувала й виставила в соцмережах, з’явилося вже кілька вишитих копій цієї сорочки". 

Ця сорочка характерна для Заставнівського району, розшита різними техніками і всіяна бісером, який на Буковині дуже любили ще з середини XIX століття. Скляні намистинки, виготовлені у Венеції, в наші краї потрапляли через жидівські крамниці і ярмарки. А блиску вбранню додавала сирма – штивна металізована нитка сріблястого чи золотистого кольору. Так наприкінці XIX – на початку XX століття виглядала традиційна буковинська сорочка. Яскраві квіткові мотиви стали популярними пізніше. 

Поверх довгої сорочки одягали фоту. Це тонко ткана вовна темно-фіолетового кольору переважно мануфактурного виробництва. Її обвивали навколо стегон і підв’язували шнурком, поясом чи тканою крайкою з візерунками. Буковинці крайки називали "попружками". Вони були доволі довгими, щоб можна було двічі обмотатися і краще втримати на собі одяг.

сорочка.jpg
Довга сорочка, рясно вишита кількома різними техніками, найчастіше з поєднанням багатьох кольорів, хоча траплялися й однотонні
бунда.jpg
Бунда – довга до колін безрукавка з овечої шкіри, оздоблена вишивкою і хутром куниці
фота.jpg
Фота – тонка вовняна тканина, яку обгортали навколо стегон
попружка.jpg
Попружка – довгий тканий пояс, яким підв’язували фоту. Попружка могла бути завдовжки два метри

"Наскільки рясно жінка оздоблювала шию і груди – залежало від її заможності"

У холодну пору в околицях Заставної носили бунди – довгі до колін безрукавки з вичиненої овечої шкіри, вовною до середини, щоб зберегти тепло. Бунди прикрашали вишивкою і шерстю хутрових тварин: куниці, тхора або фретки.

Через плече буковинки носили сумку на лямці, звану "тайстрою". Пишно ткані тайстри зі складним візерунком призначалися до святкового строю. На щодень носили простіші.  

На Буковині, як і на решті території сучасної України, що належала до Австро-Угорської імперії, популярними були салби. Це нагрудна прикраса з тканини, яку густо декорували монетами. У цьому варіанті замість тканини маємо металевий ланцюг. Монети буковинки носили здебільшого срібні. В них робили дірочки чи припаювали вушка і так чіпляли до намиста. Серед переважно австрійських монет у салбах могли трапитися навіть американські срібні долари, які буковинці привозили із заокеанських заробітків.  

Часто до прикрас вживали венеційське скло, корал і так звані лускавки – круглі пустотілі намистини з тоненького скла. "Наскільки рясно жінка оздоблювала шию і груди – залежало від її заможності. Бо не тільки сьогодні, а й сто років тому ці намиста були дорогими. Через них можна було визначити соціальне становище власниці. Що багатшою була жінка, то більше намагалася носити намиста, щоб підкреслити свій статус". 

намисто.jpg
Салба – нашийна прикраса, напівкругле полотно або ланцюг зі срібними монетами
тайстра.jpg
Тайстра – гарно оздоблена вовняна сумка з лямкою, яку носили через плече

"Вишивка навіть у щоденному носінні"

Завершував стрій головний убір. На Буковині дівчата носили заплетене волосся з квітами або іншими оздобами. З особливих оказій, наприклад, на весілля, наречена і дружки одягали складний вінок. На спеціальне пристосування, подібне до капелюха, нашивали паперові й восковані квіти, різні металеві елементи, бісер, стрічки, а зверху прикріпляли ковилу. Такий головний убір був дуже високим і міг сягати 80 см. 

Одружені жінки завжди покривали голову, щоб не було видно ані пасма волосся. Буковинки носили переважно перемітки – довгі полотнища білого кольору, дуже складно і красиво заткані. Наприклад, біла перемітка переткана кремовою ниткою. А на ній – коні та птахи. Пізніше замість переміток почали щораз частіше одягати хустки. 

На ноги в той час взували чоботи чи черевики. Бідніші у будні ходили босими.

"В Заставнівському районі доволі довго зберігалася вишивка навіть у щоденному вжитку. Одна з причин – цей район – трохи віддалений від більших міст, тож і мода туди йшла повільніше. Це дало змогу довше зберігати традицію".

хустка.jpg
Хустка – заміжні буковинки завжди покривали нею голову. Традиційними для регіону були перéмітки – довгі білі полотнища, якими щільно обмотували голову і волосся. У XX сторіччі замість перéміток почали використовувати хустки