Розписи подільських хат початку ХХ століття. Фото з експедиції вченого Костянтина Широцького

<p>Костянтин Широцький &nbsp;(1886&mdash;1919)&nbsp;</p>

Костянтин Широцький (1886—1919) народився у селі Вільшанка на Вінниччині. Здобув ґрунтовну освіту у кількох навчальних закладах: спершу у Тульчинському духовному училищі, Подільській духовній семінарії, Кам’янець-Подільський художній школі, згодом на історико-філологічному факультеті Петербурзького унівреситету та у Петербурзькому археологічному інституті. 

Широцький вивчав історію українського мистецтва княжої доби та XVII—XVIII століть, читав курси лекції у вищих навчальних закладах Києва, Петербурга. Зі встановленням влади Центральної Ради 1917 року переїхав до Києва. Два останні роки життя працював у Кам’янець-Подільському університеті. 

Написав близько 20 наукових розвідок про Тараса Шевченка, численні праці з історії українських етнографічних регіонів, брав участь в археологічних експедиціях, зокрема на скіфських, слов’янських городищах, на території Десятинної церкви. 

Експедиція Поділлям

Вчений цікавився культурою українського народу, вивчав побут, ремесла, вбрання, обряди, традиції та вірування. Навчаючись у Петербурзькому університеті, він взяв участь у комплектуванні подільських колекцій етнографічного відділу Російського музею. Упродовж п’яти років Широцький разом із колегами здійснив сім етнографічних експедицій Поділлям, зібравши понад тисячу експонатів. 

Це предмети народного побуту, традиційне вбрання, фрагменти вишивок, прикраси для одягу, писанки, гончарні вироби. Частину з них (зокрема, копії настінних розписів) нині зберігають у Російському етнографічному музеї у Санкт-ПетербурзіРЕМ.

Широцький також фотографував під час експедицій. У колекції музею№2458 є світлини, датовані 1909 роком. 

Жінки з Ладижинських хуторівГайсинський район, Вінничина у буденному одязі: скромна делікатна вишивка на сорочках, кілька разківнизка намиста. 

Жінка з села Марківка, що на Вінниччині, вбрана святково. Бачимо статну пані у верхньому плечовому одязі, спідниці, білому вишитому фартусі, на голові — в'язана хустка, на шиї — намисто. 

Дослідник зафіксував на світлинах чоловіків із сіл Білоусівка та Сьомаки, одягнених у свити різного крою та оздоблення. Привертає увагу вишитий трикутник на передній полі. Такий одяг переважно мав невеликий стоячий комірець, з-під якого видно комір вишитої сорочки. 

На іншому фото літній чоловік з села Сьомаки, одягнений у свиту з великим відкладним коміром. На кількох світлинах бачимо розкішні чоловічі плетені брилі.

Розписи хат

Основна цінність фотозбірки Костянтина Широцького у фіксації хатніх розписів. На Поділлі малюнками вкривали стіни, конструктивні елементи стелі та підлогу. Найбільшу увагу народні майстрині приділяли печі, а особливо комину. Широцький сфотографував різні варіанти таких розписів. 

Часто використовували орнаменти з птахами, дослідник зафіксував такі на Ладижинських хуторах та у селі Розношенське. Розкішний розпис із зображенням лелеки у селі Білоусівка.

Одна з улюблених тем розписів — це орнамент, який в народі називають "вазон", а у професійному мистецтві — "композиція вазонного типу". Сучасні дослідники часто називають його "дерево життя", втім це радше витвір кабінетних мистецтвознавців та аматорів народної культури. Таку композицію бачимо на фото з села Сьомаки та на знимку з містечка Вовковинці на Хмельниччині.

Вазон (у прямому значенні) зображений на фото з села Клебань та на світлині  з села Лукашівка, що на Вінниччині.

За матеріалами експедицій Широцький видав працю "Нариси з історії декоративного мистецтва України"Частина 1. Художнє оздоблення будинку в минулому та теперішньому, Київ, 1914 рік, де вмістив кілька світлин із назвами рослинних орнаментів: "косиці", "курячі лапки", "хрести", "раки", "сосонки", "дубове листя", "виноград", "хміль", "барвінок", "огуречник".  Такі ж найменування орнаментів трапляються у подільській вишивці. 

Широцькому вдалося сфотографувати цікавий розпис  у селі Паланка, що нагадує відомий образ Козака Мамая. Саме така назва зафіксована в інвентарному підписі РЕМ, хоча сам Широцький називав цю композицію "лірник".

Рідкістю були розписи на підлозі. Дослідник сфотографував такий у містечку Вовковинці. Також дім розмальовували ззовні, особливу увагу приділяли декору навколо вікон.

Для оздоби використовували просте приладдя і доступні фарби. Пензлі-щіточки робили з ворсинок собачого та котячого хутра, пуху чи пір'я курки. Для фарби брали різнобарвну глину (білу, червону та жовту), сік рослин. Щоб розпис зовнішньої стіни не лущився від дощу і зберігав яскравість, до фарбника могли додавати яєчний жовток або молоко.

Фотоколекція, яку зберігаються у РЕМ, є невеликою частиною наукового здобутку Широцького. У своїх працях він також звертався до історичного минулого Поділля, Київщини, Галичини, Буковини, Прикарпаття і Закарпаття. Серед його праць "Минуле Подільської землі", "Київ. Путівник", "Буковина і її минуле. Історико-географічний нарис", "Ілюстрована історія Галичини в коротких нарисах", "Мистецтво у Східній Галіції", "Коротка історія Галицького князівства", "Минуле Буковини", "Минуле Угорської Русі". Також написав дослідження "Подільські “колядки" і "щедрівки" та "Народні повір’я у будні та їх святкування простим народом".