Полтавщина у 1909 році. Підбірка світлин українського фотографа Анатолія Павловича

У фототеці Російського етнографічного музею (РЕМ) зберігають колекцію№2021 знимків, на яких зафіксовані краєвиди Полтавщини, люди у традиційному вбранні та їхні заняття на господарстві. Світлини датують 1909 роком. Їхній автор – український фотограф Анатолій Павлович.

<p>На фото Анатолій Павлович за фотокамерою на тринозі під час етнографічної експедиції. 1911 рік. Село Возьмигулево Вологодської губернії</p>

Він народився 9 жовтня 1880 року у Полтаві в родині колезького радника. Рід Павловичів походив із козацької старшини, яка згодом отримала право спадкового дворянства. Його батько Микола Лукич був вчителем греки, а потім інспектором Полтавської першої чоловічої гімназії. Як видно з атестата, де з кожного предмету вказана оцінка 3 (“задовільно”), наукою Анатолій особливо не цікавився. 

Року 1902 він вступив на фізико-математичний факультет Петербурзького університету, згодом перейшов на юридичний факультет, однак навчання так і не завершив. Основним його заняттям стала фотографія. З 1907 року він працював в Етнографічному відділі Російського музею імператора Олександра III. Заклад звертав особливу увагу на придбання фотографій та негативів. Для цього закупив фотографічні апарати та пластини до них. Техніку давали усім, хто їздив у відрядження від Музею. Фотографи для збору етнографічних колекцій виїздили самостійно або ж в складі експедицій. У 1908 і в 1909 роках Павлович відвідав Чернігівщину та Полтавщину.

Пізніше він працював у Вологодській губернії, фотографував міста Російської імперії.  Його фотографії використовували для листівок. Зокрема, світлини Києва, Варшави, Тбілісі, Криму.

Після 1917 року Павлович оселився у Новгороді, де працював у губернському відділі   музейних справ. На початку 1930-х років він втратив роботу, а у 1933 році його заарештували органи НКВС. У списку жертв політичного терору в СРСР, який опублікований на сайті правозахисного товариства “Меморіал”, є такі дані: Павлович Анатолій Миколайович. Народився у 1880 році в м. Полтава. Українець, без професії, кустар-фотограф. Арештований трійкою повноважного представництва ОДПУ 5 квітня 1933 року. Звинувачений  за статтею  58-10, 11 (“Пропаганда або агітація, яка містить заклик до повалення, підриву чи ослаблення радянської влади або до вчинення окремих контрреволюційних злочинів”). Засуджений до 5 років ув’язнення у виправних таборах.

Після звільнення Павлович повернувся до Новгорода і мешкав там до початку радянсько-німецької війни. Року 1941 із хворою 90-річною матір’ю він не зміг покинути місто. Вочевидь, там вони й загинули. 

Павловича реабілітували лише 25 квітня 1989 року. 

На своїх фото він зафіксував багато цікавих елементів народного вбрання мешканців Полтавщини. Зокрема, усі основні крої керсеток Полтавщини. 

Перш за все привертають увагу ті, які мають відрізний перед. Такий крій перегукується з кроєм керсеток з Черкащини, але на відміну від них, тут виразно видно складки-бантовки – такі, які робили й позаду на вусах керсетки. Поли, горловина та пройми керсеток оздоблені оксамитом або плисом, іноді додатково декоровані машинною вишивкою. Складки-бантовки або йдуть по всьому об’єму торса, або трохи не доходять до краю передньої поли.

Разом з таким кроєм є й два інших: керсетка з суцільнокроєними передніми полами та керсетки з відрізною спинкою, де низ вже не має складок, а замість них – густе  призбирування (права фігура на фото, жінка на фото). 

Густе призбирування по всьому об’єму керсетки робили тоді, коли верхня тканина була досить тонкою, типу ситцю, без цупкої підкладки. Верх такої керсетки зазвичай густо простібували й оздоблювали оксамитом. По низу могли робити додаткову оборку, як на спідниці, так і на керсетці нареченої. Керсетки зі щільнішої тканини оздоблювали машинною вистрочкою у верхній частині.

Керсетки з суцільнокроєними полами мали інше оздоблення. Передню верхню полу, яка  заходила на нижню і мала застібку збоку, декорували широкою смугою; вона утворювалася завдяки вертикальним тоншим смужкам, що створювали ефект симетричної композиції переду. Верхня частина  від шиї до лінії грудей, окрім фігурних оксамитових смужок, має два ряди ґудзиків, один з яких робочий, а другий – декоративний.

Окрім керсеток, Павлович зафіксував на своїх світлинах і розмаїття жіночого стегнового одягу – плахт та спідниць. Спідниці з тонких тканин, на кшталт квітчастого ситцю, досить широкі і по низу мають додаткову оборку. Однотонні спідниці з цупкішої тканини пошиті в декілька пілок і мають в нижній частині широку оксамитову смугу.

Цікавим є також верхній одяг. На жінках і чоловіках бачимо юпку з рукавами. Специфічним для цього регіону є жіночий ансамбль одягу з кубового ситцю, який складається з юпки з рукавами і спідниці. Подібний одяг зберігають в Полтавському краєзнавчому музеї, а от світлини з таким вбранням є досить рідкісними. На чоловіках бачимо свитки з домотканого сукна, кобеняки з кобкою (капюшоном).

Павлович також сфотографував різні жіночі та чоловічі сорочки. Без декору – на літніх людях (жінка зліва на фото і на світлинах нижче). Сорочки без вишивки переважно вдягали для польових робіт. Святкові сорочки дівчат та молодих жінок мають вишивку з модним тоді рослинним орнаментом, хоча є й традиційніша вишивка з геометричним візерунком, виконана білим по білому з вирізуванням. 

Чоловічі сорочки представлені двома варіантами крою: традиційному (уставкова сорочка з розпіркою по центру грудей) та “модерному” (сорочка тунікоподібного крою з нагрудником і застібкою збоку). Вишивка на нагруднику з типовим тогочасним мотивом – двоголовими орлами і більш традиційним геометричним візерунком.  

Головними жіночими уборами були хустки. Жінки їх пов’язували поверх очіпка, а дівчата просто на голову. Чоловічими головними уборами були хутряні шапки, солом’яні брилі та картузи.

На кількох світлинах дівчат та молодиць добре видно шийні прикраси: кілька низок коралового намиста, дукачі, перенизані намистинами, дукачі, окремо підвішені на оксамитову стрічку, кілька хрестиків одночасно, перли .

Окремо треба подякувати Павловичу за світлини, де видно оригінальний жіночий  аксесуар – карман (гаман, гаманець). Це унікальні фото, інших подібних практично немає. Крім того, що ми можемо подивитися на різні його форми, важливо й те, що він входив не тільки до ансамблю святкового вбрання (тоді його ховали під керсеткою), а й до робочого. Так, на одній зі світлин жінка збирає гречку, і на її поясі прив’язаний карман. На фото, де бачимо дітей з мішками листя, в однієї з дівчат теж є карман.

Цікаво, що на цих світлинах видно і різний дизайн карманів – із заокругленим низом та з трикутниками, так званими “пальцями”.

Хоча тема нашої публікації одяг, важко втриматися від показу світлин, де видно, як виглядало село на Полтавщині. У хат поділена лише житлова частина, вони мають характерний для регіону обтічний солом’яний дах. На фото зображені трикамерні за плануванням житла (хата + сіни + комора).