У 1960-х роках традиційний український одяг залишався поширеним повсякденним вбранням на Київщині. Вишивані сорочки жінки поєднували з фартухами, безрукавками, кохтами та чепцями. Багато мешканців краю носили одяг, пошитий ще наприкінці XIX століття. Водночас поверх вишиванок одягали і сучасні піджаки.
Якими були жіночі та чоловічі образи, можемо побачити на колекції світлин, які під час експедиції зробила група невідомих етнографів.
Оксана Косміна
кандидатка історичних наук, дослідниця етнології та матеріальної культури
Вишиванки
Народне вбрання мешканців Київщини зафіксоване на колекції світлин 1966 року. Хто був етнографом і фотографом у цій поїздці — невідомо. Дослідники відвідали п’ять сіл: Острів, Наливайківка, Варовичі, Залісся та Копачі. Останні три населені пункти знелюдніли після Чорнобильської катастрофи.
На фото із села Острів варто звернути увагу на пишно вишиті погрудкивертикальні смуги спереду на грудях жіночих сорочок. На деяких світлинах видно вишиванки зі стоячим коміром, до якого пришита шляркаоблямівка у вигляді невеликих складок. Окрім погрудки, на фотографіях помітно вишиті рукава і манжети.
На світлинах із села Наливайківка привертають увагу жіночі сорочки з вишивкою на погрудках, що характерно для Поділля. Окрім центральної широкої вишитої смуги, є також дві вужчі вертикальні вишиті смужки, розташовані симетрично до центру. Такий же принцип композиції вишивки на погрудках бачимо і на сорочці зі села Варовичі. Цікавою є також вишивка на рукаві жіночої сорочки у вигляді вазонної композиції.
Жіночі сорочки були не лише традиційних типів, а й новомодних: сорочка до гесткигорловина сорочки; сорочка, схожа на тогочасну блузу з рукавом у три чверті.
Орнамент вишивки на сорочках здебільшого рослинний, тепер би сказали, "брокарівський" — рослинні візерунки, виконані червоним і чорним кольорами у техніці хрестик. Подібні орнаменти можна побачити в багатьох друкованих виданнях початку ХХ століття. Мотиви полуничок чи троянд траплялися в багатьох регіонах. Домінувала техніка вишивки хрестиком, але на кількох фотографіях видно також і гладь.
У цій колекції фотографій представлена лише одна чоловіча сорочка. Вона має цікавий крій: широка спинка сорочки призбирана до гестки, рукави у місці пришиву до станка теж призбирані.
Верхній одяг і фартух
Окрім сорочок на фотографіях зафіксовані також кілька варіантів верхнього одягу та жіночий чепець — головний убір одружених жінок. Верхній одяг представлений юпкою, тобто безрукавкою, з фабричної тканини на ваті, свитками з домотканого сукна та фрагментом аплікативного декору кута поли кожуха.
Також на одному фото бачимо жінку у кохті, а на іншому — у піджаку. Ці два типи верхнього одягу були актуальними для 1960-х років, тоді як свити з домотканого сукна вже майже не носили.
На кількох світлинах зафіксовані вишиті фартухи. Окрім вишивки, такі фартухи додатково оздоблювали купованим мереживом та горизонтальними защипами між смужками вишивки. Буденні фартухи були без вишивки, але теж мали подібні защипи. Орнамент вишивки на фартухах був таким самим, як на сорочках — рослинні трояндові мотиви.
Улюбленим святковим головним убором у старших жінок 1960-х років була невелика біла хустка. З тонкої вовни для прохолодної погоди, бавовняна — на літо. По периметру такої хустки були набивні різнокольорові квіти.