10:35, 2 серпня 2021

На Дніпропетровщині зупинки розмалювали петриківським розписом

Над кожною із чотирьох зупинок художники працювали по півтора-два дні.

Zupynka-s.-Slavianka-1.jpg
dilo.net.ua

На Дніпропетровщині, на автошляху М-30 Стрий-Ізварине  художники розмалювали петриківським розписом чотири зупинки. На черзі ще три – в селах Троїцьке та Залізничне.

Про це повідомляє Діло.

До творчого процесу долучилися  майстри петриківського розпису Людмила Горбуля, Іван Дмитрюк, Олеся Статива, Юлія Груниста та учениця ПТУ №79 Світлана Самойленко.

Організував та брав безпосередню участь у створенні рукотворного дива голова громадської організації “Майстри петриківського розпису” Микола Іщук.

petrykivskyj-rozpys-zupynka-840x480-1.jpg
dilo.net.ua

На кожну зупинку, за словами Миколи Іщука, витрачали півтора-два дні роботи. Ескізи малюнків готували заздалегідь, але на місці часто міняли попередній задум і “малювали, як на серце лягало”.

“Просто приїжджали, дивилися на зупинку і розуміли, що на ній краще буде намалювати ось такі квіти”, – говорить Микола Іщук.

Скільки банок фарби пішло не рахували, але найбільше використали фарбу жовтого кольору. Цей колір був основним у візерунках.

petrykivskyj-rozpys-zupynka1.jpg
dilo.net.ua

Нагадаємо, раніше  ми повідомляли, що на Вінниччині у межах проєкту “Мальована хата” художники розмалювали сільські будинки, щоб відродити українські традиції.

Схожі матеріали

архипенко 2

"Казка чудес і можливостей". Про Олександра Архипенка у журналі "Мистецтво" 1935 року

сковорода

А раптом це містифікація?

600.jpg

"Творчість – це наше право від народження". Огляд книги "Кімната снів" Девіда Лінча

сео

«Бути "в часі" означає бути в усіх часах водночас». Історія роду Олександра Дубовика

голодні діти

"Традиції нашого штрихарства". Дереворити Софії Налепинської-Бойчук

600.jpg

Ян Матейко "Вернигора"

600

"Не можу покинути волонтерської діяльности, бо знаю: я потрібна", — Софія Козлова

пейзаж Андрея Шептицького

"Монах Андрей". "Пейзаж з будинком"

seo_image.jpg

“З автомата стріляти не можу. Моя зброя – різець”, – Ніл Хасевич