Архітектура, яка має ім’я Івана Мазепи

Церква Покрови Пресвятої Богородиці, село Дігтярівка Чернігівської області

Місцеві так і кличуть цю церкву — мазепинська. Гетьман не тільки оплатив будівництво, але пожертвував на оклад ікони Богоматері, яку вважали чудодійною. Кажуть, тут він і молився напередодні рішення про перехід на сторону Карла XII у Північній війні. Це лише здогадки, а ось факт: 30 жовтня 1708 року саме з Дігтярівки Мазепа відправив листа полковнику Івану Скоропадському про те, що варто йти проти московського царя. І саме в Дігтярівці він вперше зустрівся зі шведським монархом. Цю подію зараз позначає невиразний сучасний монумент. 

Другий ярус споруди давно стоїть у прогнилих риштуваннях, замість світлих стін і багатого декору тут — облущена цегла. Про те, наскільки красивим був храм колись, нагадує лише один приділ, відреставрований 2009-го. Потім влада в країні змінилася — і робота застигла. 

Собор Живоначальної Трійці, Батурин Чернігівської області

Головний храм гетьманської столиці, тож і масштаб відповідний: майже 40 на майже 25 метрів. До цього часу історики так і не з’ясували, скільки саме верхів мав храм — три чи сім. Круглу дзвіницю поруч називали Мазепиним стовпом. Комплекс пережив страшну ніч 2 листопада 1708 року, коли російські війська винищили 15 тисяч жителів міста. Молитися в соборі вже було нікому. В наступні десятиліття церкву та дзвіницю розібрали на будівельні матеріали. На місці Мазепинського стовпа звели Воскресенську церкву, в якій поховали Кирила Розумовського, останнього гетьмана Війська Запорозького. Інтерес до храму відновився за президентства Віктора Ющенка. Підмурки собору дослідили археологи. Найцікавіші знахідки виставили у місцевому музеї, місце розкопок відкрили для туристів. Був намір відновити собор, однак вибори все перекреслили. 

Архієпископо-Максимовичівський колегіум, Чернігів 

Один з найстаріших навчальних закладів України — заснований 1700 року. Тут діти козацької старшини та міщан вивчали географію, латину, грецьку та польську мову, граматику, математику, філософію та історію. 1776-го заклад реорганізовано в семінарію, яка діяла до Жовтневого перевороту. 

Розкішна двоярусна вежа над західною частиною споруди зведена коштом Мазепи. На другому ярусі була церква Івана Богослова, на першому — її дзвіниця. На гетьманські гроші добудували й другий поверх трапезної та дводільну Всіхсвятську церкву. Купол позолотили вже в середині ХІХ століття. Багатий декор понищили 1891 року, а повернули під час реставрації в 1950-х. Тоді ж знайшли керамічну таблицю з гербом Івана Мазепи та написом "Сей храм создан Божим благословеніем й прещедрим даяніем й іждивеніем от ясне вельможного пана Іоанна Мазепи славного войск російських гетьмана". Сьогодні у комплексі міститься дирекція заповідника "Чернігів Стародавній". 

Вознесенський собор, Переяслав Київської області

Головний храм Вознесенського монастиря у передмісті Переяслава. Монастирська дзвіниця — місцевий орієнтир, її нахабне загравання з хмарами помітне ледь не з усіх точок міста. За цією церквою можна розбирати мазепинське бароко на складові елементи: вона зведена з цегли, стіни білосніжні від тиньку, купол піднято на високий барабан, фронтони по-бароковому вигнуті, хвилясті, обрамлення вікон та барабану куполу — багате. Триярусна дзвіниця таким кристалізованим зразком стилю вже не є — бо зведена пізніше, в часи, коли почав свій наступ класицизм. По війні споруди підрихтували, тут розмістили діораму "Битва за Дніпро". Останнім часом підросійська УПЦ намагається забрати собор під свою юрисдикцію. 

Преображенський собор Мгарського монастиря, Лубни Полтавської області

Білосніжний комплекс височіє на правому березі спокійної Сули. Православну обитель заснувала 1619 року Раїна Вишневецька, мати ревного борця з православ’ям Яреми Вишневецького. Та дерев’яний монастир згорів. Відбудовувати комплекс почав гетьман Іван Самойлович, а завершив Іван Мазепа. Проєкт розробив вільненський архітектор Йоганн Баптист Зауер з помічником Мартином Томашевським, продовжив роботи майстер Опанас  Пирятинський. Решта споруд з’явилися значно пізніше. В храмі довгий час зберігалися мощі святого патріарха Афанасія Патепарія та його особисті речі. В радянські часи призначення комплексу часто змінювалося: тут утримували дітей "ворогів народу", квартирував дисциплінарний батальйон, були військові склади та піонерський табір. Від 1993-го будівлі віддали монахам УПЦ. 

Собор Воздвиження Чесного і Животворного Хреста Господнього, Полтава

Його силует на пагорбі гарно видно від Білої альтанки у центрі міста. Проте дійти аж туди збереться не кожен турист. Хрестовоздвиженський монастир на цьому місці заснували 1650 року на честь козацької перемоги над польським військом. Перші споруди були дерев’яні —– ліси ж навколо. Мурований собор звели коштом генерального судді Василя Кочубея, його сина, повного тезки та полтавського полковника Івана Іскри та ще двох Іванів — гетьманів Самойловича та Мазепи. Будівничі орієнтувалися на Преображенський собор Мгарського монастиря. Ще недобудований храм постраждав від татарського нападу. В часи Північної війни монастир став штаб-квартирою Карла XII: з земляних бастіонів було зручно обстрілювати полтавську фортецю. Після Полтавської баталії сюди зазирнув і Петро I. Відтоді всі російські самодержці включали відвідини монастиря у свою програму, якщо бували у Полтаві. Навідувався сюди навіть Адольф Гітлер. Тепер у комплексі — жіночий монастир УПЦ. 

Собор Святої Софії, Київ

Чи мудрим було рішення перебудувати давньоруський храм у новомодних барокових формах, зараз сказати складно. Цінність історичної архітектури людство усвідомило лише у ХІХ столітті. Гетьман власним коштом оновив найбільш знаковий собор Києва, увінчав його шістьма новими банями, прикрасив пишними фронтонами. Це обійшлося у 50 тисяч золотих дукатів. Ще 73 тисячі пішло на 76-метрову вежу-дзвіницю. Вона — наче брама до раю, небесно-блакитна і сягає неба. А вже як подасть голос прикрашений орнаментами 13-тонний дзвін "Мазепа", відлитий майстром Афанасієм Петровичем... Не вистачає хіба апостола Петра з традиційними ключами. Пройдеш через браму — і справді потрапляєш в інший світ. Тихо, затишно, благодатно і віє тисячолітньою історією та Мудрістю. Адже "Софія" з грецької — "мудрість". 

Мазепинське бароко стало відповіддю католицизму

Діана Клочко, мистецтвознавиця: 

"Бароковий стиль був першою візуальною мовою, виробленою для просування ідей католицизму. Його метафори стали надконфесійними, поширившись на кількох континентах. Україна створила свою відповідь на пропозицію подивитись на людину як на сцену битви між світлом і тьмою. В архітектурі її називають "мазепинським бароко", хоч у часових рамцях цей стиль значно ширший за 17 років гетьманування Івана Мазепи. 

Важливо, що українське бароко виникло не як войовнича відсіч православних католикам, а як розуміння спільних естетичних цінностей сакральної архітектури: масштабу, рельєфу, динаміки. На відміну від могутньої, гіперболізованої волюти італійського зразка тут витворили декоративні фронтони вигадливої форми. А замість численних прикрас у вигляді круглої скульптури у нішах воліли гратися з пропорціями численних куполів і різномасштабних частин споруд. Якщо європейське бароко тяжіє до використання мармуру, українське вільно застосовує тиньковану цеглу і дерево. Це архітектонічно і колористично дає найширшу палітру поєднання силуету й об’єму.

Православне і католицьке бароко на теренах України, попри усі втрати XX століття, донині демонструють складну сув’язь взаємовпливів, діалог форм у містах і селах різного геологічного рельєфу".