Болячки, делікатеси й борги останнього гетьмана

15:17, 23 червня 2021

1920.jpg

На тихій вулиці старого Відня стоїть розкішний маєток. Його власники — українські й австрійські графи Розумовські. Ті самі Розумовські, які походять зі села Лемеші на Чернігівщині. Портрети предків, вишукана музична зала, затишний салон із бібліотекою... і листи самого гетьмана Кирила Розумовського, адресовані синові Андрію. Їх дбайливо зберігають у родині вже понад двісті років

Без названия.jpg

Світлана Потапенко

кандидатка історичних наук, старша наукова співробітниця Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського

2.jpg
Розумовський (Gregor Razumovsky) підписує документи про передачу артефактів із власної колекції до фондів Національного історико-культурного заповідника "Гетьманська столиця" в палаці Кирила Розумовського в Батурині. 2018 рік Фото: Оксана Ломко

Дід удома розмовляв українською

Аристократичний рід Розумовських нині очолює Грегор Розумовський фон Вігштайн. Він народився 3 березня 1965 року в родині політичного журналіста й музичного критика графа Андреаса Розумовського фон Вігштайна (1929–2002) та журналістки й письменниці принцеси Доротеї Зольмз-Гогензольмз-Ліх (1935–2014).

У дитинстві Грегор із батьками багато подорожував. Здобув освіту історика, опанував кілька мов. На батьківщину предків уперше приїхав у серпні 1991 року. У Києві став свідком відновлення Незалежности України. Пізніше пан Грегор та його рідні долучилися до створення музейного комплексу в Батурині, колишній гетьманській столиці.

Рід Розумовських із покоління в покоління зберігав спогади про українське. Дід пана Грегора, граф Андреас Розумовський (1892–1981), вдома розмовляв українською, хоча народився і виріс у чеських маєтках родини на території Габсбурзької імперії

Bez nazwy-1.jpg
Михайло Козачинський. "Філософія Арістотелева" (Київ, Львів, 1745). Гравюра Григорія Левицького із зображенням родовідного дерева Розумовських як нащадків князів Ружинських. Стародрук із Віденського архіву Розумовських Фото: Світлана Потапенко

Під час Першої світової війни дід потрапив до російського полону і три роки провів в Іркутську. Іронія долі: згодом він одружився із жінкою, яка частково мала російське походження. Його дружиною, бабусею пана Грегора, стала княжна Катерина Миколаївна з російсько-німецького роду Сайн-Вітгенштайн. Вони познайомилися після того, як Катерина влаштувалася гувернанткою у палаці Розумовських. Втекла за кордон від жахів російської революції 1917 року та була змушена шукати підробітків.

Прадід Грегора, Камілл Розумовський (1852–1917), вивчав право і працював на державній службі, займався питаннями освіти. В Австрії отримав підтвердження графського титулу, а потім додав до свого прізвища "фон Вігштайн". Камілл Розумовський поповнив й упорядкував родинну колекцію портретів, фотографій і творів мистецтва. Відвідував Україну, фінансував ремонтні роботи в батуринському палаці.

1.jpg
Кирило Розумовський. Портрет Луїса Токе, 1758 рік Фото: wikimedia.org

Розум і Ружа

Як Розумовські з Лемешів опинилися в Австрії у статусі графів? На початку була романтична історія кохання і низка інших карколомних подій.

Усе почалося в сусідньому із Лемешами селі Чемері. Року 1731 козацького сина Олексія Розума (1709–1771), який співав у церковному хорі, зауважив російський полковник Федір Вишневський і забрав зі собою до Петербурга. Там красень-співак припав до серця царівні Єлизаветі, доньці Петра І.

За десять років Олексій допоміг Єлизаветі зійти на російський трон, а невдовзі вони таємно одружилися. На Олексія посипалися щедрі винагороди від цариці-дружини. А він допомагав землякам у важливому питанні відновлення гетьманства, бо від 1734 року керманича в Козацькій Україні не було.

Коли імператриця схвалила обрання нового гетьмана, вибір зупинився на молодшому братові Олексія – Кирилові Розумі (1728–1803). Юнака відрядили в закордонну освітню подорож.

Тим часом київські інтелектуали вигадали легенду про походження козаків Розумів від українських князів Ружинських. Козацьке прізвище братів змінили на більш шляхетне й милозвучне – Розумовські. У 1744 році брати Розумовські отримали графські титули Священної Римської та Російської імперій

Упродовж 14 років Кирило Розумовський очолював Україну. Опікувався реформами у військовій, адміністративній і судовій сферах. Повернув Батуринові статус столиці Гетьманщини. Планував відкрити університет. Зміцнював привілейоване становища козацької старшини. А на власних синів, яких мав шестеро, покладав династичні надії.

У 1764 році всі задуми обірвало рішення нової імператриці Катерини ІІ про ліквідацію гетьманства. У наступні десятиліття Кирило Розумовський жив у своїх столичних і заміських резиденціях, а 1794 року назавжди переїхав до України. 

2.jpg
Андрій Розумовський. Портрет Олександра Росліна, 1776 рік Фото: wikimedia.org

Ненавидів Російську імперію

Долі двох гетьманових синів – Андрія (1752–1836) та Григорія (1759–1837) – пов’язані вже з Австрією.

Андрій Розумовський був відомим дипломатом і понад 20 років служив російським послом при Габсбурзькому дворі. У 1807 році він вийшов у відставку і до кінця життя мешкав у Відні як приватна особа. Він приймав у своєму величному палаці гостей Віденського конгресу 1814–1815 років. Опікувався молодими віденськими художниками й композиторами, грав другу скрипку у власному струнному квартеті.

Григорій Розумовський був протилежністю старшого брата. Нехтував умовності аристократичного світу. Ненавидів Російську імперію і вважав її рабською країною

Справою його життя стала наука. Григорій написав низку праць із зоології та мінералогії, був членом академій і наукових товариств. У 1818 році остаточно перебрався із родиною до Західної Європи.

Григорій Розумовський став засновником австрійської гілки роду. Пан Грегор є йому прапраправнуком.

"Очі у відставку просяться"

У родинному віденському маєтку Розумовських збереглися понад 30 власноруч писаних листів Кирила Розумовського до сина Андрія. Вони датовані останнім десятиліттям життя гетьмана, коли той усамітнився в маєтках і займався господарством. Для Андрія ж цей період був часом кар’єрного злету, коли він перебував у вирі європейської політики.

У листах Кирило Розумовський розповідав про побут, нарікав на "поганеньке здоров’ячко". Скаржився, що має вже 60 років, "тому і частини тіла, які псуються, вже лагодити пізно!". Особливо його турбували очі – "не тим, щоб усе на красунь хотіли дивитися, але вже і на світло у відставку просяться". Ділився, що підшуковував досвідченого лікаря у Петербурзі, але такого "мастака", який колись оперував його в Італії, у Російській імперії годі знайти.

Не давали спокою і ноги: на схилі літ Кирило Розумовський страждав від запалення суглобів. У листі 1796 року згадував про сходження на престол імператора Павла І: "Ноги мої, руки та і вся іпостась не такі, щоб паркет топтати. І так я і до коронації не можу їхати в Москву". Просив Андрія замовити закордоном карету спеціальної конструкції з "вигодами". Пересилав прохання від особистого лікаря чеха Чубука про купівлю "різних хірургічних інструментів і книг".

6.JPG
Власноручний лист Кирила Розумовського з Батурина до сина Андрія від 29 січня 1788 р. із Віденського архіву Розумовських Фото: Світлана Потапенко

Ікру та стерлядь – на вино і вафлі

Попри дошкульні проблеми зі здоров’ям, колишній гетьман не полишав своїх зацікавлень і захоплень. Дбав про власну бібліотеку. Щоправда, був дуже незадоволений своїм помічником, французом Адамсом. Називав його "твариною дурною, сліпою і марнотратною", "справжньою колодкою чи автоматом". Просив підшукати когось іншого, бажано німця, "вченого" або "напівученого".

Кирило Розумовський цікавився технічними новинками. Неодноразово згадував про технологію зведення стін із пресованого ґрунту – так званий землебит

Хотів замовити архітектора "на будівництво в Батурині, куди я зимувати збираюся, та і в інших безлісих селах". Завів у маєтках іспанських овець і розвивав шовківництво, ставив млини, удосконалив суконну та свічкову фабрики.

Не забував і про обов’язкові атрибути аристократичного життя – добре вино й делікатеси. Після Великої французької революції у Російській імперії заборонили столові вина із Франції. Тому гетьман дізнавався у сина, "чи не можна винагородити чи замінити цю невигоду винами, які біля вас знаходяться?". Заразом просив придбати "залізний шведський посуд для варіння" і дюжину форм для вафель, "які також, кажуть, відмінно у Швеції добре робляться". А синові від себе надсилав "тутешніх продуктів: свіжої ікри, кілька фунтів осетрини хорошої та кілька стерлядей свіжих, зварених під желе в солі".

4.jpg
Палац Кирила Розумовського (1799-1803). Національний історико-культурний заповідник «Гетьманська столиця». м. Батурин, Чернігівська обл. 2017 рік Фото: museum.cult.gov.ua

"Боргу більше, ніж волосся на голові…"

Молоді Розумовські з дитинства звикли до розкошів. Тож не давали собі ради з витратами на одяг, меблі, прикраси, будинки, прийняття та подорожі. Їхні величезні борги лягали важким тягарем на плечі старого гетьмана.

Найбільше це стосувалося Андрія Розумовського. Батько в розпачі писав про падіння у боргове провалля через невміння бути ощадливим: 

"Невимовно мені шкода! Що ти, будучи вже в повних літах, не вмієш розрахунку вести зі своїми прибутками і витратами. Тим самим заводиш себе в знатні й неоплатні згідно зі становищем твоїм борги. Це робити повинно тобі неприємне життя і невимовну нудьгу твоїми вимогами про оплату їх тим, кому ти належиш. Серед них перший я!"

5.jpg
Палац Розумовських у Відні Фото: stadtbekannt.at

Андрій Розумовський любив вишукано жити. Згадували про його карету, великий гардероб, срібний столовий сервіз. Дуже промовистими є переліки речей, які батько надсилав йому до Стокгольма та Відня. У Швеції із її прохолодним кліматом Андрій потребував шубу "велику із хутра соболів американських" і кілька інших хутр. А у списку прикрас до Відня були еполети, знак і зірка ордена Андрія Первозванного, кілька перстнів, підвіски та сорок два ґудзики, "усипані діамантами".

Особисте життя дітей перебувало під пильною увагою батька. У 1788 році Кирило Розумовський дістав згоду від Катерини ІІ на одруження Андрія з австрійською графинею Єлизаветою фон Тун-Гогенштайн. А сердечні справи Григорія, Петра та Лева його відверто дратували. Першому він закидав невміння тримати язика за зубами в такій делікатній сфері. Петрову дружину Софію Ушакову називав "картузною бабою", бо вона свого часу була коханкою майбутнього імператора Павла І. Лева називав актором-коханцем, який "грає роль… по-справжньому, а не в театрі» через його скандальний зв’язок із заміжньою княгинею Марією Голіциною. А про доньку Єлизавету якось писав, що "з бабами важко лагодити".

У листах Кирила Розумовського багато іронії, іноді – сарказму. Гетьман дошкульно жартував щодо себе й інших. Водночас був люблячим батьком. Напоумлював дітей і турбувався про них.

Схожі матеріали

Конституція Пилипа Орлика

Мінкульт розповів, де і коли експонуватимуть Конституцію Пилипа Орлика

shyfr-pylyp-orlyk.jpg

238 209 45: Історик показав зашифрований лист Пилипа Орлика

Конституція Пилипа Орлика

Оригінал Конституції Пилипа Орлика привезуть в Україну 16 серпня

2e1922034ee976a40bd734c02441a9b0_1628850492_extra_large.jpeg

Конституція Пилипа Орлика: У Софійському соборі показали як готуються до виставки

FB_IMG_1629143819713.jpg

Від сьогодні у Софії Київській можна побачити оригінал Конституції Пилипа Орлика

240952902_2264139770551168_5279309422810930890_n.jpg

У Батурині презентують відтворене “Мазепинське Євангеліє”