Реформування армії під час війни. Роман Пономаренко

Британська армія у Кримській війні

У 1854 році Великобританія оголосила війну Російській імперії. До цього моменту востаннє британська армія воювала в 1815-му, тобто ще в Наполеонівські війни. На цьому досвіді армію і готували подальші 40 років. Проте реалії Кримської війни показали, що британські генерали були некомпетентними, а система управління військами громіздкою та дезорганізованою. Вони не змогли навіть організувати логістику в прифронтовій зоні. Взимку 1854-1855 років армійські склади в Балаклаві були заповнені теплим одягом та продуктами, які поступово псувалися. Водночас за 16 кілометрів у шанцях під Севастополем солдати королеви Вікторії замерзали та голодували.

Утім, ця війна стала першою, за якою суспільство Великобританії слідкувало майже в реальному часі — завдяки винайденню телеграфу та воєнним кореспондентам. Репортажі найбільш популярного з них — Вільяма Рассела, захоплювали читачів героїзмом британських вояків. І водночас жахали правдивими історіями, що висвітлювали тотальну некомпетентність генералітету та його неналежне ставлення до солдатів. Громадське обурення спровокувало обговорення та зміни у війську. Вже наступного року становище покращилося, і боєздатність експедиційної армії істотно зросла.

Деградація Люфтваффе

Існує актуальна армійська приказка: "Генерали готуються до минулої війни". Тобто на підготовку військ до майбутніх битв насамперед впливає досвід попередніх воєн. Навіть впровадження нової тактики бойових дій зазвичай ґрунтується саме на попередньому досвіді.

<p>Німецькі бомбардувальники під час нальоту на Британію</p>

Перед Другою світовою війною в Третьому Рейху прагнули уникнути повторення "окопного кошмару" Першої світової. Тому і зробили ставку на розвиток авіації та підтримку сухопутних військ. Успіхи німецького бліцкригу 1939-1941 років ґрунтувалися на ефективних діях німецької штурмової та бомбардувальної авіації. Її головним завданням була підтримка піхоти в наземному бою. Тобто суто тактичний рівень, не більше. Виконувати стратегічні задачі, зокрема, завдавати ефективних потужних бомбардувальних ударів по стратегічних об’єктах противника, нацистські Люфтваффе повноцінно не могли. Що наочно і показала повітряна "Битва за Британію" в 1940 році.

Якби Друга світова закінчилася влітку 1940 року, то досвід Люфтваффе став би еталоном ефективності та практичності. Проте війна тривала і наявні умови постійно трансформувалися. Змінювати щось у своїй авіації німецьке керівництво вперто не бажало. Тому попри появу нових літаків, зокрема реактивних, Люфтваффе постійно деградували, бо так і не змогли вийти на рівень вирішення стратегічних задач.

Союзники ж навпаки, активно розвивали стратегічну бомбардувальну авіацію, завдяки чому в 1942 році розпочали масовані повітряні бомбардування німецьких міст. Ці бомбардування не припинялися до кінця війни.

Даний приклад демонструє, що теорії, які базуються на минулому досвіді, в новій війні швидко застарівають. Бо нова тривала війна завжди привносить щось нове — види озброєнь, тактику бойових дій, комунікацію та принципи управління.

США воює у В’єтнамі

Чудовим прикладом є війна США у В’єтнамі в 1960-1973 роках. Коли президент США Ліндон Джонсон ухвалив рішення ввести війська до цієї азійської країни, армія США готувалася за лекалами Другої світової та Корейської воєн. Проте у В’єтнамі американських солдатів чекала партизанська війна в джунглях.

Попри інтенсивний базовий 16-тижневий вишкіл піхотинця, далеко не всіх американських рекрутів готували до реалій бойових дій у В’єтнамі. Невідповідна підготовка в США призвела до того, що новоприбулі до В’єтнаму вояки відразу потрапляли на спеціальний 10–14-денний вишкіл особливостей війни у джунглях. Це правило стосувалось як солдатів, так і офіцерів. Зазвичай, розпочинався цей вишкіл зі слів інструктора: "Забудьте все, чому вас навчали у Штатах".

Доходило навіть до абсурдних ситуацій. До 1967 року рекрутів у США навчали володінню вже на той момент застарілою гвинтівкою М14. Проте у В’єтнамі піхотинці вже були озброєні сучасною гвинтівкою М16. Через це кожний солдат додатково проходив курс з користування М16. 

Утім, з часом армія США змогла запровадити істотні зміни в підготовці солдатів. Шість із семи існуючих у США вишкільних таборів армійської піхоти, були "орієнтовані" на В’єтнам. Зокрема, бійців там навчали проводити обшуки та прочісування в’єтнамського села, натуральний макет якого побудували на полігоні.

Чи можливо підготуватися до війни

Тепер нерідко звучать закиди у сторону ЗСУ про погану підготовку до війни. Проте жодна армія в світі ніколи не була повноцінно готовою до війни. Це актуально для всіх аспектів — від управління, зв’язку і тактики до забезпечення боєприпасами. Перед Першою світовою війною військово-політичне керівництво всіх європейських країн доклало чималих зусиль для накопичення артилерійських боєприпасів. В кожній країні їх запасли з надлишком, сподіваючись мати стратегічний резерв. Проте реалії війни, яка відрізнялася від попередніх, відразу показали неспроможність подібних теорій. Зокрема, менше ніж за місяць бойових дій французи відстріляли половину свого боєзапасу. У Німеччині вичерпання запасів снарядів відбулося лише за шість тижнів боїв. Тому вже під час війни стало очевидним, що наявні виробничі потужності усіх країн не можуть забезпечити потреби армії, які постійно зростають. Тому довелося шукати рішення та змінювати підходи.

Дещо схоже сталося в Другій світовій війні — під час вторгнення в Польщу запасів авіаційних бомб у німецьких Люфтваффе вистачило лише на два тижні. І це попри розрахунки, які свідчили про наявність запасів таких бомб. Через це замість бомб певний час німці бомбардували поляків листівками.

Зміни в армії під час кожної тривалої війни є природним процесом, скерованим на поліпшення функціонування та боєздатності військового організму в умовах актуальних бойових дій, а не чиїхось теорій. Тому не треба їх боятися та вважати, що вони "не на часі". Зволікати зі змінами не варто — чим швидше вони відбудуться, тим краще для усіх.