Поповичі: прикордоння історії
13:07, 8 жовтня 2022
Галичина має настільки багату історію, що майже в кожному селі є непересічні памʼятники. А ще довкруж зазвичай мальовнича природа і краєвиди, варті пензля найкращого художника.
Якось мені тричі пощастило побувати у підкарпатському селі Поповичі, що на Мостищині. Це на самісінькому кордоні з Польщею, його видко за кількасот метрів із сусіднього пагорба.
Село простяглось вздовж долини, через яку тече річечка Бухта. Тут чимало ошатних галицьких хат, задбаних обійсть, у центрі, як зазвичай і буває, — церква. На овиді хвилями громадяться високі пагорби, що накочуються на затишну долину. До Карпат наче й далеченько, але тут добре видко їх відногиВідгалуження гори.
Від Перемишля й долини Сяну село відділяють кілька височин. Саме на них й були збудовані найцікавіші приваби цього краю. Ще у ХІХ столітті австрійська влада вирішила перетворити сусідній Перемишль у потужну фортецю і вивершила довкола міста кількадесят потужних фортів. Залишки кількох з них можна побачити в околицях Поповичів.
Фортифікації почали споруджувати ще у 1875 році. Вони витримали кілька потужних облог російської армії. А 21 березня 1915 року за наказом австрійського генерала Кусманека були підірвані. Ворогам дістались лише руїни.
Подейкують, що у закритих підземеллях залишились кілька російських полонених. Один з них прожив там аж вісім років, харчуючись запасами армійської провізії, а коли був звільнений — осліп і відразу помер.
Залишки фортів густо заросли й осіли в ґрунт, та досі вражають масштабами і товщиною стін. Колись тут побутувало чимало солдатів, гармат, амуніції, лунали команди, готувалась їжа, під час боїв земля навколо була зорана від тисяч снарядів...
Усе це можна уявити, перебуваючи біля потужних бетонних арок. Але оглядати їх краще зовні, бо під склепіннями чимало проломів і глибоких ям. Тут моторошно і водночас надзвичайно цікаво.
Властиво задля цієї цікавости й атракцій тут колись проводили музичний фестиваль "Фортмісія". Востаннє — років з десять тому...
