Перелік культурних та архітектурних об’єктів, які постраждали внаслідок російської агресії, зростає щодня. Один зі шляхів їхнього збереження, хоча б віртуально, — це створення деталізованих 3D-моделей.
Команда проєкту Skeiron сканує пам’ятки архітектури з 2016 року. У цифрових моделях закарбували декілька сотень об’єктів. Деякі з них, зокрема у Бахмуті, Тростянці, Харкові, були частково пошкоджені або цілком зруйновані під час війни. 3D-моделі допоможуть відновити їх у майбутньому. Зараз команда збирає фото– та відеодані для точного відтворення об’єктів, що не встигли зафіксувати до руйнування, серед них Маріупольський драмтеатр.
"Локальна історія" cпілкувалася із засновниками Skeiron, коли вони лише почали власну справу. Відтоді чимало змінилося. Нині один із засновників — Володимир Заяць боронить Україну на фронті, решта команди у тилу намагається вберегти якнайбільше історичних пам’яток.
Дарія Денис
журналістка
"За Львів можна бути спокійними"
Три роки тому, коли "Локальна історія" брала інтерв’ю у засновників Skeiron, Андрій Гривнюк, Юрій Преподобний та Володимир Заяць саме відсканували церкву святих Ольги та Єлизавети у Львові та зробили її 3D-модель. Вони були одними з перших в Україні, хто взявся створювати об’ємні моделі історичних пам’яток.
Андрій: Skeiron існує з 2016 року, ми довгий час шукали себе, не все нам вдавалося. Один із перших наших проєктів — це панорами Львова. Ми були першими, хто зробив тур Львовом із висоти пташиного польоту. Після сканування церкви Ольги і Єлизавети пішов інформаційний шум. Ми зрозуміли, що це те, чим ми могли б займатися. Відтоді зосередилися на скануванні саме культурної спадщини.
Після 24 лютого 2022 року команда спрямувала свою роботу на допомогу військовим, займалися волонтерством. Проте невдовзі свій досвід та вміння спрямували на те, щоб хоча б віртуально зберегти те, що опинилося під прицілом російської зброї.
Юрій: Одного дня до нас зателефонував Олексій Лозинський з фонду "Полоніка" — це Національний інститут польської культурної спадщини за кордоном. Тоді було відчуття, що Львів будуть бомбити, і він нам каже: "Хлопці, давайте попрацюєте". Це був поштовх.
У 2022 році ми відсканували більше 40 об’єктів, більшість із них у Львівській області. За Львів можна бути спокійними — найцінніші архітектурні пам’ятки відскановано. Частково це вдалося реалізувати завдяки грантовим коштам від фонду "Аліф", який допомагає містам, що постраждали внаслідок бойових дій. Цього року плануємо опрацювати ще понад 30 об’єктів у Луцьку, Чернівцях, на Чернігівщині, Сумщині.
Андрій: Після 24 лютого стало набагато важче працювати. Користуватися дроном не можна було. Довелося просити дозволи в обласних адміністрацій та СБУ. Отримали кілька відмов. У таких випадках знімали звичайним фотоапаратом з високих об’єктів чи за допомогою штатива і палиці.
Юрій: Навіть перед скануванням лазером краще попередити відповідні органи, бо цей прилад вимірює геометричні дані і державна система координат їх отримує через GPS. Перші півроку взагалі не можна було використовувати GPS, згодом це стало можливим. Тож коли ми скануємо пам’ятку зважаємо на те, щоб ці дані були в державних системах координат, аби за потреби архітектор чи геодезист могли їх використати.
Андрій: У рамках проекту "Музей у 3D" ми також займаємося оцифруванням музейних артефактів. Минулого року сканували експонати для Території терору, Національного музею історії України, Археологічного музею Львівського університету. Музейні фонди налічують дуже велику кількість експонатів, тому це складний і довготривалий процес. Наприклад, щоб оцифрувати друкарську машинку ми фотографували її впродовж дня, а опрацьовували матеріали протягом місяця, бо спочатку потрібно відтворити первинну копію моделі, потім її контури, надати текстуру. У майбутньому ми плануємо навчати персонал музеїв, щоб вони могли самостійно виконувати певні етапи з оцифрування.
У Європі та світі цей напрямок активно розвивається. В Україні для оцифрування культурної спадщини залучають здебільшого приватні ініціативи чи грантові проєкти. Польща також активно використовує грантові програми для створення імерсивноготехнології повного або часткового занурення у віртуальний світ або різні види змішання реальної і віртуальної реальності досвіду і перенесення його в музей, залучаючи різні технології віртуальної чи доповненої реальності. На відміну від України, у Європі музеї також мають можливість замовляти цифрові послуги за рахунок високої вартості квитка.
Маріупольський драмтеатр у доповненій реальності
У 2020 році команда Skeiron оцифровувала історичні споруди на сході України. Деякі з цих об’єктів зазнали руйнувань внаслідок воєнних дій, але завдяки створеним ЗD-моделям їх можна буде реконструювати чи відновити у майбутньому.
Юрій: Ми з Володею сканували храм Всіх Святих у Бахмуті, який тепер практично знищений. Не знаю чи цей храм вцілів. З об’єктів, які ми встигли відсканувати, зараз частково пошкоджені: садиба Круглий двір у Тростянці на Сумщиніпам’ятка архітектури XVIII століття, Свято-Благовіщенський кафедральний собор зведені у 1901 році та Олександрівська дзвіниця Собору Успіння Пресвятої Богородицізбудована у 1844 році у Харкові.
Команда Skeiron нещодавно створила ЗD-модель Маріупольського драматичного театру, який 16 березня 2022 року був зруйнований внаслідок авіаційного удару. Відео та фото матеріали для доповнення проєкту збирають досі.
Андрій: Спершу ми знайшли в інтернеті відео зруйнованого Маріупольського драмтеатру, спробували з нього створити ЗD-модель. Вона, звісно, була не якісною, але можна було побачити руйнацію. Ми розмістили її в соцмережах і на сайті, де публікуємо наші ЗD-моделі. Нам написав Олексій Генералов — хлопець, який вибрався з Маріуполя, він знімав місто з дрону і поділився цим відео.
Спробували податися на грант від посольства Америки, нам нічого не відповіли, але ми вважали за необхідне розвивати цей проєкт і дали клич по збору фото і відео. Люди з Маріуполя надсилали матеріали з власних архівів. Ми все це опрацювали і створили хмару точок центральної частини довоєнного Маріуполя у ЗD.
З допомогою Центру просторових технологій та журналістки Ольги Девідко вдалося зробити ЗD-тур Маріупольським драмтеатром — в окулярах доповненої реальності можна пройтися будівлею, побачити інтер’єр.
Складність роботи над драмтеатром у Маріуполі полягає у тому, що бракує довоєнних матеріалів. Це дуже дивно, адже, наприклад на Google maps Львова є 360-градусні панорами міста, а в Маріуполі цього не було. Усі охочі можуть надсилати нам свої матеріали і ми будемо доповнювати цей проєкт.
Юрій: У співпраці із Емануелем — волонтером із Франції, який фотографував зруйновані під час війни об’єкти, ми також зробили ЗD-модель церкви у Чернігівській області, біля руїн якої цього року на Великдень провели богослужіння.
Андрій: До нас також звернувся Святогірський історико-архітектурний заповідник. У планах зробити копію будівель Святогірської лаври, чекаємо лише коли там стане безпечніше, аби її відвідати.
Ми залучаємо іноземні інвестиції, але водночас співпрацюємо з органами місцевого самоврядування і Мінкультом. Складаємо список пам’яток, які плануємо відсканувати та надсилаємо їм. Це необхідно для того, щоб двічі не сканувати одну і ту ж пам’ятку, бо за цей час та виділені кошти можна опрацювати інші об’єкти. В Україні над 3D-моделюванням також працює київська компанія AERO 3D, одеська Pixelated Realities.
Не геодезист і не фотограф
Юрій: Наш наймасштабніший проєкт, над яким ми працюємо зараз, — Чернівецький університет. Якщо під час сканування дерев’яної церкви ми робимо близько тисячі фотографій та виставляємо 20—40 станцій сканування, то Чернівецький університет — це понад 20 000 фотографій і більше трьох тисяч станцій сканування. Розмір цих файлів займає понад 2,5 терабайти. Сканування цієї пам’ятки ми робили впродовж місяця і від грудня опрацьовуємо матеріали. Паралельно скануємо й інші об’єкти. Наприклад, Софію Київську. Спеціально для цього австрійська фірма RIEGL, яка виробляє сканери, передала нам необхідну техніку і ми впоралися зі скануванням за тиждень.
На початку діяльності Skeiron складався із трьох друзів, які й започаткували цей проєкт, нині команда збільшилася до десяти осіб.
Андрій: На початку повномасштабного вторгнення один із засновників проєкту Володимир Заяць вступив у Збройні сили, певний час був на запорізькому напрямку, потім — на кордоні з Білоруссю.
Юрій: Зазвичай Андрій писав якийсь цікавий проєкт, подавався на гранти, а ми з Володею його реалізовували. Володя — максималіст, він готовий працювати з 6 ранку до 11 вечора, бо як він каже "хто сюди другий раз поїде?".
Телефонуємо Володимиру, щоб поцікавитися як навики у Skeiron тепер допомагають йому у війську.
Володя: Коли я прийшов у ЗСУ, маючи досвід у Skeiron, міг літати будь-яким дроном. На початку повномасштабного вторгнення не було великої кількості кадрів, які б вміли це робити. Тому крім своїх штатних посадових завдань я виконував ще й завдання з розвідки безпілотниками.
У Skeiron зараз поставили на паузу мої розробки з ARдоповненою реальністю. Але в мирному житті ми до цього повернемося. Насамперед планую розробити додаток, який показуватиме що всередині будівлі. Тобто, проходячи повз пам’ятку архітектури, можна буде навести на неї телефон і побачити що в цій споруді. Такий додаток буде корисний для екскурсій та музеїв.
Три роки тому засновники Skeiron мріяли робити детальні сканування великих об’єктів по всій Україні. Цю мрію вони успішно втілюють. Тепер мають амбітніші цілі.
Юрій: Сканер коштує близько 10 тисяч доларів, коли я був студентом не повірив би, що колись зможу з ним працювати, це здавалося неможливим. А тепер наші дані використовують для реставрації та відновлення культурної спадщини. Оцифровувач пам’яток — це не геодезист і не фотограф, хочеться, щоб це стало окремою професією, щоб більше з’являлося таких людей. Адже в Україні є тисячі об’єктів, які можуть не дочекатися свого часу на реставрацію.