Путін в ролі Нєвского. Нові російські історичні темники

15:53, 5 серпня 2022

путін

1 серпня видання "Медуза" оприлюднило факт появи двох нових методичок Адміністрації президента Росії для ведення історичної пропаганди. Відповідно до цих документів, нинішнє вторгнення в Україну прирівнюється за своїм значенням до хрещення Русі, а Владімір Путін — до Алєксандра Нєвского. 4 серпня стало відомо про третю методичку — присвячену Першій світовій війні. Їхня поява свідчить, що далеко не все гладко у тому королівстві.

14707892_1222634477803507_566907530000509388_o.jpg

Сергій Громенко

кандидат історичних наук, експерт Українського інституту майбутнього

Перша методичка опублікована на початку липня з тим, щоб встигнути задати "правильний" вектор висвітленню Невського бою 15 липня 1240 року. Стаття на одному з найодіозніших пропагандистських ресурсів "Регнумі", написана на основі цього темника, дає можливість ознайомитися із головними тезами.

"Події, які відбуваються в світі, показують, що Захід веде нову атаку на Росію… За минулі майже вісім століть Захід не раз змінював вигляд, перетворюючись на Тевтонський орден, Швецію, Річ Посполиту, імперію Наполеона, Третій рейх чи НАТО, але щоразу мав єдину мету — ослаблення Росії та її розчленування".

Насправді Росія виступала агресором у стосунках із Заходом не рідше. Це вона нападала на Швецію і за Нєвского, і за Пєтра І, на Річ Посполиту у XVII-XVIII століттях, на революційну та наполеонівську Францію і трохи не встигла напасти на Райх. Коротше, майже в усіх згаданих випадках європейські вторгнення були відповіддю на російську експансію.

"Причина відома і не раз називалася відкрито: наша країна має надто велику територію та надто багато ресурсів для однієї країни".

Правда, називали її лише російські конспірологи, але хто про це згадує?

"Сучасний Захід насадив русофобію у навколишніх країнах, а також розширив на схід блок НАТО. Тараном у його стратегії стала Україна, де західні ідеологи та політтехнологи на основі старих польських та австрійських напрацювань вибудували "анти-Росію".

От і зустрілися в одному тексті і Ян Потоцький зі своїми наступниками, і австро-угорський Генштаб.

"На початку XIII століття шведи та німці захопили прикордонні території карельських, фінських, балтійських та слов'янських племен і хотіли хрестити сусідів Новгородської республіки в католицьку віру. Таким чином, народи потрапляли у сферу впливу Заходу та включалися в протистояння із Руссю".

Це — класичний перенос. Бо з протилежного боку все виглядало аналогічно: слов’янські князі захоплювали території карельських, фінських, балтійських та тюркських племен і навертали їх на свою версію християнства словом і мечем. В результаті ці народи потрапляли у сферу впливу Русі та включалися в протистояння із Заходом. То чого ж тепер бідкатися?

"Руські землі для Заходу завжди видавалися джерелом збагачення. У Новгородській республіці головним ресурсом для Папи римського, шведів та німців представлялися люди, які вели господарську діяльність та сплачували податки. Саме податі новонавернених католиків були приманкою для військ. Зараз ключовий інтерес Заходу полягає в природних ресурсах, на які багата Росія".

А податі з нових православних не були приманкою для військ Русі? А сьогодні хіба сама Росія не хизується статусом "енергетичної наддержави", розпродаючи нафту і газ направо і наліво?

"Новгородське військо Нєвского змогло завдати випереджувального удару, оскільки князь мав розвіддані про пересування шведської армії. В результаті втрати шведів багаторазово перевищили втрати росіян… В Україні силами НАТО було підготовлено плацдарм для розв'язання війни між Заходом та Росією. Однак початок спеціальної військової операції став тим же випереджальним ударом, який захопив противника зненацька… В результаті Захід втратив ініціативу і не може розраховувати на воєнну перемогу".

Про безглузду похвальбу так званою "спецоперацією" і говорити не варто. Однак і Невський бій недалеко відійшов від неї. По-перше, хоча військ Алєксандра було більше, втрати з обох боків були приблизно однаковими — від кількох десятків до кількох сотень людей. По-друге, не було ніякого розгрому шведів — зіткнення тривало до темряви, а потім вони, поховавши загиблих, зійшли на кораблі та відступили. Те, що бойовище залишилося за шведами на достатній для погребіння час, змушує відкинути традиційні російські вихваляння перемогою. Ну і по-третє, ярл,титул шведського вождя,хто б це не був, не загинув, а повернувся на батьківщину. Дрібну прикордонну сутичку навіть не згадали у тогочасних шведських літописах.

Alexander_Nevsky_in_the_battle_with_the_Swedes_by_Boris_Chorikov

Перемога Алєксандра Невського над шведами, Борис Чоріков

Фото: wikipedia.org

"Небезпека для Батьківщини і тоді, і зараз така велика, що російський народ бачить для свого порятунку лише одну можливість — згуртуватися навколо національного лідера… з початком воєнних дій Алєксандр отримав повну підтримку і бояр, і пересічних жителів… Весь народ об'єднався навколо постаті Алєксандра Нєвского.

З початком російської спецоперації в Україні соціологічні опитування показують високий рівень усвідомлення національних інтересів та довіру до курсу президента Путіна… Наприклад, активність добровольців, які вступили до лав армії та підписали контракт, діяльність волонтерських груп, а також численні заходи та висловлювання на підтримку ЗС РФ".

"Численні заходи та висловлювання на підтримку" — сльози заважають писати. Якби новгородці так допомагали княжому війську тоді, як сьогодні російські волонтери своїй армії, то шведи уже б доходили до Волги.

У будь-якому разі вся ця свистопляска чудово вкладається у старий тренд обожнювання Нєвского Путіним. Використання постаті князя у антизахідній пропаганді має довгу традицію: в Російській імперії у 1914 році, потім в сталінську добу (фільм "Алєксандр Нєвскій" 1938 року.; однойменний орден 1942 року), в РФ з 2008 року. Якщо за радянської доби князеві встановили лише два монументи, то в сучасній Росії та окупованому Криму — 24, причому один з них президент РФ відкривав особисто. А 2021 року за порівняння Нєвского з Андрєєм Власовим новосибірського історика Сєрґєя Чернишова викликали до Слідчого комітету за "реабілітацію нацизму".

АлександрНевский

Пам'ятник Алєксандру Нєвскому, Санкт-Петербург

Фото: wikipedia.org

Показово також, що замість приписуваної Нєвскому фрази "Хто до нас з мечем прийде, той від меча і загине», в методичках рекомендують вживати вислів "Не в силі Бог, а в правді", від якого походить афоризм "Сила в правді" — слова з фільму "Брат-2" та одне з неофіційних гасел "спецоперації".

Дата появи іншої методички — друга половина липня, і це теж невипадково. Хрещення Русі відзначається у день пам’яті святого Володимира, а Путін відомий своєю слабкістю до нього. Саме походом цього князя на Херсонес у X столітті президент виправдовував спробу анексії Криму в 2014 році. 16-метровий Володимир теж не випадково виріс у 2016 році поблизу робочого місця Владіміра в Кремлі — російські правителі уже 500 років вважають київських князів своїми прямими предками.

1280px-Памятник_Владимиру_Великому_(Москва)_в_день_открытия

Пам'ятник Володимиру Великому, Москва

Фото: wikipedia.org

"Хрещення – це відправна точка становлення та розвитку російської державності, справжнього, духовного народження наших предків", — заявив Путін 28 липня 2018 року. А ще раніше, у "Кримській промові" 18 березня 2014 року він наголосив, що Володимирів "духовний подвиг — навернення на православ'я — визначив загальну культурну, ціннісну, цивілізаційну основу, що об'єднує народи Росії, України та Білорусії". Не дивно, що і у статті "Про історичну єдність" 2021 року, фактичному маніфесті про невизнання України, йшлося: "Духовний вибір святого Володимира, який був і Новгородським, і великим князем Київським, і сьогодні багато в чому визначає нашу спорідненість". Таким чином, використання хрещення Русі в якості виправдання своєї політики давно вже стало недоброю традицією Путіна.

Про що ж йдеться у "хрещенському" темнику?

Перша тема – це виправдання російської експансії традицією "збирання земель". У вихідному тексті наголошується:

"Хрещення стало основою зміцнення та єдності російської держави на сотні років наперед. Православна віра вчить співчуття, любові до ближнього, терпимості до інших. Ці цінності стали основою російської цивілізації і дозволили Росії об'єднати сотні народів".

Стаття на проурядовому "ФедералПресс" розвиває цю думку:

"Якби не було хрещення – не сталося б об'єднання під крилом Росії сотні народностей, не було б тієї великої історії, якою пишається наша країна… Хрещення заклало тисячолітні державні підвалини. Православна віра стала приводом збирання російських земель в єдину державу".

Тут довгі коментарі зайві. Православ’я навіть серед самих слов’ян поширювалося непросто, а "сотні народів" опинилися під владою Росії не завдяки релігії, а внаслідок імперської експансії.

Друга тема — вина Заходу в розв’язуванні агресії проти Росії та перетворення України на ворожий плацдарм. Ці тези були, певно, взяті з попередньої методички. Тут і "зверхність" католиків стосовно православних, і взагалі Заходу щодо решти світу, і "розділення" та "колонізація" Росії, і війна НАТО "українськими руками". Звідти ж — гуртування суспільства навколо армії та президента. А от що цікаво, так це фраза:

"Росія знову стала здатною до виконання своєї місії — захищати пригнічуваних".

Це ті самі "Де ви були вісім років", тільки в профіль. Виправдовувати власні злочини, звинувачуючи у них жертву — на це хворіють і окремі маніяки, і цілі країни.

Але найважливіше — це оголошення місією "спецоперації" боротьбу із "безбожниками":

"Для укронацистів немає моралі, вони не мислять такими категоріями і є справжніми безбожниками. Вони не бояться за свої злочини кари Божої. Багато хто з укронацистів – відкриті сатаністи та послідовники людиноненависницьких культів".

Також українським "язичницьким нацистам" з Правого сектору та Азову приписується "жертвоприношення" 14 тисяч українських цивільних, зокрема жінок та дітей, під виглядом боротьби з Росією.

Третя методичка побачила світ до 1 серпня — дати вступу Росії у Першу світову війну, з якою російські ЗМІ також мають відшукувати паралелі при висвітленні "спецоперації".

"Жителі низки регіонів, які залишалися російськомовними і зазнали за це гонінь з боку українських радикалів та офіційної київської влади, не погодилися з переворотом і перспективою жити у ворожій до росіян українській державі. Крим оголосив про бажання увійти до складу Росії, а колишні Донецька та Луганська області проголосили незалежність".

І як у 1914 році Росія "не змогла покинути" Сербію, так у 2014-му та 2022-му "була змушена" стати на захист пригноблених мешканців України від фінансованих Заходом русофобів.

Тут примітно, як пропагандисти прохоплюються (можливо, несвідомо) — теперішня війна почалася не зараз, а ще вісім років тому. Роль Росії ж, за методичкою, винятково мирна: мовляв, російська влада намагалася розв’язати конфлікт, але "США зробили Україну передовою базою у протистоянні" — і Росія "була змушена розпочати СВО". Але правда є така, що у 1914-му Росія абсолютно свідомо і цілком самостійно ухвалювала рішення вступити у війну, і якби Петербург не оголосив мобілізацію 30 липня, то і Німеччина б не напала. Ну, а про 2014-й та 2022 рік й говорити не варто.

Також у темнику сучасні російські "націонал-зрадники" прирівнюються до більшовиків у 1917 році, через діяльність яких, начебто, Росія і програла ту війну. Це внутрішня справа, не будемо в неї заглиблюватися, слід лише зазначити, що не більшовики довели Російську імперію до жалюгідного становища в лютому 1917 року, а царський уряд.

Наостанок йдеться про занепад орієнтованого на США світового устрою та виникнення нового — "справедливого та безпечнішого": розпочавши вторгнення в Україну,

"Росія відстоює не лише свої національні інтереси, свою унікальність як цивілізації, а й право інших країн на унікальність, на повагу до багатополярного світу… Росія запропонувала прийнятний для всіх учасників міжнародних відносин підхід, який консолідує навколо Росії та її зовнішньої політики більшу частину світу".

Невже знайдеться хоч хтось, хто в це повірить?

у кінцевому підсумку поява таких методичок наочно свідчить про кризу в глибинних шарах російського суспільства. З одного боку, Київ не був "взятий за три дні", і кінця війні не видно, з іншого — мобілізація не оголошена, а винних у провалі не покарано. Отже, легітимність російського вторгнення була поставлена під сумнів і почала вимагати додаткових "підпорок". А оскільки Росія вже нездатна нарощувати воєнну міць для остаточної перемоги (солдатів ще вистачає, а от техніки — не дуже), в хід ідуть пропагандистські інструменти.

Так, "Невський" темник покладає вину на агресивний Захід, Україну представляє його маріонеткою, а вторгнення виправдовує необхідністю випереджувального удару. "Хрещенський" темник легалізує спроби захоплення Києва і як частини "російських земель", і як духовного центру Русі, а звірства російських солдат пояснює боротьбою із українськими нацистами-сатаністами. Ну, а темник про Першу світову повторює попередні гасла та орієнтований на майбутнє "закручування гайок" стосовно ліберальної опозиції — мовляв, якщо її не придушити, то вона, як більшовики століття тому, продасть Росію Заходу.

І чим гірше складатиметься для Росії обстановка на фронті, тим безглуздішою ставатиме її пропаганда.

Схожі матеріали

001

Боротьба 80 років тому — перемога сьогодні

800x500 obkladunka Poleschyk

Коли ми проґавили "русскій мір" | Тамара Полещук

рашмор нікіта тітов

Україні потрібна Стратегія історичної політики. Сергій Громенко

Святогірська Лавра

Свята чи грішна? Як Свято-Успенська Святогірська лавра стала частиною "русского міра"

Лариса Якубова 800

Справжнє обличчя "русского мира": знищення світу і прикриття культурою | Лариса Якубова

Казакевич_СЕО

Як навчати історії у школі? Геннадій Казакевич

600.jpg

Пропаганда і форма черепа: як тоталітарні режими використовували псевдонаукові теорії

ук.jpg

Москва дістає старі ідеологеми: що таке "Малоросія" та "Новоросія"?

vugledar_tekst-21-1.jpg

Симфонія Донбасу