Загублений слід. Детективна історія картини "Дніпро" Миколи Мурашка

Картина у розшуку

<p>Микола Мурашко (1844 &ndash; 1909)</p>

Микола Мурашко — видатний майстер-пейзажист реалістичного спрямування, професійну освіту здобув у Петербурзькій академії мистецтв. Товаришував із Іллею Рєпіним, який підтримував його як митця, а згодом і як педагога. Пейзажним малярством художник почав цікавитися наприкінці 1870-х, відтоді активно працював у цьому жанрі впродовж життя. Року 1875 Микола Мурашка заснував Київську рисувальну школу.

Більшість живописних і графічних творів митця відомі тільки за назвами в каталогах виставок. Картину "Дніпро" репродукував у своїй монографії мистецтвознавець Юрій Турченко 1956 року, втім без посилання на місце збереження твору.  Ймовірно, ця картина вже тоді зберігалася у львівського колекціонера, професора, ботаніка зі світовим ім’ям Андрія Лазаренка. Згідно з інформацією у Книзі надходжень до музею, саме він подарував це полотно у червні 1971 року.

Картина "Дніпро" Миколи Мурашка також фігурує у каталозі "Виставки творів українських художників ХІХ–ХХ ст. з приватних збірок м. Львова", яку провели у Львівському державному музеї українського мистецтва на початку 1962 року. Хоча пам’ятку на ній не було представлено, Андрій Лазаренко випозичав для експонування інші твори зі своєї колекції. Тоді ж у "Дневнику" музею з’явився запис: "На прохання п. Колесси М. Ф. проводились розшуки картини М. Мурашка "Над Дніпром", яка, як виявилось, знаходиться в приватній збірці А. Лазаренка". Виникає питання: чому треба було розшукувати цей твір? Дати відповідь нині складно, та нові факти до історії пам’ятки дозволяють зробити припущення.

Полотно для музейної колекції Митрополита

Віднайдені в Центральному державному історичному архіві України у Львові матеріали несподівано пов’язують картину "Дніпро" з постаттю Андрея Шептицького. Серед збереженого листування митрополита з приватними особами, увагу привернули два документи, датовані 1937 і 1938 роками, які ймовірно мають стосунок до твору Миколи Мурашка "Дніпро". Це лист керівника школи М. Хомена з Кам’янки-Струмиловоївід 1944 року — Кам’янка-Бузька Львівської області та розписка про отримання коштів за твір, яку також написав М. Хомен, із дописом Василя Дядинюка. Згідно з цими матеріалами, пан Хомен наприкінці 1937 року повідомив Андрея Шептицького про те, що володіє поважних розмірів картиною Миколи Мурашка — українського митця світової слави з Києва, і запитував, чи не зацікавлений митрополит у придбанні цього твору для музею.

Андрей Шептицький ще до заснування музею звернув увагу на доробок наддніпрянських художників. Року 1905 придбав роботи Фотія Красицького "Хати в Кирилівці" та "Коло криниці", а згодом — твори Івана Макушенка "Баба з дівчиною", Віктора Маслянникова "Гарбузи восени", "Степ перед бурею". Тож пропозиція щодо картини Мурашка зацікавила владику, про що свідчить другий документ. 

Перш ніж придбати твір, Андрей Шептицький доручив художникові Василю Дядинюку дати експертний висновок про підтвердження авторства й оригінальності картини. Його оцінку супроводжує розписка М. Хомена, в якій зазначено, що митрополит таки придбав полотно в лютому 1938 року за поважну на той час суму — 3000 (або 3200) злотих.

Попри те, що ні продавець із Кам’янки-Струмилової, ні Василь Дядинюк не вказують назви твору, в документах зазначено розміри полотна 160 см на 72 см. А також подано хоч і стислий, але інформативний опис пам’ятки в експертній характеристиці: "Як краєвид, так і одяг двох жіночих постатей, представлених на ньому, вказують на те, що це є один із видів берегу Дніпра з околиць Київщини або Херсонщини". І розміри, й опис збігаються з характеристиками твору з музейної колекції, знаного під назвою "Дніпро". 

Ботанік, який колекціонував твори мистецтва

Утім у документах, пов’язаних із мистецькою колекцією Андрея Шептицького (зокрема, у переліку приватних пам’яток, який 1944 року уклав Климентій Шептицький, та у списку музейних надходжень від 1938 року), не зафіксовано жодної картини Миколи Мурашка. Принаймні історія цього твору від 1938 до 1945–1946 років, чи навіть до 1971 року залишається невідомою. Зважаючи на час, коли митрополит купив пам’ятку, можна припустити, що картина загубилась або ж зберігалася до кращих часів у приватних колекціях. Таким шляхом десь у 1945–1946 роках "Дніпро" міг потрапити до збірки Андрія Лазаренка.

Колекціонер народився у Києві. Його мати походила з роду Скоропадських. Брав участь у бою під Крутами, а згодом приєднався до армії УНР. Особисто знався із Михайлом Грушевським, Симоном Петлюрою, Сергієм Єфремовим. Активна національна позиція та коло спілкування привернули увагу більшовицької влади, тож за Лазаренком пильно наглядали спецоргани. Від репресій врятувала аполітична професія ботаніка та тривалі експедиції. За скеруванням владних структур, 1945 року науковець переїхав до Львова для організації ботанічних досліджень у новосформованому філіалі Академії наук. Професор Андрій Лазаренко поєднував наукову працю з викладацькою: спершу викладав у Львівському політехнічному інституті та сільськогосподарському інституті, тоді у Львівському державному університеті, де очолив кафедру систематизації нижчих рослин. 

Андрій Лазаренко мав широке коло зацікавлень, одним із яких було мистецтво. У його колекції містилися твори Корнила Устияновича, Івана Труша, Олекси Новаківського, Адальберта Ерделі, Федора Манайла, Володимира Патика та інших знаних митців. Цікаво, що від Андрія Лазаренка до НМЛ надійшов також "Портрет О. Борковського" роботи Корнила Устияновича — колишня власність товариства "Просвіта" у Львові. Тож цілком імовірно, що вчений урятував від вивезення чи знищення і картину "Дніпро" Миколи Мурашка. На жаль, історії придбання мистецьких пам’яток Андрій Лазаренко приховував навіть від дружини, щоби не наражати її на небезпеку.

В історії твору Миколи Мурашка "Дніпро" залишається багато питань. Не варто також відкидати версію існування другого авторського варіанту картини, слід якої губиться 1938 року.