Жінка у сліпучо-білій сукні на тлі білої стіни у літній полудень. Її обличчя губиться в тіні капелюха з чорними перами. Такою зафіксувала на портреті свою сестру Ольгу художниця Олена Кульчицька на початку ХХ століття.
Люба Кость
завідувачка Художньо-меморіального музею Олени Кульчицької, відділу НМЛ ім. Андрея Шептицького
У творчому доробку Олени Кульчицької1877–1967 чимало портретів, переважно це портрети її рідних — батька, матері, сестри Ольги, які виконані у різних техніках — малярстві, станковій графіці (офорті, деревориті, лінориті) та акварелі. Художниця малювала рідних із любов’ю, передаючи пошану та особливу атмосферу взаємин, які панували у родині Кульчицьких.
Старша сестра Ольга була улюбленою моделлю художниці, а також духовним приятелем. У спогадах Олени Кульчицької є такі зворушливі слова до сестри: "Моєму найдорожчому приятелеві, материнській опікунці, невідлучній дорадниці, найтерпеливішому моделеві, невсипущій помічниці, любій моїй сестрі Ользі, спільникові цілого життя, товаришеві праці, спільних переживань, радощів і нещасть, спільної любові до свого народу".
Ольга-Меланія Кульчицька1873–1940 старша від Олени на чотири роки, народилася в селі Устєчко на Тернопільщині. Вона була завжди поряд із молодшою сестрою і в дитячі та молодечі роки, згодом у мистецтві та щоденному житті. Ольга Кульчицька була освіченою жінкою, активною у громадському житті. У Перемишлі, де із 1909 року мешкала родина Кульчицьких, вона працювала в Українському Інституті для дівчат. Ольга була авторкою статей про патріотичне та моральне виховання дітей. Ольга також була обдарована мистецьким талантом, але поступилася сестрі Олені можливістю здобути художню освіту. Добровільно взяла на себе домашні обов’язки і ніколи не нарікала. Водночас Ольга Кульчицька розвинула свій талант у ткацтві. У співпраці з сестрою вона створила десятки килимів-гобеленів, що поєднали у собі модерне та традиційне.
У збірці олійного малярства Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького зберігається понад 30 портретів сестри Ольги, виконаних у різні періоди творчості Олени Кульчицької: "Портрет сестри в білому", "Літо"обидва – 1912 року, "Портрет сестри" 1919 рік, "Портрет сестри Ольги в жалобі" 1910–1920-ті роки. Це також серія олійних етюдів, де Ольга зображена за працею, читанням, а також численні зарисовки із спільних подорожей на Адріатику, відпочинку у Косові, побуті на Бойківщині, Лемківщині.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
"Портрет сестер Кульчицьких". Одне полотно, дві картини
"Портрет сестри в білому" 1912 року написаний на пленері, передає портретовану майже у повний зріст. Ольга зображена у сліпучо-білій сукні на тлі білої стіни у літній полудень. Обличчя жінки губиться в тіні капелюха з чорними перами, а її струнка, сповнена грації шляхетна постать пломеніє молодістю. Ольга тримає у руках тростину, глибокі сіро-голубі тіні контрастно мерехтять на її білій сукні. Художниця відтворила на полотні мінливі світлові ефекти у лаконічній живописній манері. Колорит портрету: поєднання білого з білим, вказує на її захоплення імпресіонізмом.
Олена Кульчицька працювала над створенням цього полотна декілька років, перебуваючи у родинному домі у Косові на Гуцульщині. Припускаємо, що задум виник під час спільної подорожі Європою 1908 року. Париж, де сестри перебували впродовж трьох місяців, викликав особливі емоції. Тут, як згадувала художниця, "не гаяли ми часу, звиджували ми все […] з повною увагою, точністю й правдивим заінтересуванням. Оглянули ми галерею Лювру, всі церкви й колролівські парки та архітектуру дооколичних замків". Перші акварельні ескізи до портрету теж датовані 1908–1909 роками.
Про працю над цим портретом Олена Кульчицька залишила такі спогади: "[…] в особі сестри Ольги я мала прекрасний модель. Вона ніколи не відказалася позувати, хоч би це й було в найтяжчій позиції. У мене є картинки з портретом сестри в білій сукні на тлі білої стіни в яркім світлі. Портрет завдяки терпеливості сестри, як також увазі й любові її до мене, удався".
Дочитали до кінця? Підтримайте редакцію "Локальної історії" на Patreon!