Мандри мамонтового бивня з Трипілля

Музей очолював Кіндрат Лохвицький1770–1849. Молодість він присвятив державній службі: спочатку копіїстом в Експедиції державних рахунків Сенату, потім в Адміралтейській та Військовій колегіях. Отримав чин статського радника або чиновника п’ятого класу згідно з "Табелем про ранги". Після 50 років подав у відставку й оселився в Києві. Тут захопився містицизмом і масонством. Почав активно долучатися до археологічних розкопок, аби підтвердити свої загадкові теорії. Мріяв знайти хрест, який, за легендою, апостол Андрій встановив на схилі Дніпра, де згодом виросло місто. Хреста не відшукав, натомість відкрив фундамент Десятинної церкви та залишки Золотих воріт. Коли в місті запрацював університет, подарував свою колекцію йому. Незабаром активного дослідника призначили завідувачем музею при навчальному закладі. 

Дотепер на бивні можна прочитати напис, який зробив Лохвицький: "Цей клик допотопного мамонта відкритий у Київській губернії в містечку Трипілля". Відтоді артефакт кочував різними установами. Спочатку перебував в експозиції Церковно-археологічного музею при Київській духовній академії. Імовірно, 1936 року його передали до Центрального історичного музею імені Тараса Шевченка, розташованого на території Києво-Печерської лаври. Під час нацистської окупації бивень виставляли у Крайовому музеї до- і ранньої історії. Року 1943 вивезли до замку Гекстедт у Німеччині. 

Артефакт повернули до Києва після війни. Відтоді він перебуває в історичному музеї — теперішній Національний музей історії України. Його виставляють у спеціально виготовленій вітрині, найбільшій в установі.