Автограф Симона Петлюри з вітального листа до Миколи Лисенка 1903 року

автограф_Петлюри_1903-01
Автограф Симона Петлюри Фото: із фондів Музею видатних діячів української культури
Go to next

23:45, 31 травня 2023

Go to next

У грудні 1903 року українці масштабно відзначали 35-річний ювілей творчої діяльності фундатора української музики Миколи Лисенка. У Києві відбулася постановка його опери "Різдвяна ніч", у Петербурзі влаштували на честь композитора урочистий концерт.

Микола Лисенко отримав більше 150 листів з усіх куточків України й різних країн світу. Його вітала оперна співачка Соломія Крушельницька з Італії, шанувальники з Австрії, Німеччини, Чехії, Польщі. Вітальний лист також надійшов від української громади Кубані. На ньому можна побачити, ймовірно, перший із зафіксованих на публічному документі підпис Симона Петлюри.

пересунько.jpg

Тіна Пересунько

історикиня

Постаті Симона Петлюри ми присвятили наступний номер журналу "Локальна історія". Випуск можна замовити в онлайн-крамниці.

З нагоди творчого ювілею Миколі Лисенку написала українська громада Кубані. Один з листів — від співаків Ставропольського хору, який організував диригент Олександр Кошиць, учень Миколи Лисенка. Упродовж 1902—1904 років він викладав у Ставропольській жіночій гімназії, за рекомендацією Лисенка, збирав український пісенний фольклор по кубанських станицях. 15 грудня 1903 року влаштував на честь ювілею композитора концерт. Утім в роботі Кошиця побачили небезпечне для регіону "українофільство". Коли диригент вирушив до Києва власноруч відвозити вітальний лист Лисенкові, місцевий протоієрей йому дорікнув: "Поїхав шанувати українського сепаратиста і ворога Росії". Через тиск українофобського духовенства Олександр Кошиць вимушений був покинути Кубань.

Кошиць

Олександр Кошиць на Кубані, 1904 рік

Фото: надала авторка
лисенко

Микола Лисенко (1842 —1912)

Фото: надала авторка

Подібна ситуація трапилась із Симоном Петлюрою. Року 1901 його вигнали з останнього курсу Полтавської духовної семінарії: студентський хор під орудою Петлюри виконав заборонену російською цензурою кантату Миколи Лисенка "Б’ють пороги".

Петлюра був тоді активним учасником українського студентського життя, диригував хором, любив співати. Сучасники згадували, що найчастіше виконував романс Миколи Лисенка "Не забудь юних днів".

image

Симон Петлюра, початок 1900-х років

Дізнавшись, що в Полтаву приїздить улюблений композитор, запросив Миколу Лисенка на концерт семінарського хору. На захід увірвався ректор семінарії, звинуватив композитора в "мазепинской интриге" і "развращении юношества". Петлюра отримав "вовчий білет", що ускладнював подальше влаштування у закладах імперії. Так, Лисенко доклався до того, що Петлюра опинився в політиці.

Спочатку давав приватні уроки історії дітям з русифікованих полтавських родин. Перекладав на російську мову повість Івана Франка "Перехресні стежки", хотів відкрити очі росіянам на українську культуру. Брав участь у студентських страйках, лобіюючи запровадження до російської системи освіти українознавчих предметів. За свій український активізм потрапив у розшук російської жандармерії, тож 1902 року переїхав на Кубань.

Тут продовжив українську революційну діяльність. Досліджував в архівах історію українського козацтва, був співтворцем осередку Революційної української партії на Кубані "Чорноморська вільна громада". Не раз опинявся під російським арештом (завдяки чому у кубанських архівах збереглись його рукописні показання зі слідчих справ).

На тлі активної суспільно-політичної діяльності Симон Петлюра залишався культурником. Писав до львівського "Літературно-наукового вістника" культурологічні огляди: про встановлення у Катеринодарі бюстів Тарасові Шевченку, про фольклорні експедиції Кубанню Олександра Кошиця, про гастролі в Катеринодарі театру Степана Глазуненка. А ще, як зазначав його біограф Василь Іванис, "годинами в городчику слухав співи станичної молоді". Тішився, що українська молодь на Кубані береже національну пісенну традицію.

— То ми, очевидно, не пропадемо — казав Петлюра "батькові українського самостійництва" на Кубані Кузьмі Безкровному, — коли на такій Кубані, до якої вживає Петербург найбільших русифікаторських засобів, ще досі цілковито панує українська пісня!

Творчий ювілей Миколи Лисенка, який у грудні 1903 року відзначало світове українство, Симон Петлюра оминути не міг. Він вважав, що Лисенко зробив значущий внесок у національне пробудження українців та популяризацію української пісні у світі. Напевно, саме Петлюра спонукав українську громаду Катеринодара укласти вітального листа композиторові, і, ймовірно, виступив автором тексту.

Скан листа Лисенкові_1903_page-0001

Фрагмент вітального листа композитору Миколі Лисенку з нагоди 35-річчя його творчої діяльності 

Фото: із фондів Музею видатних діячів української культури
Скан листа Лисенкові_1903_page-0003

Фрагмент вітального листа композитору Миколі Лисенку з нагоди 35-річчя його творчої діяльності 

Фото: із фондів Музею видатних діячів української культури

"Ти прилучив до всесвітньої музики нову оригінальну пишну галузу — національну українську музику і тим визволив від загину одну з засад нашої національної культури", — йдеться у листі. У тексті вітання вгадується стиль Симона Петлюри, деякі висловлені у ньому думки перегукуються із тезами пізнішої статті "Пам’яті М. Лисенка", яку майбутній головнокомандувач написав як редактор журналу "Украинская жизнь" у Москві 1912 року, з нагоди смерті композитора.

Тут же міститься, ймовірно, перший із зафіксованих на публічному документі підпис Симона Петлюри. Такий, яким ми його знаємо з пізніших листів і розпоряджень Головного Отамана і Голови Директорії Української Народної Республіки.

Серед 63-х підписантів вітального листа, який уперше експонували упродовж з 23 до 31 травня 2023 року в Музеї видатних діячів української культури, цінними є підписи й інших чільних українських діячів Кубані: Кузьми Безкровного, Степана Ерастова, Володимира Скидана, Миколи Рябовола, Степана Манжули, Івана Ротаря, Прокопа Понятенка, Михайла Поночовного, Степана Глазуненка.

Схожі матеріали

600.jpg

"Царство Петлюри" на чехословацькому курорті

1200

Паризькі адреси Головного Отамана

Makhno_group

"По своїм переконанням Махно не був Українцем". Генерал армії УНР про лідера анархістів

Петлюра

Він не помер у Парижі. Віталій Ляска

Koshyts_sharzh.jpg

Пісня в обмін на зброю: як 100 років тому Україна переконувала надати їй військову допомогу

сео петлюра

Тризуб Петлюри — для військових ЗСУ

600-.jpg

Екранні “двійники” Петлюри

600.jpg

Соратник Петлюри, який прославив гопак на весь світ

Симон Петлюра 1200

Залюблений у мистецтво головнокомандувач