Паризькі адреси Головного Отамана

22:52, 6 жовтня 2023

1920 петлюра париж

Після поразки визвольних змагань уряд УНР продовжував свою діяльність у Польщі. Проте підписання цією країною Ризького мирного договору з більшовицькою Росією навесні 1921-го унеможливило легальну роботу. Очільник УНР Симон Петлюра був змушений виїхати до Франції. У Парижі він провів останні півтора року свого життя.

Палієнко Марина

Марина Палієнко

доктор історичних наук, завідувачка кафедри архівознавства та спеціальних галузей історичної науки історичного факультету КНУ ім. Т. Шевченка

Текст підготований за участі та консультування доктора філософії Ярослави Йосипишин, директорки Української бібліотеки імені Симона Петлюри в Парижі. Дослідниця відійшла у засвіти 6 жовтня 2023 року. Пані Ярослава – донька старшини дивізії Армії УНР, близького соратника Петлюри. Майже усе своє життя присвятила бібіліотеці, якою опікувався ще батько. Її зусиллями збережно тисячі безцінних видань. 

Остання подорож

Шлях Симона Петлюри з Варшави до Парижа зайняв майже 10 місяців – від останнього дня 1923-го до жовтня 1924 року. 

Petljura-2

Симон Петлюра (1879–1926), 1919 рік

Фото: ЦДАВО

Тим часом він хвилево зупинявся у Відні, Будапешті, Цюриху, Берні, Женеві. Послуговувався прибраним ім’ям Stepan Mohyla.

Його супроводжував Вячеслав Прокопович, колишній голова Ради Народних Міністрів УНР. Він пригадував той період, коли доля судилась "пережити в купі – часом в одній хаті – останні роки його [Симона Петлюри] життя, по товариські ділити з ним горе часте і радощі рідкі, їсти гіркий хліб на чужині". Прокопович занотував, що Головний Отаман поділився з ним своїм планом відновити ширшу політичну працю в Західній Європі, об’єднати свідомі сили української еміграції у боротьбі "проти найстрашнішого й наймогутнішого ворога – Москви" й розбудувати тісні відносини з європейськими країнами. 

На початку жовтня 1924 року Петлюра отримав дозвіл на в’їзд до Франції. Повідомляючи в листі про приїзд радника дипломатичної місії УНР у Парижі Миколу Шумицького, він просив підшукати житло в Парижі: "Щоб було недорого, спокійно, а разом з тим, щоб і працювати літературно можна було". А ще зазначив: "Хотів би пожити хоч місяць у спокійній обстановці. Маю таку моральну утому і такі пошарпані нерви, дякуючи всьому, що прийшлось пережити, що мрію про спокій – хоч протягом одного місяця – як про передумову і моральної рівноваги, і дальшої праці".

Український Париж

16 жовтня Петлюра та Прокопович прибули до Парижа. Винайняли дві кімнати з кухнею (27, rue Belgrand, XX округ). У той час Головний Отаман часто відвідував помешкання Шумицького поблизу Пантеону та Люксембурзького саду (78, rue Gay Lussak, V округ). Деякі дослідники вказують цю адресу як місце проживання Петлюри в перші дні після приїзду. Він зазначав її своїм кореспондентам для листування з позначкою Pour le Profes. ("Для професора"). Наприкінці січня 1925 року перебралися до готелю Idéal (192, Av. Daumesnil, XII округ). Попри брак фінансів, життя Петлюри в Парижі було доволі насиченим. Він багато читав, щодня мандрував паризькими вулицями, відвідував мистецькі галереї, музеї, а також цвинтарі Пер-Лашез і Пассі.

27, вул Бельгран

Перша квартира, у якій замешкав Петлюра у Парижі. 27, rue Belgrand, XX округ

Фото: localhistory.org.ua
27, вул Бельгран, Париж
Фото: localhistory.org.ua

Симон Петлюра розглядав Париж як політичний та культурний центр, важливий для налагодження зв’язків з європейським світом. Щоб координувати діяльність різних організацій, на початку 1925-го було створено Союз українських емігрантських організацій у Франції (42, rue Denfert-Rochereau, XIV округ). Його очолив Микола Шумицький. У жовтні того ж року почав виходити громадсько-політичний і літературно-мистецький часопис "Тризуб" (адреса редакції у той час: 19, rue des Gobelins, XIII округ). У передовиці його першого номера Петлюра стверджував: "В українську державність ми віруємо, українську державність ми ісповідуємо, – в її неминучости ми переконані. Для нас вона є до певної міри живою реальністю, бо ідею її ми носимо в серці, бо її духом, потребами овіяне все життя".

19 Вул де Гобелен, Париж

Місце, де була редакція часопису "Тризуб" у Парижі. 19, rue des Gobelins, XIII округ

Фото: localhistory.org.ua

Убивство

Навесні 1925 року Петлюра оселився у готелі At Home, сьогодні – Hôtel du Collège de France (7, Rue Thénard, V округ). Наприкінці літа до нього з Варшави приїхали дружина Ольга й донька Леся. Обідати ходили в недорогі кафе, яких тут не бракувало – неподалік був розташований університет Сорбонна. Часто відвідували ресторан Bouillon Chartier (3, rue Racine, V округ). 25 травня 1926 року неподалік цього закладу, перед книгарнею Gibert анархіст, вочевидь більшовицький агент, єврей Самуїл Шварцбард із револьвера випустив у Головного Отамана сім куль. П’ять пострілів були влучними. 

Вул Тенар та вид на Румунську церкву позаду 3

Останнє помешкання Петлюри, 7, Rue Thénard, V округ

Фото: localhistory.org.ua
Вул Расін, місце вбивства Петлюри

Місце вбивства Петлюри, 3, rue Racine, V округ

Фото: localhistory.org.ua

Пораненого доставили до шпиталю Charité (47, rue Jacob, VI округ), розташованим за понад кілометр від місця замаху. Там він і помер о 2-й годині 35 хвилин пополудні. Року 1942 лікарняну каплицю передали Українській греко-католицькій церкві. Сьогодні в церкві Святого Володимира Великого (офіційна адреса: 51, rue des Saints-Pères, VI округ) є пам’ятні таблиці з написами українською та французькою мовами: "Симон Петлюра, голова Української Народньої Республіки, Головний Отаман Українських збройних сил, важко ранений – на вулиці Расіна в Парижі – ворогом української державности був перенесений до лічниці “Шаріте”, в склад якої входила оця церква, і тут помер 25 травня 1926 року".

Катедральний собор св.Володимира у Парижі, сквер ім. Тараса Шевченка

Катедральний собор Святого Володимира Великого у Парижі, поряд – сквер імені Тараса Шевченка, 51, rue des Saints-Pères, VI округ

Фото: localhistory.org.ua

Прощання

Симона Петлюру поховали 30 травня 1926 року на цвинтарі Монпарнас. Панахида відбулась у Румунській православній церкві (9, bis rue Jean de Beauvais, V округ). Церемонія зібрала кілька тисяч людей. З усіх кінців світу надходили телеграми та вінки з жовто-блакитних квітів. Член Уряду УНР в екзилі Олександр Шульгин писав у листі до подружжя Шишманових: «Промов не було, заспівали тільки “Заповіт”, який справив серед цих обставин колосальне вражіння… Ще не було події, яка б так незвичайно схвилювала все українство. Люде страшенно оплакували і оплакують С[имона] В[асильовича], який втілював в собі саму ідею української державности й боротьби за неї».

Відтоді щороку 25 травня о 14:35 українці збираються біля могили Симона Петлюри на молебень і панахиду, щоб віддати йому свою шану. У 1954 році над похованням встановили пам’ятник роботи відомого у Європі українського скульптора Григорія Крука. Тут же згодом поховали його дружину Ольгу (1885–1959) та доньку Лесю (1911–1941).

Кладовище Монпарнас (2)

Могила Петлюри на цвинтарі Монпарнас

Фото: localhistory.org.ua

Нерукотворний пам’ятник

У Парижі є ще одне пам’ятне місце, пов’язане з Симоном Петлюрою. Через два місяці після вбивства Головного Отамана Вячеслав Прокопович (під псевдонімом С. Черепин) опублікував у часописі "Тризуб" статтю "Пам’ятник нерукотворний". 

Один із найближчих однодумців і послідовників Петлюри зініціював заснувати Українську бібліотеку його імени. Прокопович наголошував на необхідності відповідної репрезентації української культури перед Європою. Діяльність Української бібліотеки в європейському інформаційному та культурному просторі він безпосередньо пов’язував з іменем Симона Петлюри, який "привертав не тільки словом, але й ділом нас до заходу, і чия свята кров пролилася на вулицях Парижу".

Українська бібліотека імені Симона Петлюри в Парижі, що була заснована того ж 1926 року з ініціативи Комітету вшанування пам’яті Симона Петлюри (перша локація: 19, rue des Gobelins, XIII округ; нині: 6, rue de Palestine, XIX округ), уже впродовж майже ста років акумулює книжкові та періодичні видання україніки, зберігає цінні архівні та музейні артефакти, пов’язані з життям та діяльністю Головного Отамана, документальні свідчення боротьби за українську державність, колекції української еміграції. Сьогодні вона є найдавнішою українською інституцією в Європі, яка репрезентує українську культурну й документальну спадщину та береже пам’ять про Симона Петлюру.

Укр бібліотека ім С.Петлюри, 6 вул Палестін (1)

Українська бібліотека імені Симона Петлюри у Парижі

Фото: localhistory.org.ua

Схожі матеріали

Makhno_group

"По своїм переконанням Махно не був Українцем". Генерал армії УНР про лідера анархістів

Петлюра

Він не помер у Парижі. Віталій Ляска

Koshyts_sharzh.jpg

Пісня в обмін на зброю: як 100 років тому Україна переконувала надати їй військову допомогу

сео петлюра

Тризуб Петлюри — для військових ЗСУ

600-.jpg

Екранні “двійники” Петлюри

600.jpg

Соратник Петлюри, який прославив гопак на весь світ

Симон Петлюра 1200

Залюблений у мистецтво головнокомандувач

петлюра сео

Книжковий проєкт Симона Петлюри. Галина Пагутяк

екзил 1200

Державний центр УНР в екзилі: три чверті століття на повернення