Крила Ікара

2.jpg
Go to next

12:00, 4 червня 2021

Go to next

Деталь до сценічного костюма Сержа Лифара з балету "Ікар", 1935 рік, із колекції Національного музею історії України

олена іванова.jpg

Олена Іванова

завідувачка відділу тимчасових експозицій Національного музею історії України

Bez nazwy-1.jpg

Ольга Іванова

завідувачка відділу екскурсійного обслуговування НМІУ

"Після виступу раптом – вибух, буря оплесків. Тиша змінюється несамовитістю захоплення", – так писав Сергій Лифар про реакцію публіки на прем’єру своєї вистави "Ікар". Прем’єра спектаклю відбулась 9 червня 1935 року в Парижі. Видатний танцівник родом із Києва використав для постановки новаторську хореографічну концепцію. Глядачі були захоплені. "Викликали 15 разів – безпрецедентний тріумф танцю в Опері", – писав митець у листі до композитора Артюра Онеґґера. 

За цю виставу Лифар першим серед танцівників отримав звання "етуаль", з французької – "зірка". До Сержа такого звання удостоювали лише балерин.

У 1929 році Сергія Лифаря запросили до Grand Opéra як танцівника, хореографа та художнього керівника балетної трупи. На той момент він уже набув великої слави в Парижі як провідний танцівник трупи Сергія Дягілєва.

Лифар пропрацював у Grand Opéra майже 30 років, поставивши понад 200 оригінальних вистав. Він збагатив репертуар театру й відіграв значну роль у розвитку балетного мистецтва Франції. Паризька опера стала всесвітньо відомим храмом танцю, а балетну трупу під керівництвом Лифаря вважали однією з найкращих у світі.

До того ж Серж Лифар проявився як блискучий теоретик танцю. Року 1935 він опублікував "Маніфест хореографа". Однією з головних тез праці була концепція самодостатности танцю, його незалежности від музики.

Лифар був творцем нового стилю у техніці та естетиці танцю –  "неокласики". Основна ідея: балет – це не розвага, а мистецтво. Воно має виражати внутрішній стан та почуття людини, відтворювати романтику і красу, наближати танець до життя.

Саме в "Ікарі" Сергій Лифар уперше й повною мірою реалізував усі засади неокласичного стилю та положення свого маніфесту.

На "Ікара" Лифар мав грандіозні плани. Для створення декорацій і костюмів Grand Opéra запросила Сальвадора Далі. Іспанський художник захопився пропозицією співпраці. Втім ескізи, які виконав Далі, не задовольнили Лифаря: митець потрактував образ Ікара надмірно ексцентрично. За задумом художника, задню частину сцени мав прикрасити малюнок із тридцятьма мотоциклістами в русі. Сам Ікар, згідно з баченням Далі, мав бути голим; на його голові мав бути убір у формі великої булки, а над чолом – закріплена на дроті муха. На переконання Лифаря та директора опери Жака Руше, такий креатив не створював належної атмосфери і вносив недоречний комізм. 

Щоб художньо оформити виставу, запросили Поля Ларта. Він запропонував класичний сценічний костюм: в Ікара були біла туніка, головний убір, а також крила. Їх виготовив брат Сержа – Леонід Михайлович Лифар (1906–1982).

"Ікар" – це ритмопластичний монобалет, сюїта красивих поз та рухів. Сергій Лифар був на сцені сам – танцював без партнерки та кордебалету. Музичний супровід теж був лаконічним. Оркестр замінили ударними установками – барабаном, литаврами та бубном, які відбивали особливий ритм. Ідея такого озвучення належала самому Лифарю. Щоб інструментувати ритми, він звернувся по допомогу до відомого французького композитора Артюра Онеґґера.

"Ікар" став найвищим досягненням у творчому хореографічному доробку Сергія Лифаря. Ця постановка є стилізованим під античність автопортретом самого Сержа, який пройшов шлях від учнівства до висот майстерности, від танцівника кордебалету до зірки балетного мистецтва, від невідомости до всесвітньої слави.

Оригінальний бубон з автографами Онеґґера та самого Лифаря теж належить до зібрання Національного музею історії України.

Більше про постать відомого хореографа можна дізнатися на виставці "Серж Лифар. Політ Ікара" у Національному музеї історії України, яка триватиме до вересня.

Колекція митця, що зберігають в музеї, приблизно 1500 одиниць, містить унікальні пам’ятки, які розповідають про його непросте життя та творчий злет. На виставці представлені балетна туфелька, яку пошила мама для юного Сергія, листування з родиною 20–30-х років ХХ століття, фото та театральні програми виступів трупи Сергія Дягілєва,  костюм Аполлона до балетної постановки "Аполлон Мусагет", який виготовила Коко Шанель, елементи костюма Ікара до славетної постановки Сержа Лифаря, міжнародна нагорода в галузі хореографії "Oscar de la dans" та багато інших.

Схожі матеріали

Bez-imeni-696x452.png

На Полтавщині археологи знайшли унікальну підвіску у вигляді синього жука

IMG_20210602_184106.jpg

З України намагались вивезти скіфських прикрас на 40 тисяч доларів

imgonline-com-ua-convert8ywW3TlQqPfP.jpg

У кургані над “українським Стоунхенджем” знайшли поховання сарматського воїна і залишки тризни

4_arheologi_pixabay_com_1_650x410.jpg

На Луганщині у скіфському кургані знайшли вівтар для жертвоприношень

600.jpg

Намиста-"лускавки"

076baee1071875d2d2188da9b672bdc8-1024x538.jpeg

На Луганщині знайшли поховання племені з видовженими головами