Кинджал із села Івання

IMG_5863_gotovo.tif
Go to next

09:38, 28 липня 2021

Go to next

У 60-х роках минулого століття біля села Івання на Дубенщині археолог Ігор Свєшніков розкопав елітарне поховання  ХVI—XV ст. до н.е., яке належало до комарівської культури (тшинецька культурно-історична спільнота). Тшинецька культура, поширена на території Польщі, України і Білорусі, сформувалася на базі культур шнурової кераміки і, на думку деяких дослідників, є “колискою” праслов’янських племен між Віслою та Дніпром

28576273_1756874671041362_8984395131932179646_n.jpg

Ярослав Погоральський

історик, завідувач Археологічного музею у Львівському національному університеті ім. І. Франка

Під курганним насипом в Іванні було поховано п’ять осіб — двоє чоловіків і три жінки. Поховання здійснювали за обрядами тілоспалення (кремації) та тілопокладення (інгумації) у спеціальних конструкціях — “будинках мертвих”. Центральним було поховання чоловіка із кинджалом, а жіночі кремаційні та скорчені інгумаційні (чоловіка і жінки?), ніби “супроводжували” його. Більшість речей із поховального комплексу мають аналоги у комарівській культурі, а також у культурах Ноа і сабатинівській. Помітні впливи культур Карпатської улоговини (Трансільванія) і пізньоелладської Егеї.

Водночас, унікальний артефакт цього некрополя — бронзовий кинджал з клинком листоподібної форми. До нашого часу навіть збереглася обвуглена дерев’яна частина руків’я. Кинджал, який зараз зберігається в Археологічному музеї Львівського університету, не має жодних прямих аналогів як у місцевому комарівському середовищі, так і поза ним. Лише окремі форми і і орнаменти пов’язують кинджал із металургійними осередками епохи бронзи в Карпатській улоговині, а через них зі Східним Середземномор’ям (Егеїда, Єгипет) та Близьким Сходом.

Водночас дискусійним є одночасовість здійснення поховань, адже для колективних некрополів тшинецької культури типове явище підзахоронення до вже існуючих могил, що творило родинний поховальний комплекс. У зведенні курганного насипу брала участь уся місцева спільнота. Часто трапляються сліди поховальної тризни – кістки тварин, фрагменти розбитого посуду та інші предмети, плями від вогнищ. Загалом, курганний поховальний обряд супроводжували різноманітні ритуали, провідними ідеями яких були міфологія групи, її предків, генеалогія, відновлення ідентичності та цілісності спільноти.

Виняткове багатство інвентарю, унікальність деяких речей, конструкція і розміщення окремих поховань, наявність двох похованих, які не мали поряд супровідного інвентарю й, напевно, були вбиті вже після обряду тілоспалення, вказує, що в кургані були поховані представники комарівської племінної еліти з рабами. Багатство комарівської верхівки ґрунтувалося на контролі шляхів обмінної торгівлі, що сполучали Волинську височину, Подністер’я, Побужжя, Подніпров’я, Карпатську улоговину і далі у Східне Середземномор’я.

Схожі матеріали

Bez-imeni-696x452.png

На Полтавщині археологи знайшли унікальну підвіску у вигляді синього жука

IMG_20210602_184106.jpg

З України намагались вивезти скіфських прикрас на 40 тисяч доларів

imgonline-com-ua-convert8ywW3TlQqPfP.jpg

У кургані над “українським Стоунхенджем” знайшли поховання сарматського воїна і залишки тризни

4_arheologi_pixabay_com_1_650x410.jpg

На Луганщині у скіфському кургані знайшли вівтар для жертвоприношень

600.jpg

Крила Ікара

600.jpg

Намиста-"лускавки"

076baee1071875d2d2188da9b672bdc8-1024x538.jpeg

На Луганщині знайшли поховання племені з видовженими головами

600.jpg

Прочитати пектораль. До ювілею знахідки ХХ століття розкриваємо її секрети

navareks_800-500.jpg

Античний вітрильник “Зміїний-Патрокл”