Кинджал із села Івання
09:38, 28 липня 2021
У 60-х роках минулого століття біля села Івання на Дубенщині археолог Ігор Свєшніков розкопав елітарне поховання ХVI—XV ст. до н.е., яке належало до комарівської культури (тшинецька культурно-історична спільнота). Тшинецька культура, поширена на території Польщі, України і Білорусі, сформувалася на базі культур шнурової кераміки і, на думку деяких дослідників, є “колискою” праслов’янських племен між Віслою та Дніпром
Ярослав Погоральський
історик, завідувач Археологічного музею у Львівському національному університеті ім. І. Франка
Під курганним насипом в Іванні було поховано п’ять осіб — двоє чоловіків і три жінки. Поховання здійснювали за обрядами тілоспалення (кремації) та тілопокладення (інгумації) у спеціальних конструкціях — “будинках мертвих”. Центральним було поховання чоловіка із кинджалом, а жіночі кремаційні та скорчені інгумаційні (чоловіка і жінки?), ніби “супроводжували” його. Більшість речей із поховального комплексу мають аналоги у комарівській культурі, а також у культурах Ноа і сабатинівській. Помітні впливи культур Карпатської улоговини (Трансільванія) і пізньоелладської Егеї.
Водночас, унікальний артефакт цього некрополя — бронзовий кинджал з клинком листоподібної форми. До нашого часу навіть збереглася обвуглена дерев’яна частина руків’я. Кинджал, який зараз зберігається в Археологічному музеї Львівського університету, не має жодних прямих аналогів як у місцевому комарівському середовищі, так і поза ним. Лише окремі форми і і орнаменти пов’язують кинджал із металургійними осередками епохи бронзи в Карпатській улоговині, а через них зі Східним Середземномор’ям (Егеїда, Єгипет) та Близьким Сходом.
Водночас дискусійним є одночасовість здійснення поховань, адже для колективних некрополів тшинецької культури типове явище підзахоронення до вже існуючих могил, що творило родинний поховальний комплекс. У зведенні курганного насипу брала участь уся місцева спільнота. Часто трапляються сліди поховальної тризни – кістки тварин, фрагменти розбитого посуду та інші предмети, плями від вогнищ. Загалом, курганний поховальний обряд супроводжували різноманітні ритуали, провідними ідеями яких були міфологія групи, її предків, генеалогія, відновлення ідентичності та цілісності спільноти.
Виняткове багатство інвентарю, унікальність деяких речей, конструкція і розміщення окремих поховань, наявність двох похованих, які не мали поряд супровідного інвентарю й, напевно, були вбиті вже після обряду тілоспалення, вказує, що в кургані були поховані представники комарівської племінної еліти з рабами. Багатство комарівської верхівки ґрунтувалося на контролі шляхів обмінної торгівлі, що сполучали Волинську височину, Подністер’я, Побужжя, Подніпров’я, Карпатську улоговину і далі у Східне Середземномор’я.
