"Уяви, що всі люди живуть в мирі". Фоторепортаж із львівського вокзалу

"Уяви, що немає країн – це легко зробити, не потрібно вбивати чи вмирати за щось, і релігій також не існує. Уяви, що всі люди живуть в мирі", – це рядки слів із пісні Джона Леннона "Imagine". Цю мелодію виконує Оля на фортепіано, яке волонтери поставили біля головного входу Львівського залізничного вокзалу. Дівчина навчає дітей української мови та літератури, а музика – це її хобі. Разом з друзями домовились приходити по черзі на вокзал, щоб підтримати людей та хоч трішки їх відволікти. Навколо піаніно часто збирається малеча, а їхні батьки чи родичі навіть просять зіграти улюблені мелодії. "Найчастіше виконую українські народні пісні, гімн України та твори Володимира Івасюка. Інколи просять уступити їм місце за піаніно. Звісно – не відмовляємо", – усміхається дівчина.

Ближче до обіду на вокзалі збирається усе більше людей. Їдуть разом із крихітними дітками, літніми людьми та домашніми улюбленцями. Одразу біля входу працює польова кухня – роздають канапки та гарячий чай. Волонтери у яскравих жилетках допомагають із пошуком помешкання чи направляють на наступний потяг.

Мар'яна працює волонтеркою на вокзалі з першого дня війни. Спочатку допомагала з поселенням, а згодом організувала транспорт для людей, які прямують в Польщу. "У мене є перевірені водії з машинами та невеликими автобусами, які безкоштовно везуть переселенців до кордону з Польщею. Якщо потрібно, шукаю для них прихисток на ніч – не можу бачити, як мерзнуть маленькі дітки", – говорить жінка. Додає, що допомагає людям повірити у свої сили та закликає їх залишатись людяними – бодай пропускати без черги мам з немовлятами.

Після першої години черга на вокзал тягнеться через всю площу. Волонтери та працівники розділяють потік людей та групами пропускають на перон, щоб уникнути тисняви. За словами мера Львова Андрія Садового, востаннє таке навантаження на вокзал міста було під час Другої світової війни.