У третій день російсько-української війни на Двірцевій площі Львова волонтери розгорнули польову кухню. Більше місяця тут готують гарячі страви, розливають на порції, пригощають на місці та розносять перонами вокзалу. На початку війни, коли наплив людей був особливо великим, готували цілодобово. Про роботу польової кухні, її кухарів та страви розповідає один із організаторів – підприємець та ресторатор Андрій Німець.
Катерина Москалюк
журналістка, документальна фотографка
“У казан вміщається 320 літрів, або 1200 порцій. У перші дні війни ми встигали за день приготувати сім казанів супу”, – пригадує директор та співвласник ресторану “Бойківська гостина” Андрій Німець. Разом зі своїм другом Іваном Бойком, директором Aria Motors – Honda, їм вдалося налагодити роботу польової кухні за два дні – вона запрацювала 26 лютого.
“Зрозумів, що треба робити те, що вмієш – готувати їсти”, – говорить з усмішкою Андрій. Спочатку хотіли розмістити кухню на кордоні, проте там з їжею допомагали місцеві мешканці. Тож вирішили розташувати біля Головного залізничного вокзалу. Під кухню виділили місце, намет, підключили електрику, завезли воду та дрова.
“Подзвонив братові – дрова для кухні зібрали усім селом. Написав повідомлення на своїх сторінках у соцмережах – одразу отримав необхідні інгредієнти для страв”, – каже Андрій Німець.
На початку продукти брали з ресторану – заморожене м’ясо, картоплю, цибулю. Працівники “Бойківської гостини” різали овочі, а пан Андрій привозив на польову кухню. Каже, що за два тижні проїхав на автомобілі більше тисячі кілометрів Львовом. Згодом з продуктами почали допомагати волонтери. Спершу приносили усе підряд, навіть вівсяні пластівці. Проте з часом система налагодилась.
“80% людей, які працюють на кухні – це люди, які втратили свої домівки та приїхали до Львова з різних куточків України, – пояснює Андрій Німець. – Наприклад, старший по кухні зараз Михайло. Він зі своєю дівчиною живе у мене вдома. Ми вже стали друзями і постійно на зв’язку”. У перші тижні роботи на кухні було більше 20 волонтерів. Іван Бойко готував супи в казані, інші – сортували продукти та роздавали готову страву людям, розносили на перони та в “Кімнату матері і дитини”.
На початку роботи організатори навіть не уявляли, які об’єми їм доведеться готувати. Думали, що на всіх вистачить одного казана. Утім люди прибували до Львова тисячами, стомлені та голодні. Волонтерські організації роздавали людям бутерброди та чай. А пан Андрій хотів нагодувати усіх смачним, гарячим супом.
На польовій кухні готують різні кухарі. Нещодавно приходив кулінарний експерт та шеф-кухар Євген Клопотенко, готував борщ. Засновник туристичного клубу, який організовує подорожі Україною, Ярослав Козак готував козацький куліш. “Попросився у гості до польової кухні. Вирішив пригощати стравою, яку варив на Майдані під час Революції Гідності, – пояснює пан Ярослав. – Три тижні був у Києві, а зараз приїхав відвідати маму, яка живе у Львові. Вирішив не сидіти без діла та допомогти хлопцям”.
На польовій кухні спочатку експериментували зі стравами. Готували борщі, розсіл з макаронами, суп на так званій мексиканській суміші, який одразу отримав назву “Мексиканський бандерівець”. Проте найкращою стравою виявився бограч – густий і ситний.
З часом до польової кухні доєдналась World Central Kitchen (Світова центральна кухня) від холдингу емоцій Fest. “Суп потрібно готувати на казані дві години. Однак Кухня допомагала з напівфабрикатами, які потрібно було лише довести до кипіння та додати спецій. Ми могли готувати суп за сорок хвилин та нагодувати багато людей. Інакше б ми не впоралися”, – розповідає Андрій Німець. Зараз робота польової кухні налагоджена добре. Організатори сподіваються, що скоро запрацюють нові евакуаційні коридори і вони зможуть усіх пригостити супом, який додасть тепла у життя.