"Ворог українського народу в цифрах". Звіт "Просвіти" про неписьменність

В дні 24. листопада ц. р. відбулася в "Просвіті" нарада представників усіх наших установ, товариств і редакцій у справі цьогорічної акції поборювання неписьменності серед українського народу. Ця нарада була цікава тим, що "Просвіта" вперше може за довгі роки своєї освітньої праці серед народніх мас виступила з автентичним цифровим матеріялом, що ілюструє наглядно стан неписьменності українського народу в Польщі.

Довгі роки говорили ми теоретично про неписьменність серед українського народу. Загальне, так мовити, інтуїтивне, теоретичне переконання було таке, що ця неписьменність дуже висока. Одні оцінювали її песимістично, інші трохи оптимістичніше. Одні ставили нас на третьому або четвертому місці серед неписьменних народів Европи, інші навіть на першому і другому. Але ніхто не знав дійсної правди. Люди вдоволялися загальною стереотиповою правдою, що наш нарід малописьменний та малокультурний.

Аж в останніх двох роках зладила комісія для навчання неписьменних при Головному Виділі "Просвіти" статистику неписьменності українського народу в Польщі. Матеріяли до цієї статистики зачерпнула Комісія з перепису населення з 9. грудня 1931. року. Можливо, що ці цифри незгідні з ідеальною дійсністю нинішнього дня, можливо, що їх можна дещо підвищити або зменшити. Але на кожний випад зближують вони нас до правди, змальовують нам стан, що не відбігає далеко від фактів життя. Образ цієї статистики дуже сумний, стан неписьменності українського народу в Польщі загрозливий.

Статистику неписьменності серед українського народу, зладжену "Просвітою", можна поділити на дві групи: перша торкається трьох південно-східніх воєводст — львівського, тернопільського та станиславівського, друга — трьох північно-західніх воєводств: волинського, люблинського й поліського. Розглянемо їх подрібніше.

Число неписьменних українців.

Львівське воєводство. — Лісько 37.186, Турка 37.783, Дрогобич 26.115, Борщів-місто 901, Рава Руська 25.792, Яворів 17.939, Добромиль 16.233, Самбір 16.297, Самбір-місто 372, Жовква 14.327, Перемишль 13.839, Городок 12.714, Мостиська 11.993, Сянік 11.038, Рудки 10.930, Сокаль 10.297, Любачів 8.657, Бібрка 8.922, Ярослав 8.379, Львів 7.339, Львів-місто 3.694, Коросно 1.965, Березів 1.811, Ланцут 700, Ряшів 476, Переворськ 335, — Разом у львівськім воєводстві 304.866 неписьменних українських людей повище 10 літ життя.

Тернопільське воєводство. — Бучач 21.929, Борщів 21.790, Заліщики 15.217, Броди 15.034, Бережани 14.070, Підгайці 13.241, Золочів 13.194, Тернопіль 12.155, Тернопіль-місто 826, Зборів 12.645, Копичинці 12.125, Чортків 10.933, Збараж 8.787, Перемишляни 8.661, Теребовля 8.659, Скалат 8.301, Радехів 7.826, Камінка Струмилова 7.234. — Разом у тернопільськім воєводстві 212.584 неписьменних українських людей повище 10 літ життя.

Станиславівське воєводство. — Надвірна 44.573, Косів 36.233, Коломия 36.624, Коломия-місто 746, Станиславів 29.274, Станиславів-місто 1.029, Долина 25.488, Толмач 25.129, Стрий 23.815, Стрий-місто 924, Городенка 23.655, Калуш 22.003, Снятин 19.954, Рогатин 18.199, Жидачів 10.869. — Разом у станиславівськім воєводстві 318.445 неписьменних українських людей повище 10 літ життя.

В 1931. році було у Східній Галичині, себто у львівському, тернопільському і станиславівському воєводстві, 3,260.128 українців, з того повище 10 років життя 2,421.925, а між ними аж 835.898 неписьменних, себто 34.51%.

Отже відсоток неписьменності в українського народу Галичини дуже поважний, він межує майже з культурною катастрофою. Подумати лише, що від 1868. р. ширить на наших землях освіту серед українського народу "Просвіта", а від 1869. р. обовязує у нас по нинішній день шкільний примус. І при такому фактичному і правому стані народньої освіти наш національний культурний баланс обтяжений цифрою 835.898 неписьменних!

Як ближче вглянути в цю статистику, то завважимо, що підгірські й гірські повіти мають далеко вищий відсоток неписьменних, ніж повіти на високорівнях та долинах. У львівському воєводстві загальний відсоток неписьменних карає 31.55%, у тернопільському ж — 32.29%, а в станиславівському аж 39.98%. Ця справа науково дотепер недосліджена і годі ще певне сказати, чому воно так, а не інакше. Ми ж знаємо, що в гористій Швейцарії та Скандинавії відсоток неписьменних хитається ледви між 2%−3%.

Так само й відношення неписьменності серед мужчин і жінок цікаве. Неписьменність серед жінок майже вдвоє більша, ніж серед мужчин. На 835.898 всіх неписьменних було в Галичині 320.937 неписьменних мужчин та аж 514.961 жінок.

Північно-західні українські землі належать до трьох воєводств: волинського, люблинського та поліського. Неписьменність серед українського населення на тих землях у цифрах виглядає так:

Волинське воєводство. — Сарни 56.143, Любомль 28.326, Ковель 66.260, Ковель-місто 267, Костопіль 41.674, Кременець 80.803, Володимир 31.007, Володимир-місто 573, Луцьк 59.945, Луцьк-місто 513, Горохів 29.697, Дубно 57.456, Рівне 54.310, Рівне-місто 513, Здолбунів 26.641. — Разом у волинськім воєводстві було в 1931 році 541.030 українських людей повище 10 років життя, цебто 53.16%. 

Люблинське воєводство. — Білґорай 7.908, Володава 9.326, Томашів 9.344, Замостя 1.757, Замостя-місто 99, Грубешів 12.710, Красностав 1.300, Радимин 467, Біла Підляська 4.674, Любертів 380, Холм 6.543. — Разом у люблинськім воєводстві було в 1931. р. 54.582 неписьменних українських людей повище 10 років життя, цебто 36,6%. 

Поліське воєводство. — Камінь Коширський 38.376, Пінськ 51.391, Пінськ-місто 84, Столин 35.588, Кобрин 29.459, Берестя н. Б. 32.133, Берестя н. Б.-місто 262, Дрогочин 30.323, Косів 20.572, Пружани 18.003, Лунинець 31.305. — Разом у поліськім воєводстві в 1931. р. 287.526 неписьменних українських людей повище 10 років життя, цебто 54,2%.Разом на північно-західніх українських землях, у трьох воєводствах — волинськім, люблинськім і поліськім, було в 1931. р. 883.133 неписьменних українських людей повище 10 років життя, цебто 52%.

Дуже важко скласти правдиву статистику неписьменності українського народу на північно-західніх українських землях. Стоїть тут на перешкоді національна несвідомість українського народу на тих землях. Урядовий перепис населення визнає на Волині за українців тільки тих, що подали свою мову виразно, як українську, а так ціли десятки тисяч волинських українців причисло до поляків. Східня частина люблинського воєводства — це Холмщина й частина Підляшшя, де українське населення свою національну приналежність означало словом "православний". Ці наші землі від пару десятків літ знайшлися в такому становищі, що дуже велика частина місцевого українського населення попереходила спершу тільки на латинський обряд, а далі прийняла польську мову і сьогодні перепис виказує тут уже більшість поляків. На Поліссі перепис цей визнає тільки виїмково українську мову, та означує її переважно, як "тутешню". Такою назвою означає також і білоруську мову, — тим то годі докладно розмежувати українців і білорусинів на північному пограниччі, в повітах Косів, Пружани й Лунинець. Випадає ще під кінець зазначити, що наша статистика не охопила Лемківщини в краківському воєводстві, де живе около 61.000 українців, окраїн північно-західніх земель та частини Підляшшя, де повинно бути понад 55.00 українців та коло 10.00 українців порошених на чисто польській території.    

Подумаймо хвилину над статистикою неписьменності серед українського народу в Польщі. На підставі перепису населення з 1931. р. ствердили ми, що на південно-східніх наших землях (Східна Галичина) було 835.898 неписьменних українців, а на північно-західніх землях 883.138 неписьменних наших людей повище 10 років життя. На цілій суцільній українській території в Польщі було в 1931. р. (по урядовому переписі) 5,643.653 українців, у тому 4,119.050 повище 10 років життя, а на те число аж 1,719.036 неписьменних українських людей, цебто 41,7%. Ефективні числа і відсоткові стопи неписьменності серед українського народу в Східній Галичині трохи нижчі від чисел неписьменності нашого народу на північно-західніх землях. Але в кожному разі тут і там вони дуже великі. Причина такої великої неписьменності українського народу до нинішнього дня науково не досліджена, тому годі її певно й безпомилково зясувати. Але мабуть ми не будемо далекі від правди, якщо скажемо, що головного джерела хронічної та все зростаючої неписьменності наших мас треба шукати передовсім у загальному політичному становищі українського народу. Недержавний нарід не має в своїх руках найпотрібніших матеріяльних і моральних засобів у боротьбі за підвищення народньої освіти, національної культури. Неписьменність серед українського народу й далі зростає. Вона грізною навалою суне на щораз то нові сотні тисяч наших дітей і доросту, що мусять виростати без школи. Вона каламутними водами охоплює та затоплює щораз більше й більше низи наших народніх мас і по трохи відносить їх у чужинне море. Вона підриває в корені нашу чисельну та духову народню снагу. Тому то все зорганізоване українське громадянство, всі свідомі й письменні українці, ті, що боліють душами за наше тривожне Сьогодні, ті, що зі щирого серця бажають кращого національного Завтра — всі повинні зорганізуватися й повести гуртом і солідарно боротьбу з цим народнім лихом аж до повної перемоги.