"Тіні" в Америці. Огляд фільму Сергія Параджанова 1966 року

Його випродукували в 1964 році — століття з дня народження Михайла Коцюбинського. Його відзначили другою нагородою на кінофестивалі в Аргентині. Його висвітлювали в Москві підчас минулорічного кінофестивалю (але не у програмі фестивалю), де його оглядали чужі критики. Зате відносно мало людей його досі бачило: так в Україні, як і на Північно-американському континенті.

<p>Постер Нью-Йоркського кінофестивалю 1966 року</p>

В Нью-Йорку його оглянуло біля 250 осіб — членів і гостей Клюбу Круглого Стола.

Для тих, які ще не бачили "Тіней", одно речення перестороги: Цей фільм любителям реалізму не буде подобатися! Але ті, кому вже остогидло дивитися на покази самодіяльности, типу поїздів, що їдуть до Києва, напевно вийдуть з показу цього фільму задоволені. Вони побачать, що в ділянці кінового мистецтва, в Україні є творчі сили, які вміють поставити сучасний продукт на сучасний ринок.

Відкриваючи вечір проф. Всеволод Голубничий, голова Клюбу Круглого Стола, пояснив присутнім, що фільм "Тіні забутих предків" виконали молоді люди. Цей прикметник покриває шмат часу, бо різниця віку між постановником і композитором "Тіней" становить аж 14 років. Зате він влучний, коли взяти під увагу те, що постановники не побоялися застосувати прикмету молодих, тобто новаторство.

Фільм "Тіні забутих предків" належить до тих де спостерігач звертає більше уваги на роботу постановників, чим на гру акторів. Актори тут являються тільки ляльками в руках невидимих постановників, які вживають їх, як і пейсажі і кінові ефекти і музику на те щоб з усіх їх створити один цікавий спектакль. І. Миколайчук, наприклад, має всі познаки екранної особистості, для якого пишуть спеціяльно сценарії. В "Тінях" Миколайчук грає Івана, а не себе в характеризації Івана.

Режисер постановник Сергій Параджанов (йому зараз 42 роки) на спілку з 44-літним Іваном Чендеєм, написали сценарій для фільму, який дуже точно зближений до оригінального твору. Те, що Коцюбинський написав про життя і звичаї гуцулів чорне-по-білому, Параджанов і його співробітники показали в кольорі і з звуком. Але вони зробили ще більше.

Ні, вони не взялися поправляти майстра літературного слова. Вони просто застосували по-майстерськи мистецтво кіно, до клясичного літературного твору.

Взяти б хоча епізод з повісті, який приходить зараз після смерті Марічки. Коцюбинський розказує в десятьох рядках про те як Іван сумував, як щез на шість літ і як вернувся — худий і зчорнілий. У сценарію Параджанова і Чендея ця переміна показана на протязі цілого акту. На екрані Іван показаний при різних роботах у щораз гіршому вигляді, а в той час із звукозапису чути тільки розмови людей, які розказують де то вони бачили Івана. Цей акт називається "Самотність" і Параджанов зняв його в чорнобілих красках. Решта фільму знята в кольорах.

Цілий фільм складається з окремих актів. Їх тут аж дванадцять і кожний з них попереджений відповідним титром на темному екрані, наприклад: "Карпати — Богом і людьми забута земля гуцульська," "Іван та Палагна", "Сили ворожі", "Pietta", чомусь з подвійним "т".

Є також у фільмі кадри в яких дієві особи кличать і моляться і один дуже вдалий кадр знятий зовсім зблизька: на екрані видно тільки великі селянські руки — ніготь одного пальця розторощений, мабуть при роботі — які тримають товстий Псалтир; із звукозапису чути голос священника, а на екрані видно його руку, що перекидає картки в Псалтирі. У звукозаписі є багато церковного співу, в церковнослов'янській мові, з гуцульською закраскою.

Такі, зовсім документарні картини у фільмі "Тіні забутих предків" переплітаються з надприродними, мітологічними і конденсаціями дій — по три в одному кадрі — які заставляють глядача вживати трохи уяви.

Думаю, що постановник фільму мусить багато завдячувати за вдале створення автентичності двом своїм співробітникам: Л. Байковій і Ф. Манайлові. Байкова запроектувала розкішні гуцульські костюми, а Манайло працював як консультант при продукції фільму. Прийдеться слідкувати за дальшою творчістю усіх тих, які працювали над постановкою цього фільму. Вони знають своє діло.

Те, що в "Тінях" відносно мало діялогів, частично рятує ситуацію. Миколайчукові (в ролі Івана), як і Л. Кадочниковій (в ролі Марічки) гуцульський говір тільки частично вдається. А Т. Бестаєва то вже творить повне розчарування. Вона у фільмі зовсім перебрана за гуцулку, і раптом просить сідати "до вечері"! В той час пісні і розмови на задньому плані виконані справжнім гуцульським говором.

Жорстокість країни в якій відбувається дія підкреслена у фільмі від початку до кінця, а лагідні і веселі кадри в ньому дають тільки тимчасове драматичне відпруження перед кожною новою трагедією. В пролозі до фільму, зрубане дерево падає і вбиває брата малого Іванка. В першому акті розвивається бійка, через образу чести, між Гутенюком і Палійчуком, у висліді якої цей останній вмирає. А далі — стрімкі стежки в горах, бистрий, аж лютий Черемош, нищівна буря з громами — показані у фільмі з усією своєю жорстокістю. І смерть, яку вони віщують і спричинюють, стає частиною буття жителів тої Богом і людьми забутої землі.

Найбільш замітним додатком до повісті це релігійні сцени. У фільмі показані аж три процесії з корогвами й патерицями, дві сцени зняті в церкві підчас відправ, кілька сцен біля церкви і в одній сцені Іванові привиджується Розп'яття. 

Досі я не згадав ні словом про повчаючі елементи, які відіграють таку важну і зовсім відкриту роль в радянській кінематографії. З приємністю приходиться ствердити, що в "Тінях забутих предків" ніщо не разить; не видно в ньому, так би мовити, вказівок Державного комітету по кінематографії. (При шуканні порівнання на думку насувається недавній фільм "Мати" за сценарієм Юрія Збанацького. В ньому, між іншими, є нетактовний комсорг, якому директор школи звертає увагу, а комсорг витягає з цього належні висновки і ... стає героєм дня. Позатим фільм мав познаки бути кращим ніж пересічні).

В "Тінях" є одна картина в якій старий Палійчук показує в церкві Іванкові багача Гутенюка й пояснює: "Він Богу гроші віддає, а в бідної людини душу виймає". Коцюбинський цього не написав у творі за яким знятий фільм. Але чомусь здається, що він би під такими словами підписався.