"Не обійшлося без інцидентів". Газета "Діло" про відкриття пам'ятника Іванові Франку на Личакові

Львів, 28. V. 1933.

Був чудовий ясний ранок, як з усіх усюди підплили вулицями Львова маси народу, щоби взяти участь у святі відслонення пам’ятника на могилі найбільшого сина Галицької Землі, Івана Франка. Стрункими рядами ступали довгі колони Соколів, Лугів і Каменярів, хлопців і дівчат, селян, робітників та інтеліґентів. Усі вони прямували на Личаківський цвинтар, де на год. 7.30 рано назначено початок свята.

Вже надовго перед назначеною годиною зібралися біля пам’ятника Франка члени Комітету його будови разом з його творцем арт. Литвиненком, члени найближчої родини Поета, представники центральних українських установ, Української Парламентраної Репрезентації, гості з Волині, Буковини і Закарпаття, українські письменники, представники преси тощо. Настрій у всіх глибоко святочний.

Була точно 8. година, коли серед загальної тишини голова Комітету будови ред. В. Мудрий отворив свято промовою, яку меґафони передавали зібраним масам аж поза цвинтарні брами. Промову ту подали ми вже в вчорашньому числі "Діла" в цілости. В часі тої промови наспіла під пам’ятник штафета наколесників туристично-спортового товариства "Підгір’я" в Дрогобичі, яка в урні, уфундованій повітовим комітетом відкриття нагробника І. Франкові у Дрогобичі, привезла на могилу Поета землю з його рідного села Нагуєвич. Землю ту висипав голова Комітету на могилу, а урну перебрав дир. д-р І. Свєнціцький до Національного Музею.

На закінчення промови ред. Мудрий відслонив пам’ятник і в тому самому моменті злучені мішані хори під батутою п. Ілярія Охримовича стали співати могутнє "Ви жертвою в бою", а зараз потім муж. хори відспівали ще "Присягу Батави" — обі композиції С. Людкевича. На тому перша частина свята покінчилася і зачалася дефіляда.

Дефіляда

Дефіляда перед пам’ятником, біля якого стояла почесна сторожа, почалася в год. 8.30 і скінчилася в год. 10, отже тривала цілої півтора години. Започаткували її відділи з вінками, при чому перший вінок на могилі зложила родина Поета з написом: "Найдорожчому Татові і Дідові — діти і внуки". Після того зложено вінок від українців Канади, а далі кожний проходячий відділ складав вінок від себе. Спис установ, що зложили вінки, постараємося подати завтра, але вже нині зазначимо, що з малими виїмками всі вони мали жовто-блакитні ленти, значить — маніфестація мала загально-національний характер.

В дефіляді машерував на почесному місці Бориславський Басейн — рідні сторони покійного Поета. Це був великий відділ селян, робітників та інтеліґентів, у якому несено м. ин. прапор Т-ва "Зоря" з Дрогобича. За Бориславським Басейном йшли злучені львівські хори, а потім повіт за повітом, громада за громадою, школа за школою, установа за установою — майже всі або з прапорами або з вінками. Так отже йшла Бережанщина, Підгаєччина, Золочівщина, дальше Союз Української Поступової Молоді "Каменярі" з таблицею і прапором, УСРП з великим прапором, Яворівщина (вінок з печатками 194 товариств), Тернопільщина, Збаражчина, Рогатинщина, Стрийщина (чудовий вінок з барвінку, з вишиваними лентами), Миколаївщина й ин. Після того бачили ми в поході гурт євангеликів під проводом кількох пасторів, перед якими несено напис: "Українська Євангельська Реформована Церква".

По тій групі йшла ціла низка сіл львівського повіту, далі Жовківщина, Городеччина і Сокальщина. В цій групі було кілька оркестр і кілька сокільських та лугових товариств. За Сокальщиною машерували довгі ряди львівського жіноцтва під прапором "Союзу Українок", за ними жіночі школи "Рідної Школи" у Львові, потім Комарнянщина, після неї львівська "Зоря", з оркестрою і прапором, т-во дозорців "Воля" у Львові, українське молоде робітництво, т-во "Сила" у Львові й ін. За тими товариствами дефілювали довгі кольони "Лугів", між якими запримітили ми "Луги" зі Львова І−ІV, а далі з Гряди, Збоїск, Бірок Янівських, Острова, Валяви, Малехова й Будькова. Підчас дефіляди лугових відділів дійшло, на превеликий жаль, до дуже прикрих інцидентів, про що згадуємо на іншому місці.

За "Лугами" дефілювали: Союз Українських Купців, Українське Технічне Т-во, українська кооперація, обєднана в Ревізійному Союзі Українських Кооператив (Центросоюз, Нар. Торговля, Маслосоюз і ін.), гімн. СС. Василіянок у Львові, хлопча бурса "Р. Ш. " з вул. Хшановськоїнині вул. Академіка І. Юхновського зі своїм управителем, а далі читальні й інші установи з львівських передмість: Знесіння Нове, Клепарів, Стрийське, Вулька, Галицьке, Замарстинів, Голоско, Левандівка, Сигнівка, Богданівка і Личаків.

За львівськими передмістями машерували львівські сокільські товариства: Сокіл-Батько, Сокіл з Городецького, Личакова і Голоска, за ними Станиславівщина і Хирівщина, а далі група УСДП з прапорами і робітничою орхестрою. В цій групі йшла теж "Робітнича Громада" зі Львова і з Борислава, Т-во "Праця" зі Львова і деякі чільні діячі ППС. (Ширек, Скаляк, Лісевич й інші). Ціла та група зібралася опісля біля могили пок. Миколи Ганкевича, де короткі промови, присвячені памяти Франка, виголосили: д-р Лев Ганкевич і ред. Скаляк.

Коли перейшла перед памятником група УСДП, дефілювали перед ним ще довго маси львівського громадянства, яке аж тепер дісталося на цвинтар. Закінчилося свято дефілядою великої групи впорядчиків, після чого всі учасники двигнулися всіми дорогами до міста. На цвинтарі лишилася могила Поета, а на ній маєстатичний памятник, а перед ним і біля нього ціла гора вінків (цінніші шарфи будуть збережені в Музею).

По оцінці знавців у дефіляді брало участь ок. 20.000 осіб; при чому незвичайно численну участь взяло у ній зорганізоване львівське громадянство, що слід підчеркнути.

Жалюгідні іниденти

Ми вже зазначили вище, що при дефіляді лугових товариств прийшло до незвичайно сумних і прикрих інцидентів. А саме якась частина впорядчиків-студентів, що самі зголосились до Комітету для помочі у святі і свято обіцяли виконати все як слід, не хотіла впустити лугових товариств на цвинтар, замкнувши перед ними браму. Коли інтервенція Комітету не помогла, прийшлося йому з допомогою тих впорядчиків зрезигнувати і призначити до тої функції делегатів-селян, які радо на це згодилися. Одначе коли почалася дефіляда лугових товариств, почулися з кругів студентів оклики "Ганьба", а навіть посипався зпоза могил і памятників град каміння, яке ранило кількох луговиків і кілька цивільних осіб, у тому числі одну учительку (тяжко) і справоздавця одної жидівської газети. Не маємо просто слів, щоби напятнувати як слід поведінку тих молодих людей, що не завагалися в такий спосіб спрофанувати це імпозантне свято на такому святому місці як цвинтар і в такій святочній хвилині. Гадаємо, що в осуді тих людей зсолідаризується з нами вся без виїмку українська преса, все наше громадянство.

У звязку з цією демонстрацією арештувала поліція кількох молодих людей, відібравши від них каміння. Крім того арештовано ще кількох студентів дещо пізніше, в часі вуличної демонстрації, але їх випущено потім, як зачуваємо, майже всіх на волю.

Поза цією демонстрацією проти "Лугів" студентські впорядчики, як довідуємося, старалися відсунути від дефіляди також групу УСДП, перепускаючи перед неї разураз інші відділи, що стояли позаду. Щойно після рішучих протестів могла і та група пройти поруч памятника.

Святочна академія

Святочна Академія в память Франка, що відбулася в суботу вечором у салі кіна "Атлянтік", а в неділю вполудне у салі Великого Театру, пройшла блискуче. Саля, випродана до останнього місця, тріщала в обох днях від натовпу. Порядок був зразковий під кожним оглядом, настрій незвичайно святочний, до чого причинилася не тільки чудово прибрана естрада, на якій красувався бюст Франка роботи арт. Литвиненка, але й глибоким чуттям надихана, високопоетична промова Богдана Лепкого та рецитація творів Франка у виконанні п. Геника-Березовського. Фахову оцінку поодиноких музичних точок подамо завтра, але вже нині зазначимо, що всі вони варті були передачі в усіх европейських радіостаціях.