Як святкували століття Маркіяна Шашкевича у Львові

6 листопада виповнюється 210 років з дня народження Маркіяна Шашкевича (1811-1843) – письменника, священика, символа українського національного відродження на Галичині, народного будителя. Року 1911 українські сили згуртувалися довкола ідеї святкування столітнього ювілею Шашкевича й організували одну з наймасовіших подій у тодішній Галичині та й загалом Україні.

Епіцентром урочистостей став Львів. Пам'ятні заходи тривали протягом 5-7 листопада. До святкування долучилися представники організацій "Cокіл" та "Січ", викладачі, учні та студенти шкіл, гімназій, інститутів та університетів.

Перший день торжеств випав на неділю. Святкування розпочалися з літургії на Святоюрівській горі.

Оргкомітет наперед визначив, на яких вуличках навколо площі святого Юра мали збиратися учасники дійства. Організацією містян та всіх охочих заопікувався "Сокіл". На прилеглих вулицях зібралося понад 20 тисяч охочих, писав Михайло Лозинський у статті для газети "Рада".

Після літургії митрополит Андрей Шептицький освятив меморіальну таблицю на честь Маркіяна Шашкевича. Пам’ятну дошку виготовили з сірого мармуру та оздобили різьбленням з гуцульськими орнаментами. На табличці, вмурованій у церковну стіну, зазначалося: "Пам’яти Маркіяна Шашкевича, поета, подвижника, вісника відродження Австрійської Руси".

Далі урочиста хода рушила до Личаківського цвинтаря. Попереду йшли члени "Сокола", переважно зі Львова. Кожне представництво організації несло свій прапор. Лозинський нарахував 445 соколят. За ними крокували представники "Січі", а також учні народних шкіл, гімназій – не лише зі Львова, а й із Рогатина, Буська, Яворова та Збаража. Були студенти із Львівського університету та Політехнічного інституту. Замикали колону делегації українських товариств та процесія церковнослужителів. За ними рухалась основна громада.

На могилі митрополит Андрей виголосив промову, у якій підкреслив апостольську місійність діяльности Маркіяна Шашкевича. 

"Якщо наш нарід в тисячолітній недолі і долі не стратив своєї мови і культури, якщо діждався світлої епохи відродження, якщо має поважні – Богу дякувати – ряди інтелігенції, котра його хвалою і силою, то не малу в тім заслугу мають ті наші священики, що, як Маркіян, ціле життя боролися з противностями… І послідній гріш видавали на народні цілі, щоб в трийцятькотрімсь році життя вмирати на сухоти", – виголосив митрополит Андрей Шептицький.

Ввечері 5 листопада в українських товариствах організували просвітницькі уроки, присвячені життю і творчості Шашкевича. У залі Народного дому відбувся святковий концерт за участі українських гімназистів. Театр "Руська бесіда" поставив спектакль "Ніч під Івана Купала".

Другий день святкувань розпочався із богослужіння в церкві Львівської духовної семінарії. Літургію очолив митрополит Андрей. Після служби він освятив меморіальну табличку: "У цім храмі молився за відродження руського народу Маркіян Шашкевич". 

Ввечері 6 листопада у великій залі Львівської філармонії відбувся грандіозний концерт, на якому співала Соломія Крушельницька. Зі спогадів Лозинського, квитки розкупили буквально за одну добу. Крушельницька виходила на сцену двічі, задля виконання пісень на слова Тараса Шевченка та Маркіяна Шашкевича. Концерт завершився співом "Ще не вмерла Україна". Наступного вечора був іще один аншлаг. 

Описуючи прикрашення залу, Лозинський згадував про портрет Шашкевича пензля Івана Труша. Цю картину досі не відшукали. Припускають, що портрет викрали з оселі-музею Труша в часі Другої світової війни, після смерти художника у 1941-му.

Святкування 100-річчя з дня народження Шашкевича відбувались і в багатьох інших містах і селах Галичини. Як писав Лозинський – "доки в кожній сельській читальні не помянуть пам’яти Маркіяна Шашкевича".

На ювілейні урочистості відгукнулася Наддніпрянщина. Газета "Рада" опублікувала нарис Сергія Єфремова, у якому він міркував про вплив Маркіяна Шашкевича на розвиток української національної ідеї: "Та не на саму тільки Галичину розійшлись наслідки од діяльности Шашкевича. Коли ми зважимо, яку ролю відіграла Галичина в історії національного українського руху, взагалі, коли згадаємо, що вона довгий час була тим резервуаром, де могли вироблятись українські сили, де гартувався національний дух, де єдиний притуло мало занедбане скрізь українське слово – то ми зважимо на цілу широчінь і наслідки Шашкевичової діяльности".

Водночас, знайшлися й невдоволені таким масштабним святкуванням. Молодий літературний критик Микола Євшан вважав, що постаті Маркіяна Шашкевича надають аж надто великого значення та штучно створюють культ особистости. Свою позицію він опублікував у "Літературно-науковому віснику".