Австрійський військовий цвинтар у Львові, якого більше немає

Восени 1914 року значну частину Галичини окупували війська імперії Романових. Краєм проходила ділянка Східного фронту, особливо кровопролитні бої відбулися за форти довкола Перемишля. Боротьба тривала до березня 1915-го і завершилися окупацією регіону російськими військовими.

Відтоді Львів став одним із найбільших гуманітарних центрів, куди звозили зі Східного фронту військовополонених, головно армії Австро-Угорщини. Багато з них помирали у львівських шпиталях від поранень чи неналежних умов утримання. До загибелі тисячі військових місто виявилося неготовим — місця для масового поховання тоді у Львові не було.

Цвинтар для військових Російської імперії організували на землях Софії Яблоновської, що нині розташовані за Личаківським парком (Пагорб слави). Хоронити австрійських військових мали окремо. Міська влада на вимогу російської санітарної служби виділила для цього ділянку, що прилягала до північно-східної сторони Личаківського кладовища і раніше належала львівським міщанам. 

Після 293 днів російської окупації війська Центральних держав змусили царську армію відступити на схід від Львова. У червні 1915-го до міста повернулася австрійська влада, а цвинтар для військовополонених перейшов у підпорядкування Військової інспекції кладовищ. Відтоді окрім загиблих військовослужбовців Австро-Угорщини (включно з Українськими Січовими стрільцями) там ховали й вояків союзних армій — німецької та османської. Серед похованих були австрійці, українці, німці, поляки, чехи, словаки, словенці, хорвати, серби, угорці, турки, боснійці. Поруч із хрестами над могилами можна побачити мусульманські півмісяці.

У 1916 році територію цвинтаря обвели дерев’яною огорожею. Згодом спорудили муровану браму, яку увінчали написом німецькою та польською мовами: "Військовий цвинтар полеглих вояків у війні 1914—1918 pp." Один із двох входів на кладовище зберігся донинізі сторони сучасної вулиці Черемшини. На могилах встановлювали спершу дерев’яні, а по війні бетонні хрести та півмісяці, таблицю з прізвищами похованих та номером. 

Цікаво, що 1935 року родині Боднарів вдалося через суд повернути у власність частину ділянки, яку понад два десятиліття до цього примусово відібрали для військових захоронень. Територію кладовища довелося скорочувати ("комасувати").

Останки на цій частині цвинтаря упродовж наступних двох років ексгумували та перепоховали. Серед них і 111 могил українських військовиків, загиблих у листопаді 1918-го. Після перепоховання на новому місці заклали 44 поодинокі та 23 колективні могили, які склали невелику ділянку сучасного 82, 84 і 85 полів Личаківського кладовища.

Над могилами за проєктом Петра Холодного-молодшого та Левка Лепкого спорудили пам’ятники у вигляді кам’яних хрестів за зразком старих козацьких. Вони змогли пережити лихоліття початку Другої світової війни та навіть першої більшовицької та нацистської окупацій міста. Так, у газеті "Краківські вісті" від 1 жовтня 1941 pоку зазначали: "Могили українських полеглих на Личаківському цвинтарі збереглися ненарушені, перебувши щасливо обі останні воєнні завірюхи над Львовом. Всі ті могили, яких є до сто, як загально відомо, також скомасовано перед кількома роками, але так, що полеглих перенесено до окремих могил, які займають тепер значно менше простору, як передше... На всіх могилах камінні хрести з тризубом ненарушені і добре держаться". Однак до сьогодні з них залишився лише хрест — на могилі поручника австрійської артилерії, усусівця (і помилково записаного на могилі ще й як четаря УГА, хоч загинув на початку листопада 1918-го, ще до створення цього війська) Павла Ліськевича. Місце його вічного спочинку є чи не єдиним зі всіх могил Австрійського військового кладовища (крім українських січовиків), які збереглися донині.

На початку 1940-х на військовому цвинтарі спочили понад 10 тисяч осіб. Із них більш як 4700 — полеглі військовики армій Центральних держав, ще понад 5000 — вояки російської царської армії, ексгумовані сюди після Першої світової війни з Пагорбу слави, 79 поля Личаківського цвинтаря і Стрийського кладовища, також понад 170 усусів, загиблих під час Листопадового чину у Львові, та майже 500 жертв НКВС, закатованих перед відступом більшовиків зі Львова у підвалах тюрми "Бриґідки"сучасна вулиця Городоцька у червні 1941-го. Останніх тут поховали вже в умовах нацистської окупації у липні того ж року.

Після Другої світової війни радянська влада протрактувала Австрійський військовий цвинтар ворожим. Важка техніка зрівняла його із землею, а на його місці облаштували вже радянські військові та цивільні поховання. До 1950-х років тут захоронили майже 3500 осіб. На нижній частині колишнього кладовища аж до сучасної вулиці Мечникова почали формувати виключно мілітарні поховання — так зване Марсове поле. На тлі колапсу СРСР, після майже чотирьох десятиліть замовчувань пам’ять про Австрійський військовий цвинтар почали відроджувати.

У 1989 році у верхній частині Личаківського військового кладовища товариство "Меморіал" встановило високий березовий хрест, який згодом замінили на металевий, присвячений українським учасникам Листопадового чину 1918 року. Ще через 7 років, уже в незалежній Україні, на полі 85 встановили меморіал пам’яті жертв "кривавого червня" 1941-го у Львові.

У 2010 році з ініціативи "Австрійського чорного хреста" встановили пам'ятник, присвячений всім загиблим військовикам колишньої монархії Габсбургів, а 2018-го уряди Хорватії та Словенії ініціювали встановлення ще двох меморіалів — на честь загиблих та похованих у Львові хорватських і словенських вояків Першої світової війни.

Але нижня частина колишнього кладовища — та, що стала Марсовим полем — і після 1991-го продовжувала залишатися місцем "паломництва" місцевих комуністів, які приходили сюди із червоними гвоздиками та "колорадськими" стрічками двічі на рік — в день початку німецько-радянської війни 22 червня та на День перемоги 9 травня. Спорадично такі акції супроводжувалися сутичками із патріотично налаштованими львів’янами, які виступали проти комуністичної спадщини. Під час однієї з таких стали події 9 травня 2011 року, коли неподалік могил відбулися бійки між комуністами та представниками головно націоналістичного ВО "Свобода".

Акції продовжувалися і після початку російсько-української війни у 2014 року, однак щорічно вони ставали все менш чисельними. А у 2021 році з кладовища в рамках декомунізації забрали радянську зірку, встановлену тут у 1970-х роках під час масштабної реконструкції. 

Водночас питання ексгумації похованих тут радянських військовиків та працівників НКВС, яке періодично озвучувалося з 2014-го, врешті почало реалізуватись у 2022 році — з розгортанням повномасштабної російської агресії проти України. 

20 травня 2022 року на засіданні виконавчого комітету Львівської міської ради прийняли рішення провести архітектурний конкурс на найкращу проєктну пропозицію меморіального комплексу військових поховань Героїв України на вулиці Мечникова, який займатиме й територію Марсового поля. Відтепер тут здійснюють поховання українських військовиків, полеглих у сучасній російсько-українській війні, а ще планують закласти парк-сквер пам'яті Героїв та меморіальну площу. 

Тлінні ж рештки військовослужбовців радянської армії планують перепоховати. У липні 2023-го року завершився перший етап ексгумації. Весь прах, знайдений у цьому місці, збираються переносити на Голосківське кладовище.