Могили українців розкидані по всьому світу. Видатних історичних постатей, вояків Армії УНР і УПА, простих громадян. За відсутності власної держави, а опісля належної державної опіки над меморіалізацією ми вже втратили мільйони могил своїх земляків. І продовжуємо втрачати. А ті, які збереглися, часто не мають на собі жодних згадок про українське походження похованих.
Росія
Найбільше українських могил зосереджено саме в державі-агресорці. На Кубані і Далекому сході, в Сибіру, Надволжжі. В Москві й Пітері, Сандормоху. Розстріляних і знищених радянським режимом свідомо ховали так, щоб їх було неможливо знайти. В перші 20 років незалежності могили шукали й впорядковували переважно громадські активісти. Вдалося перенести прах патріарха політв’язнів Михайла Сороки — з Мордовії на Личаківський цвинтар у Львові. Або встановити капличку на місці поховання гетьмана Петра Дорошенка під Москвою — кошти виділило земляцтво Хмельниччини. Водночас відносно невелика Литва роками системно фінансувала експедиції молоді для розшуку могил співвітчизників в Росії. Акція називалася "Сибір", її світлини висіли в парламенті. Сьогодні проводити схожі роботи неможливо — зі зрозумілих причин. І навіть ґрунтовна книга про поховання українців у Санкт-Петербурзі радше буде путівником для тамтешніх шовіністів, щоб винищувати наші сліди на своїй території.

Каплиця над могилою українського гетьмана Петра Дорошенка. Село Ярополець, Московська область
Фото: radiosvoboda.orgПольща
"Там на Лемківщині ще стоять наші хрести", — співають пластуни біля ватри. В Польщі містяться поховання вояків Армії УНР і УПА. Торік поляки відбудували некрополь у Каліші, на якому поховані сотні вояків Армії УНР, що померли в тутешньому таборі інтернованих. В українських ЗМІ ця новина пройшла фактично непоміченою.

Упорядкування могил вояків армії УНР на цвинтарі Щипйорно біля Каліша в Польщі, 1920-ті роки
Фото: Архів ОУНВ селах, де колись проживали українці, лишилися закинуті цвинтарі, на яких досі стоять старі кам’яні хрести. Тривалий час їх досліджував історик Олександр Колянчук, який помер у 2023-му році. Кілька років поспіль польські скаути-гарцери та українські пластуни реалізовують акцію "Полум’я Братерства", в рамках якої прибирають віднайдені могили. Їхній перелік уклали гарцери — польською мовою. Вагомих рухів зі сторони нашої держави та суспільства на підтримку цих робіт помічено не було.

Упорядкування могил вояків армії УНР на цвинтарі Щипйорно біля Каліша в Польщі, 1920-ті роки
Фото: Архів ОУНЗахідна Європа
Сотні тисяч українців утікали від радянської та польської окупацій на Захід. Вони помирали на чужині й там же були поховані. В більшості з цих держав існує практика оренди могил. Коли термін спливає і нова оплата не надходить, прах утилізують. Тож більшість українських поховань вже втрачено.
Кілька років тому прогримів скандал з могилою Олександра Олеся на Ольшанському цвинтарі у Празі, яку хотіли знищити через несплату ренти. Прах поета і його дружини таки вдалося перенести на Лук’янівський цвинтар у Києві. Інші могили українців у Чехії взяло під опіку наше посольство. Багато їх збережено і впорядковано. Втім, місця поховання багатьох наших земляків ще варто відшукати. Як от Олександра Макаренка — лідера Української народної партії, співавтора її основних ідеологічних текстів. Або братів Гайдовських-Потаповичів, які приймали бій під Крутами у складі Студентської сотні.

Досі не віднайдена могила. Франція, Ла-Рошель
Фото: надав автор
Пам'ятник помершим УГА, Німеччина
Фото: надав авторЧимало — можливо, навіть більше, ніж у Чехії — наших поховань є у Франції. Після Другої світової війни тут діяли десятки українських громад, однак з часом вони припинили існування. Прах кількох десятків визначних діячів звезли у Візент-Шалет під Парижем, де створили групову могилу. Поза тим лишаються сотні або й тисячі поховань, які зникають і будуть зникати. В одному лише містечку Оден-ле-тіш в Лотарингії не лише один з більших некрополів меровінгів, а на модерному цвинтарі вже у 1980-х був українських сектор в кілька десятків могил ветеранів Армії УНР.
В Австрії пластун Тарас Піняжко організував кампанію "Врятувати могилу Героя". Вдалося відшукати десятки поховань. Витрати становлять десятки тисяч євро, їх збирають по всьому світу. Жодної допомоги від України немає. В Німеччині ще є могила Всеволода Петріва, генерала, військового міністра УНР. Чи збережеться вона, з’ясувати важко. Схожа ситуація з похованням у Франції генерала Миколи Шаповала — уродженця Бахмутщини, затятого самостійника.
Війна меморіалів
Багато українських могил у Європі замасковані під російськими чи польськими прапорами. Наприклад, в Монте-Касіно є меморіал близько тисячі польських солдатів, які воювали під проводом генерала Владислава Андерса. 2009-го наше посольство ідентифікувало там понад сотню уродженців України. Торік на 80-ту річницю боїв, біля кожної могили стояв гарцер або гарцерка, що прибули сюди коштом Польщі. Пластунів і українських прапорів помічено не було.
В Бан-Сан-Жан в Лотарингії поховані десятки тисяч військовополонених часів Другої світової війни. Більшість з них — українці польської та радянської армій. Десятки років цим місцем опікується наша громада. Росіяни перенесли останки 2879 осіб, серед них 78 українців, у Нуає Сен-Мартен. Їх іменували "радянськими воїнами", без жодних згадок про походження.
На вже згадуваному Ольшанському цвинтарі у Празі поруч з українською дільницею після Другої світової війни було споруджено величезний меморіал радянських солдатів. Не менше третини похованих тут — українці. Восени 2014 року на кожній могилі висіла георгіївська стрічка. Жодного синьо-жовтого прапорця не було.
За океаном
В США, Канаді, Австралії немає законів, які дозволяють нищити могили за несплату ренти. Втім, і тут ситуація з українськими похованнями непроста. Без належного догляду вони заростають травою — тож відшукати деякі буде непросто. Могила генерала Андрія Долуда у Бразилії віднайдена, але на ній немає навіть таблички. А це він у листопаді 1918 року очолив загін добровольців-наддніпрянців, який рушив до Львова, щоб допомогти українцям-галичанам у боротьбі за незалежність.

Цвинтар Руквуд, Сідней
Фото: sydneycompletion.com
Могила ветерана Армії УНР Миколи Кушніренка, Баунд-Брук
Фото: надав авторВ багатьох містах — як от Сіднеї, Монреалі, Торонто — створені українські цвинтарі чи цвинтарні дільниці. Каталогів поховань, а тим паче ґрунтовних путівників, досі немає. Маємо і свій Пантеон в еміграції. Розташований він у Баунд-Бруку біля Нью-Йорка. Саме тут, а не на Байковому цвинтарі в Києві чи Личаківському у Львові, найвища концентрація поховань української державницької еліти.
Дочитали до кінця? Підтримайте редакцію "Локальної історії" на Patreon!