Ян Матейко "Вернигора"

Головний мотив творчості Матейка – історія боротьби Польщі за незалежність. Після поразки Січневого повстання 1863–1864 років роботи Матейка набулиь ще виразнішого героїко-патетичного спрямування. Відтак він став чільним представником історизму та романтизму в польському малярстві другої половини ХІХ століття і здобув славу найвідомішого польського художника. Його талант визнавали за межами Польщі, і найвизначніші європейські Академії мистецтв у Празі, Відні, Берліні та Парижі обирали Матейка своїм почесним членом. Року 1873 художник очолив Краківську академію мистецтв, де працював там до кінця життя

Десять років Матейко творив ескіз до картини, яку спочатку називав "Лірник", "Пророцтво українського лірника". Остаточно картину (290х204 см) під назвою "Вернигора" закінчив 1884 року. Нині експонується у Національному музеї Кракова. Полотно присвячене легендарній постаті українського провидця Мусія Вернигори. Вперше образ цього чоловіка з’явився на сторінках "Енеїди" Івана Котляревського, а згодом став надзвичайно популярним у польській романтичній літературі. Серед інших найбільше на створення картини Матейка надихнули твори Юліуша Словацького.

У центрі картини – легендарний провидець XVIII cтоліття Мусій Вернигора. Старець зображений в екзальтованому стані, у момент проголошення свого пророцтва. Одягнений у білу сорочку, а на колінах – червона свита. Барви лірникового вбрання не лише символізують польські національні кольори, а й додають картині неспокою та напруження. На грудях у Вернигори – православний хрест. Чоловікові руки підняті до місячного неба. Повний місяць зображає сакральність пори, адже це час, коли, за народними уявленнями, прокидалися потойбічні сили. Містичність моменту підсилюють і кажани, які пролітають у небі. Їх ототожнювали з демонічними істотами, наділеними магічними властивостями.

Вернигору підтримують молодий козак з чубом та жінка в українському народному вбранні. До моторошного пророцтва трепетно дослухається молода українська пара, яку стримує рука жінки.

Пророчі слова записує польський шляхтич Нікодем Суходольський, корсунський староста. Позаду нього – гайдамака зі зброєю. Вперше 11 пророцтв Вернигори опублікував у варшавському часописі "Patrjota" польський історик Йоахим Лелевель. Пророцтва старого лірника стосувалися долі Польщі та України. Вернигора передбачив жахи Коліївщини, поділи та загибель Польщі, її майбутнє відродження. Він застерігав поляків та українців від взаємного кровопролиття та закликав до єднання. Україні Вернигора напророчив, що вона ще зазнає щастя, хоч і не сказав, коли це станеться.

Біля ніг Вернигори – давній музичний інструмент – колісна ліра, неодмінний атрибут мандрівного співця. Вона – символ народної пісні, яка зберігає спільну українсько-польську спадщину.

Внизу з різних боків від Вернигори – дві суперечливі й антагоністичні фігури. Ліворуч – невинна дитина в білих шатах. Її прототипом став наймолодший син художника Єжи Матейко, якому тоді було 10 років. Хлопчик тримає горжет – металевий медальйон, що був ознакою польських шляхтичів, учасників Барської конфедерації та повстання Костюшка. На медальйоні зображена Ченстоховська Богородиця, покровителька та захисниця Польщі. Її доволі часто згадують в українських лірницьких піснях. Цей образ візантійського походження 1382 року сілезький князь Владислав Опольський вивіз із руського Белза до польської Ченстохови. Тому його також можна трактувати як свідчення спільності Польщі та України. Дитяча постать символізує прагнення до польсько-українського примирення та порозуміння в майбутньому.

Праворуч внизу сидить православний чернець, одягнений у довгу чорну рясу. Біля його ніг на траві лежать ножі. Прообразом цього персонажа, вочевидь, став ігумен Мотронинського монастиря Мельхіседек Значко-Яворський. За переказами, саме він 1768 року освятив ножі гайдамакам та благословив їх на антишляхетське повстання, що започаткувало Коліївщину.